Слід відзначити, що політичні партії можуть висувати кандидатами не тільки своїх членів, але й позапартійних, особливо, якщо йдеться про відо-мих і авторитетних у суспільстві людей. Це допомагає партіям ефективніше виконувати функцію добору політичної еліти. Представництво інтересів через посередництво партій в Україні. В Україні є багато партій, які і за назвою, і за програмними принципами намагаються репрезентувати інтереси сільського населення, жінок, молоді, деяких інших соціальних груп. Але більшість із них не мають реальної підтримки з боку тієї соціальної групи, репрезентацію інтересів якої вони декларують. Слабким місцем у діяльності політичних партій України є також виконан-ня ними функції узгодження інтересів, особливо в стінах парламенту. Це утруднює створення стійких парла-ментських коаліцій. Тільки уряд, утворений з партій урядової коаліції може бути і стійким, і представницьким водночас. А партії більшості через нього зможуть викону-вати свої передвиборні програми. У такому разі має об'єднатися й політич-на опозиція), яка отримає шанс боротися за владу на наступних виборах, а у міжвиборчий період -- критику-вати політичний курс правлячої коаліції, уряду та виробляти альтернатив-ний курс. На виборах 2002 р. партії приділили більшу увагу утворенню виборчих блоків, причому останні стали водночас складнішими і організаційно більш продуманими. Виборці також стали більш досвідченими і голосували за більші об'єднання, що встигли показати себе у практичній політиці, а не за дрібні, часто вірту-альні партії та блоки. Тому за результатами виборів до Верховної Ради прой-шло шість суб'єктів виборчого процесу (із зареєстрованих 32) подолали 4-х відсотковий бар'єр і отримали місця в парламент проти дев'яти на виборах 1998 р. (із зареєстрованих ЗО). Усього ж на теперішній час в Україні нараховується близько 100 полі-тичних партій, які репрезентують практично увесь сучасний ідеологічний спектр. Саме через них у політичному житті України втілюються принципи ідеологічного й політичного плюралізму, здійснюється конкуренція в бо-ротьбі за місця в органах державної влади. Водночас через таку велику кіль-кість партій відбувається надмірне розпорошення сил, складаються неспри-ятливі умови для узгодження інтересів, досягнення стійкої політичної структуризації Верховної Ради і представленості партій в органах виконав-чої влади. Ще однією проблемою молодої багатопартійності в Україні є нечислен-ність членів партій та слабке виконання ними соціалізуючих функцій сто-совно всіх громадян. Безпосередньо через політичні партії до політики залу-чається відносно незначна частина українських громадян, але така ситуація типовою для багатьох країн. Література 1. Артемов Г.П. Политическая социология: Курс лекций. -- С.-Петербург, 2000. 2. Голосов Г.В. Сравнительная политология: Учебник. -- Новосибирск, 1995. 3. Підгорна В. Медіа-політики в Україні. Модель та практики // Студії політологічного центру «Генеза». -- 1997. -- №2.