Курсова робота

Система фінансового права та її структурні елементи

Зміст

Вступ

Розділ 1. Структурні елементи системи фінансового права україни

1.1 Загальна та особлива частини фінансового права України

1.2 Структурні підрозділи та підгалузі, як складова системи фінансового права України

Розділ 2. Загальна характеристика джерел фінансового права України

2.1 Характеристика нормативно-правових актів, які мають найвищу юридичну силу серед джерел

2.2 Джерела фінансового права другорядного значення

Розділ 3. Розвиток системи і джерел фінансового права на сучасному етапі

Висновки

Список використаних джерел

фінансовий право нормативний акт

Вступ

На сьогодні фінансове право України знаходиться в періоді активного становлення та розвитку. Це пов'язано, перш за все, зі зміною економічної ситуації в державі, розвитком економічних відносин ринкового типу. В умовах зламу адміністративно-командної системи управління економікою Україна починає будувати нову державу з ринковими відносинами, які в свою чергу не можуть регулюватися та будуватися на основі норм старих законів.

Із зміною економічної основи в Україні, утворенням нової суверенної держави, наданням широких повноважень органам місцевого самоврядування змінюється і фінансова система, а разом з нею великі зміни йдуть у фінансово-правовому регулюванні грошових відносин, що виникають у процесі фінансової діяльності.

Фінансове законодавство розгалужене, мобільне, слідкувати за його змінами важко, а знати його необхідно, оскільки різновидів відносин, що мають грошовий характер, багато, але виникають вони не з фінансової діяльності і регулюються нормами цивільного, адміністративного та господарського права. Для правильного вибору актів, норми яких регулюють грошові відносини, що виникають з фінансової діяльності, необхідно знати специфіку цих відносин і норм, що їх регулюють.

Усі правові норми, які включені в законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, поділяються на окремі галузі права. В основу поділу макросистеми правових норм, прийнятих на території держави її органами та органами місцевого самоврядування, покладено на матеріальний зміст відносин, які регулюються цими нормами.

Після відродження галузі фінансового права в системі права почали створювати і систему самого фінансового права. Однією з перших після професора Ю. А. Ровинського (який своїми працями і багаторічною практикою в банківсько-фінансовій системі довів, що фінансове право існує як самостійна галузь) виступила з глибокими науковими дослідженнями професор Р. Й. Халфіна. Вона пропонувала розділити фінансове право, як і цивільне, на дві частини - загальну і особливу. На сьогодні більшість вчених розділяють цю точку зору, тобто частину фінансово-правових норм відокремлюють у загальну частину, а інші норми відповідно до їх приналежності включають в особливу частину. Проте з цим погодитись досить важко. В основному мова йде не про галузь права, а про юридичну навчальну дисципліну.

У сучасних підручниках із фінансового права до загальної частини включають в основному не правові норми, а поняття, які виділяють фінансове право як самостійну галузь права: поняття фінансів, фінансової системи, бо вона є об'єктивною основою системи фінансового права, поняття, принципи і методи фінансової діяльності, поняття предмета і метода фінансового права, їх особливості; поняття, види і особливості фінансово-правових норм і фінансово-правових відносин; поняття і зміст науки фінансового права. Таким чином кожен, хто захоче опанувати одну з визнаних державою необхідною галуззю права, оволодіє понятійним апаратом і зможе застосувати на практиці норми фінансового права, які становлять систему особливої частини фінансового права.

Що ж до складу особливої частини фінансового права, то вона може вибудовуватись на підставі існуючої фінансової системи. У межах ланок фінансової системи і створюються підгалузі фінансового права, які розділені на фінансово-правові інститути.

Поширеність фінансових відносин та їх особлива значимість для життя держави і органів місцевого самоврядування обумовлюють різноманітність видів джерел фінансового права. Найпоширенішою юридичною формою відбиття фінансових відносин є нормативно-правові акти.

Актуальність розвитку системи і джерел фінансового права обумовлена насамперед зверненням юридичної практики, в основному законодавчої, насамперед до найбільш актуальних джерел даного предмету.

Мета та завдання курсової роботи - розкрити поняття системи і джерел фінансового права, шляхом дослідження нормативно-правових актів фінансового права України, та формулювання думки українських науковців стосовно структурних елементів фінансового права.

Об'єктом дослідження виступає безпосередньо система фінансового права та її структурні елементи, такі загальна та особлива частини, а також нормативно правові акти, які є регуляторами фінансових відносин між фізичними особами, юридичними особами та державою.

Предмет дослідження охоплює низку нормативно-правових актів, які регулюють функції, систему та побудову фінансових правовідносин. До них входить Конституція України, Бюджетний кодекс України, Податковий кодекс України, Закон України "Про банки і банківську діяльність", Закон України "Про Рахункову палату", Закон України "Про Національний банк України", праці науковців тощо.

Дослідження структурних елементів фінансового права України, таких як загальна та особлива частини, а також розгляд та аналіз основні джерел фінансового права України є основним завдання курсової роботи.

Вивчення джерел та системи фінансового права України відіграє важливу роль у розвитку особистості в цілому, а також держави загалом. Де б не працював випускник вищого навчального закладу, йому необхідні юридичні знання, а особливо в галузях права, пов'язаних з економікою, підприємницькою та фінансовою діяльність підприємств та організацій. До таких галузей права належить і наука фінансового права.

Розділ 1. Структурні елементи системи фінансового права України

1.1 Загальна та особлива частини фінансового права України

Під системою фінансового права розуміють об'єктивно обумовлену внутрішню його побудову, об'єднання і розміщення фінансово-правових норм в певному взаємозв'язку і послідовності що склалася об'єктивно як відображення реальних і потенційних суспільних відносин у фінансовій сфері.

Система фінансового права дозволяє з'ясувати - з яких підгалузей, інститутів та частин складається галузь фінансового права.

Така побудова системи фінансового права дозволяє науці фінансового права здійснювати дослідження загальних і спеціальних питань теорії цієї галузі права, а також розробку питань, пов'язаних із подальшим розвитком і вдосконаленням окремих фінансово-правових інститутів з урахуванням вимог практики; полегшує користування відповідним законодавством; сприяє вирішенню актуальних завдань систематизації фінансового законодавства.

Структурними елементами системи є:

- фінансово-правові норми;

- фінансово-правові інститути;

- підгалузі фінансового права.

До загальної частини фінансового права входять фінансово-правові норми, що закріплюють:

1. загальні принципи, правові форми та методи публічної фінансової діяльності;

2. систему суб'єктів, що здійснюють публічну фінансову діяльність; їх ієрархію, компетенцію, правовий статус, завдання і функції, форми і методи роботи;

3. основні риси фінансово-правового становища інших суб'єктів, з якими ці органи вступають у фінансово-правові відносини;

4. зміст, форми і методи фінансового контролю та фінансової відповідальності.

Норми Загальної частини фінансового права конкретизуються у фінансово-правових нормах Особливої частини. Загальна і Особлива частини фінансового права перебувають у нерозривному зв'язку, оскільки у своїй основі вони є відображенням цілого і його елементів. Положення Загальної частини застосовуються до усіх розділів Особливої частини. Особлива частина складається з розділів, підгалузей, які, у свою чергу, складаються з відповідних норм, що регулюють групу однорідних фінансових відносин. Фінансово-правовий інститут об'єднує правові норми, що регулюють більш вузьку й близьку за змістом групу фінансових відносин, ніж розділ чи підгалузь, до яких за ознакою однорідності регульованих відносин входить декілька фінансово-правових інститутів.

До особливої частини фінансового права входять розділи, що об'єднують фінансово-правові норми, які регулюють публічні правовідносини у сфері:

1. бюджетної системи;

2. податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

3. державних та місцевих запозичань;

4. публічних позабюджетних цільових фондів;

5. державних та місцевих видатків;

6. банківської діяльності;

7. грошової емісії та грошового обігу;

8. валютного регулювання та контролю.

Загальна і особлива частини фінансового права є єдиним цілим. Положення загальної частини застосовуються до всіх інститутів особливої.

1.2 Структурні підрозділи та підгалузі, як складова системи фінансового права України

Структурними елементами системи фінансового права України прийнято виділяти фінансово правові норми, фінансово-правові інститути та підгалузі фінансового права.

Фінансово-правові норми -- загальнообов'язкові приписи компетентних органів державної влади та місцевого самоврядування з приводу мобілізації, розподілу й використання коштів централізованих та децентралізованих фондів, виражені у категоричній формі й забезпечені державним примусом. Вони визначають права та обов'язки учасників фінансових відносин, обставини, за наявності яких вони стають носіями прав та обов'язків, і передбачають відповідальність за невиконання приписів держави. Фінансові норми регулюють відносини тільки в галузі фінансів і містять приписи та заборони, щодо предмету їх дії.

Сутність юридичної природи фінансово-правової норми полягає в тому, що це писане, встановлене державою у суворо визначених порядку і формі та забезпечене заходами державного примусу, виражене у категоричній формі правило поведінки суб'єктів фінансово-правових відносин стосовно мобілізації, розподілу й використання централізованих та децентралізованих фондів коштів, яке закріплює права та обов'язки їх учасників. Зміст фінансово-правових норм - забезпечення державою регулювання фінансових відносин.

Фiнансово-правовий iнститут є самостiйним структурним пiдроздiлом системи фiнансового права, який має свiй склад i спосiб зв'язку елементiв. До складу фiнансово-правового iнституту як елементи входять правовi норми. Фiнансово-правовий iнститут при цьому охоплює не будь-якi правовi норми, а тiльки тi з них, якi вiдповiдають певним вимогам.

У юридичнiй лiтературi правомірно зазначено, що першою умовою, яка перетворює неорганiзовану сукупнiсть в окрему систему (або пiдсистему), є те, що норми, якi її становлять, належать до однорiдного предметного середовища, вiдображають i дiють на однi i тi ж вiдносини. Така умова обов'язкова i у вирiшеннi питання про включення або невключення правових норм до складу певного iнституту фiнансового права, до складу якого можуть входити лише однопредметнi, тобто однорiднi правовi норми. Причому, як видається, про однорiднiсть норм, якi становлять змiст iнституту фiнансового права, можна говорити як у широкому, так i у вузькому розумiннi. [18]

Серед піжгалузей фінансового права виділяють бюджетне та податкове право.