ЗМІСТ

Вступ

1. ПРАВО ЯК СИСТЕМНЕ УТВОРЕННЯ

1.1 Поняття системи права, ії структура

1.2 Галузі права

2. СИСТЕМА ПРАВА І СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА

2.1 Поняття та загальна характеристика системи законодавства, її співвідношення із системою права

2.2 Міжнародне право

2.3 Система законодавства

2.4 Систематизація нормативно-правових актів

3. МУСУЛЬМАНСЬКЕ ПРАВО

3.1 Система мусульманського права та ії структура

3.2 Норма мусульманського права

4. ІНДУСЬКЕ ПРАВО

4.1 Індуське право у правовій системі сучасної Індії

5. ДАЛЕКОСХІДНА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ

5.1 Система, норми китайського права

5.2 Система права сучасної Японії

6. ПРАВОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

6.1 Система права Українських земель у складі імперії Габсбургів

Висновок

Список використаних джерел

1. ПРАВО ЯК СИСТЕМНЕ УТВОРЕННЯ

1.1 Поняття системи права, ії структура

Система права - це об'єктивно зумовлений системою суспільних відносин, комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних правових норм певної держави, логічно розподілених на відносно самостійні частини (галузі, підгалузі, інститути права), що характеризуються єдністю та узгодженістю.

Ознаки системи прав:

1) об'єктивна зумовленість - реально зумовлена особливостями економічного та соціально-політичного розвитку, існує у зв'язку функціонуючим соціальним середовищем, тобто елементами, що сприяють розвитку системи права, але перебувають поза ії структурним утворенням;

2) органічна єдність і узгодженість - структурна цілісність і взаємозв'язки правових норм; їх взаємна узгодженість і цілеспрямованість; відсутність суперечностей всередені системи;

3) cтруктурна різноманітність - (внутрішній розподіл) - складається з неоднакових за змістом і обсягом структурних єлементів, які логічно поєднують і розподіляють нормативний матеріал відповідно до його функціональної спрямованості;

4) cтабільність і динамізм - зумовлені постійним складом базових галузей права, інститутів права; зберігаючи стабільність, водночас визначаються динамічним складом норм, інститутів права та правовідносин, що їх формують. Поява нових інститутів права призводить до формування нових галузей права (інформаційне, космічне, банківське тощо). Право як система галузей становить “живий” організм, що має власні закономірності виникнення, функціонування і розвитку;

5) поділ (диференціація) і структурна ієрархічність - поділ системи права на відносно самостійні структурні елементи і наявність між ними певних рівнів ієрархії, згори донизу: галузі та підгалузі права, інститути права. Такі групування норм права зумовлені великою різноманітністю суспільних відносин, що ними регулюються. Особливе місце узагальнювального характеру в системі права займають правові спільності (публічне і приватне право; матеріальне і процесуальне право)

Структура системи права - це ії елементи та спосіб їх зв'язку і взаємодії у системі. Систему права можна образно уявити у вигляді “російської матрьошки”, де галузь права, є найбільшою структурною одиницею, до неї входить підгалузь права, галузь права, потім - інститут права. Не може існувати норма права, котра не входила б у певний інститут, підгалузь чи галузь права.

1.2 Галузі права

Галузь права - відносно самостійна сукупність норма права, що регулює якісно однорідну сферу (рід) суспільних відносин і володіє тільки їй властивим режимом правового регулювання (тобто предметом, методом, метою, способами, типом правового регулювання) і є підсистемою системи права.

Ознаки галузь права:

1) охоплює певну якісно однорідну сферу суспільних відносин;

2) має відносно самостійну сукупність юридичних норм - диспозицій (прав і обов'язків), що визначають умови їх реалізації, та своєрідних санкцій;

3) відзначається своєрідністю обсягу, кількістю інститутів, що її складають; наявністю чи відсутністю підгалузей права;

4) володіє лише їй властивим режимом правового регулювання, котрим забезпечується ефективність дії як галузі в цілому, так і підгалузей та інститутів права, що утворені в ії складі;

5) є стійкою і автономною у своєму функціонуванні підсистемою системи права.

За фундаментальністю норм, зконцентрованих у галузях права, їх можна поділити на:

* базові (фундаментальні) - містять вихідні норми права, які регулюють первинні відносини, та володіють вихідними юридичними режимами правового регулювання, що мають особливу значущість для інших галузей права і використовуються ними (конституційне - провідне; цивільне; адміністративне; кримінальне);

* профілюючі (спеціальні, конкретизуючі) - містять норми права, які регулюють сферу суспільних відносин, що пов'язані з первинними суспільними відносинами і спрямовані на конкретизацію і підсилення дії певних норм базових галузей права.

Сфери і режими регулювання профілюючих галузей права відокремлюються від сфер і режимів регулювання базових галузей права, але без зв'язку з ними існувати не можуть (трудове, сімейне, земельне, кримінально-виконавче, фінансове та ін.);

* комплексні - містять норми права, що регулюють сфери, державного й господарського життя (господарське, аграрне, екологічне, морське право та ін.), виникають на основі подальшого розвитку комплексів інститутів права, що утворюються на стику суміжних галузей права і користуються режимами, які належать цим галузям ( господарське, аграрне, екологічне, житлове, транспортне право). Режим комплексної галузі права може складатися: а) з режимів декількох основних інститутів чи підгалузей права, що функціонують на рівних (інтегральний режим); б) з режимів кількох інститутів, де один з них є основним (спеціальний режим).

Галузі права за субординацією в правовому регулюванні:

Галузі матеріального права - містять норми права, що прямо регулюють суспільні відносини (конституційне, цивільне, адміністративне, кримінальне та ін.).

Галузі процесуального права - містять норми права, що визначають процедуру здійснення матеріального права і похідні від нього адміністративно-процесуальні та ін.).

Галузі матеріального і процесуального права співвідносяться між собою, з одного боку як самостійні, з іншого - як родинні, котрі необхідно доповнюють одна одну. Матеріальне право і процесуальне право не можуть бути формою одне одного, оскільки регулюють різні суспільні відносини і слугують їх правовою формою. Матеріальні галузі права регулюють відносини між суб'єктами матеріальних відносин у різних сферах громадського життя, процесуальні - між судом і учасниками процесу. За кількістю норм матеріальні галузі права більш численні, ніж процесуальні: матеріальні галузі містять регулятивні, охоронні, захисні, також процедурні норми. Норми процесуального права створюють умови для впровадження норм матеріального права, служать певними інструкціями з реалізації останніх.

Поділ галузей права на матеріальні і процесуальні залежить від того, які норми права в них переважають (матеріальні чи процесуальні).

2. СИСТЕМА ПРАВА І СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА

На відміну від системи права, яка характеризує передусім зміст права, система законодавства відображає специфіку зовнішнього прояву (об'єктивації) норм права. Тобто ці дві юридичні категорії характеризують сутність одного явища -- права, і співвідносяться між собою як форма і зміст.

В юридичній науці поняття «система законодавства» розглядається в широкому та вузькому розумінні. Так, у широкому розумінні, система законодавства -- це одна з форм існування права, спосіб надання юридичного значення нормам права, засіб їх організації та поєднання у статті нормативно-правових актів та інших правових приписів. Крім того, це система всіх виданих та впорядкованих державними органами, безпосередньо народом або уповноваженими суб'єктами нормативно-правових актів (законів та підзаконних нормативно-правових актів).

У вузькому розумінні система законодавства -- це система всіх виданих парламентом або уповноваженими суб'єктами, у тому числі і народом на референдумі -- законів. Іншими словами система законодавства є формою існування правових норм, засобом їх організації у правові акти.

Системі законодавства притаманна сукупність ознак, зокрема: це елемент більш широкої за обсягом правової системи; має вертикальну і горизонтальну будову; інтегративний характер, що проявляється у тому, що система законодавства одночасно виступає і джерелом права, і формою його існування.

Структура системи законодавства -- це зумовлена системою права внутрішня організація нормативно-правових актів, що виражається у їх єдності, об'єктивності, визначеності, а також у розподілі законів та підзаконних нормативно-правових актів за галузями та інститутами.

Галузь законодавства -- це система нормативно-правових актів, об'єднаних за певними сферами правового регулювання суспільних відносин. Як правило, цілісності та узгодженості галузі законодавства надає кодифікований акт -- кодекс. Внутрішню будову галузі законодавства складають інститути законодавства, які регулюють певну сторону однорідних суспільних відносин. За юридичною силою нормативно-правових актів відбувається ієрархічна (вертикальна) побудова системи законодавства. Юридична сила нормативно-правових актів залежить від їх форми (закон чи підзаконний акт) та від підпорядкування в системі органів державної влади органу, який приймає ці акти. Конституція має найвищу юридичну силу. Далі йдуть конституційні закони, кодифіковані закони, звичайні закони та підзаконні нормативно-правові акти, які видаються на виконання законів і не повинні суперечити їм.

Пропонуємо схему відповідної ієрархії нормативно-правових актів:

Конституція

Конституційні закони

Звичайні закони

Укази Президента

Нормативно-правові акти Уряду та міністерств

Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування

Локальні нормативно-правові акти

За галузевим принципом нормативно-правові акти розташовуються відповідно до предмета правового регулювання (горизонтальна структура системи законодавства). Однак в одних випадках галузі права повністю збігаються з галузями законодавства: цивільному праву відповідає цивільне законодавство, кримінальному -- кримінальне; в іншому випадку -- існує галузь права, а галузь законодавства ні (наприклад, морське право є, а відповідної галузі законодавства не існує), оскільки відсутній кодифікований нормативно-правовий акт. Крім того, на базі однієї галузі права можуть існувати декілька галузей законодавства. Наприклад, у конституційному праві існує виборче, інформаційне законодавство тощо.

Обсяг і внутрішня організація комплексного законодавства такі, що управління ним за допомогою одного активного центру, який очолює масив кодифікованого акта, -- неможливе.

І нарешті, окремі галузі законодавства не мають відповідної галузі права, наприклад, законодавство про будівництво.

У федеративних державах виділяють федеральне законодавство та законодавство суб'єктів федерації, які внутрішньо мають горизонтальну та вертикальну структуру.