1. Солідарна відповідальність. Кожний, хто поставив свій підпис на векселі, тим самим гарантував вчасний платіж за векселем. Векселедержатель, у випадку несплати за векселем при настанні терміну сплати, може пред'явити свої вимоги кожній із зобов'язаних за векселем осіб і навіть усім їм відразу, не дотримуючи при цьому ніякої послідовності і не чекаючи будь-яких термінів.

2. Право зворотньої вимоги. Векселедержатель, який не одержав платежу за векселем, одержує право на прямий позов до особи, зобов'язаної платити за векселем (у переказному векселі) або до особи яка видала вексель (у простому векселі), а, після вчинення деяких формальностей, - має право на регресний позов до всіх осіб, які зобов'язались за векселем раніше його самого (як у переказному, так і в простому векселі). Для обгрунтування такого позову векселедержателю досить пред'явлення векселя з позначкою про опротестування в неплатежі (женевська система вексельного обігу) або навіть без такої (англо-американська система). У такий спосіб забезпечується подальший прискорений спосіб розгляду позову і наступного стягнення за векселем.

3. Неможливість заперечень. Заперечення боржника проти кредитора практично неможливі, лише за винятком випадків, коли кредитор, набуваючи вексель, діяв свідомо задля шкоди боржнику. Але навіть і в цьому випадку сам боржник має довести правомочність своєї вимоги.

Вексель є зобов'язанням щодо визначеної грошової суми, що не залежить від тієї матеріальної підстави, на основі якої воно виникло. Як зобов'язання, що регулюється спеціальними вексельними нормами, такий документ повинен містити в собі такі необхідні складові частини (елементи), які б за змістом і формою не залишали ніяких сумнівів щодо волі векселедавця.

Всіх учасників векселя пов'язують визначені правовідносини, предметом яких є, в кінцевому результаті, сплата вексельної суми.

Вексель є абстрактною угодою, тому що не вказується матеріальна основа боргу. Звідси випливає: предметом вексельного зобов'язання завжди є гроші, а не товари і не цінні папери. Роблячи пропозицію платнику (трасату) здійснити платіж за векселем, векселедавець (трасант) також вступає в зобов'язувальні відносини з ремітентом, оскільки у випадку відмови трасата виконати пропозицію трасанту останній сам повинен здійснити платіж за векселем. Згода трасата заплатити за векселем оформляється у вигляді акцепту. Платник може обмежити акцепт частиною суми, тоді по решті суми вексель не прийнятий.

Векселі на основі взаємної довіри суб'єктів ринкових відносин функціонують в обігу як розрахунковий засіб, боргове зобов'язання та як різновид цінних паперів, що має значні переваги над паперовими грішми. Ці особливості накладають специфічний відбиток на сферу обігу векселів у порівнянні з іншими цінними паперами. Зокрема, векселі не знецінюються, в обігу перебувають визначений договором час, скорочують потреби в готівці, зменшують витрати грошового обороту і прискорюють його. Предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші.

2.2 На які цінні папери схожий вексель?

Вексель - цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути простими і переказними.

Новим і перспективним інструментом вексельного обігу є фінансовий вексель. Фінансовий вексель банку є засобом платежу в межах строку своєї дії і використовується для здійснення розрахунків між суб'єктами господарської діяльності за поставлену продукцію і виконані роботи. Комерційні банки можуть випускати фінансові векселі двома способами: продажем своїх векселів клієнтам або наданням клієнтам вексельних кредитів.

Вексель є цінним папером і має особливі риси і властивості тільки йому придатні. Вексель належить до боргових цінних паперів і має спільні риси з іншими борговими цінними паперами - головною з яких є - зобов'язання платежу.

Згідно ст. 3 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року № 3480-IV боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться:

а) облігації підприємств;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов'язання України;

ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;

д) векселі.

Векселі, як і облігації відносяться до грошових цінних паперів.

Головні особливості векселя полягають у тому, що він є, по-перше, абстрактним борговим зобов'язанням. Тобто в тексті векселя немає будь-яких пояснень щодо появи грошового боргу; по-друге, йому властива беззастережність, обов'язковість оплати у відповідності з тими положеннями, що містяться у векселі. Це означає, що фізичні і юридичні особи, видавши вексель, беруть на себе безумовне абстрактне зобов'язання сплатити власнику (векселедержателю) вказану в ньому суму у встановлений строк; по-третє, вексель виписується на порівняно короткий строк. Формально він може виписуватись у межах одного року, але фактично це робиться переважно на 1-3 місяці; по-четверте, предметом вексельного зобов'язання можуть бути лише гроші, тобто суми коштів у формі національної чи іноземної валюти; по-п'яте, виникнувши на основі комерційної угоди (контракту, договору), вексель з часом відокремився від неї.

Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Вексель - це письмове безумовне зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці. За своєю суттю вексель є абстрактним борговим зобов'язанням. Його абстрактність полягає в тім, що він не обумовлений попереднім виконанням будь-яких договірних зобов'язань.

Таким чином, вексель - це грошове зобов'язання, тобто грошовий документ зі строго визначеним відповідним набором реквізитів. Це означає, що векселем є тільки той документ, який уміщує всі необхідні реквізити векселя, визначені Положенням про переказний і простий векселі.

2.3 Якщо векселедавець обумовив у тексті векселя той факт, що за

даним векселем нараховуються відсотки, але не вказав процентну

ставку?

На підставі п. 2 абзацу 1 ст. 48 Уніфікованого закону векселедержатель може вимагати від особи, до якої пред'явив позов, сплати відсотків, нарахованих на вексельну суму. Нарахування здійснюється з дня, наступного за тим, який визначено для здійснення платежу, і припиняється в день, коли векселедержатель фактично отримав платіж від особи, до якої пред'явив позов, чи від іншої зобов'язаної за векселем особи, незалежно від того, чи було раніше ухвалено судове рішення про стягнення цих сум. Аналогічно слід вирішувати такі спори за вимогами особи, яка прийняла переказний вексель та здійснила платіж за ним (п. 2 ст. 49 Уніфікованого закону), за винятком того, що в цьому разі нараховування відсотків починається з дня здійснення платежу.

Відповідно до ст. 2 Закону "Про обіг векселів в Україні" передбачені статтями 48, 49 Уніфікованого закону відсотки на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову та від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Крім вексельної суми з відсотками і відсотків, зазначених у ст. 48 Уніфікованого закону, векселедержатель має право вимагати відшкодування йому витрат, пов'язаних з опротестуванням векселя, пересиланням повідомлення, а також інших витрат (п. 3 абзацу 1 зазначеної статті).

До таких витрат належать: витрати з опротестування векселя (державне мито, оплата послуг нотаріуса); витрати на відправлення повідомлення (рекомендованого або цінного листа для опротестування векселя); судові та інші прямі витрати кредитора, які він поніс внаслідок невиконання вексельного зобов'язання і зв'язок яких зі стягненням заборгованості за векселем можна встановити та довести.

Наявність збитків, їх розмір, а також причинний зв'язок між ними та порушенням вексельного зобов'язання підлягають доказуванню стягувачем. При цьому укладання договору про використання коштів, які будуть отримані як оплата векселя, не є доказом причинного зв'язку між неотриманням вексельних сум і збитками у вигляді упущеної вигоди.

Витрати на опротестування векселя повинна нести особа, до якої векселедержатель пред'являє позов (п. 3 абзацу 1 ст. 48 УЗ. Однак у випадках, коли векселедержатель вчиняє протест на векселі, який містить застереження векселедавця "без протесту", "обіг без витрат" чи інше подібне застереження, що виключає необхідність вчинення протесту, то пов'язані з цим витрати несе сам векселедержатель. Якщо таке застереження вчинено індосантом або авалістом, то витрати на опротестування можуть бути стягнуті з усіх осіб, які поставили свої підписи на векселі (абзац 3 ст. 46 Уніфікованого закону).

3. Ситуація

Товариство з обмеженою відповідальністю “Аркадія” видало простий вексель Приватному підприємству “Горізонт” в оплату товару, який було отримано представником векселедавця складі векселедержателя у м. Сімферополь. Вексель видано після отримання документації про прийняття товару по кількості. Того ж дня Векселедержавець розрахувався зазначеним векселем з своїм постачальником АТ “Явір” за отримані матеріали. Після прибуття товару до м. Суми з'ясувалось, що товар неналежної якості в наслідок чого його було повернуто на адресу відправника і поставлено питання про розірвання договору. В цей період АТ “Явір” пред'явило вексель ТОВ “Аркадія” з вимогою про платіж вказаної у векселі суми.

Питання:

Про який вексель йде мова (товарний чи фінансовий.)?

Чи можна було передавати простий вексель особам, з якими векселедавець не пов'язаний господарськими відносинами?

Чи має ТОВ “Аркадія” підстави платити по векселю?.

Чи має ТОВ “Аркадія” підстави відмовитись від платежу по векселю?.

Відповідь:

1. В ситуації йде мова про товарний вексель, за яким було здійснено товарне покриття.

2. Загальні умови видачі простих комерційних векселів викладені в ст. 4 Закону «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-III, де вказується, що видавати прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи (послуги). При цьому умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі.

Саме це і було здійснено ТОВ «Аркадія» в оплату товару отриманого від приватного підприємства “Горізонт”.

Оскільки відповідно до статті 11 Уніфікованого закону усі положення про індосамент поширюються і на простий вексель. ПП «Горізонт» на законних підставах передало шляхом індосаменту вексель АТ «Явір».

Враховуючи що за простим векселем векселедавець і платник одна і таж особа, то пред`явлення для оплати векселя векселедержателем (АТ «Явір») векселедавцю (ТОВ «Аркадія») законно і ТОВ «Аркадія» повинно його оплатити. При цьому слід враховувати, що між ПП «Горізонт» і АТ «Явір» на момент передачі векселю існували договірні зобов`язання, частка яких оплачувалася даним векселем, тобто з боку «Горізонт» не було наміру передавати права в загальноцивільному порядку ( у порядку відступлення права вимоги). До того ж додержувались вимоги статтей 16, 77 Уніфікованого закону, так як право на вексель АТ «Явір» базувалось на безперервному ряді індосаментів.

Таким чином, в даній ситуації можна було передавати простий вексель особам, з якими векселедавець не пов'язаний господарськими відносинами.

3. ТОВ “Аркадія” має всі підстави платити по векселю.