- узгодженості інтересів державних та приватних партнерів з метою отримання взаємної вигоди;

- успішності в досягненні порівняно вищої економічної ефективності діяльності, ніж у разі здійснення такої діяльності державним партнером без залучення приватного партнера;

- справедливості розподілу ризиків між державним та приватним партнерами, пов'язаних з виконанням договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства;

- рівності перед законом державних та приватних партнерів та заборони будь-якої дискримінації прав державних чи приватних партнерів;

- незмінності строку дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, цільового призначення та форми власності об'єктів, що перебувають у державній або комунальній власності, переданих приватному партнеру;

- визначності як державними, так і приватними партнерами, прав і обов'язків, передбачених законодавством України та визначених умовами договору, укладеного у рамках державно-приватного партнерства;

- конкурсності у визначені приватного партнера, крім випадків, встановлених законом.

Дотримання вищеозначених принципів на шляху впровадження ДПП вимагає на рівні країни наявність:

- спеціального законодавства, що формує міцну основу для різних форм ДПП, в т.ч. концесій;

- чіткої державної політики, яка є основою проектів, що реалізуються за участю приватного сектора;

- чітко сформульованих норм.

Стабільний та передбачуваний правовий режим концесії дасть можливість справедливої, прозорої та доступної системи процедур, за якими реалізуються проекти ДПП. При цьому має мати місце відповідність концесійного законодавства системі права та законодавства держави в цілому, що дозволить проводити як переговори стосовно концесійних договорів, так і реалізовувати право на оскарження в суді чи арбітражі.

Висновки та пропозиції

Аналіз законодавства країн Східної Європи у сфері ДПП свідчить про те, що для низки держав даний сектор відіграє важливе місце у залученні інвестицій та нових технологій. В той же час, дослідження свідчить, що сама якість норм законодавства не гарантує досягнення позитивного ефекту, оскільки ключовою залишається ефективність дій держави з реалізації його приписів та впровадження в практику закладених моделей ДПП.

Література

1. UNCITRAL Legislative Guide on Privately Financed Infrastructure Projects (2000), [Електронний ресурс] / www.un- citral.org. Доступний з: http://www.uncitral.org/uncitral/en/uncitral_texts/procurement_infrastructure/2001Guide_PFIP. html.

2. UNCITRAL Model Legislative Provisions on Privately Financed Infrastructure Projects (2003) [Електронний ресурс] / www.uncitral.org. Доступний з: http://www.uncitral.org/uncitral/en/uncitral_texts/procurement_infrastructure/2003Mod- el_PFIP.html.

3. EBRD Core Principles for Modern Concessions Law [Електронний ресурс] / ppp.worldbank.org. Доступний з: https:// ppp.worldbank.org/public-private-partnership/library/ebrd-core-principles-modern-concessions-law.

4. OECD Basic Elements of a Law on Concession Agreements, 1999-2000.

5. Commission interpretative communication on concessions under Community law [Електронний ресурс] / http://eur-lex. europa.eu. Доступний з: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A32000Y0429(01).