ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

"Склад злочину та його ознаки"

Львів 2009

Вступ

Актуальність теми дипломної роботи. Кримінальне право як наукова дисципліна головним чином вивчає злочин і покарання. Саме злочин і покарання - це сторони всього кримінального права і законодавства. Ці дві кримінально-правові інституції визначають і утворюють зміст, характеристику, особливості, завдання та потребу кримінального законодавства, кримінально-правової охорони, кримінального правосуддя. Тому дуже велике значення має визначення поняття злочину та його складу.

Поняття злочину є центральним у будь-якій правовій системі. В Україні поняття злочину не лише має значне теоретичне обґрунтування, а й отримало своє законодавче закріплення.

Злочином є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Злочин, як реальний факт, не може служити підставою кримінальної відповідальності, оскільки містить у собі деякі ознаки, що не впливають на відповідальність.

Тому тільки сукупність вказаних у законі ознак, суттєвих для визначення суспільної небезпеки та характеру певного виду злочину, утворює склад злочину, факт встановлення якого і є підставою для кримінальної відповідальності та кваліфікації злочину за певною статтею КК.

Злочин, як і будь-яке інше правопорушення, є вчинком людини. Саме тому йому притаманні всі ті об'єктивні і суб'єктивні особливості, що характеризують поведінку людини: фізичні властивості - той чи інший рух або утримання від нього, використання фізичних, хімічних, біологічних та інших закономірностей навколишнього світу; психологічні властивості - прояв свідомості і волі, певна мотивація поведінки, її цілеспрямованість.

Але на відміну від інших вчинків людини злочин за своєю соціальною сутністю є посяганням на ті відносини, що склалися в суспільстві, відображають його найбільш важливі інтереси, внаслідок чого охороняються законом про кримінальну відповідальність. Злочин завжди суперечить основним потребам та інтересам суспільного розвитку. А оскільки саме об'єктивні закономірності розвитку суспільства, його потреби та інтереси виступають критерієм, мірилом цінності чи антицінності людської поведінки, відповідності чи невідповідності її цим потребам та інтересам, злочин завжди є антисоціальною поведінкою.

При цьому, оскільки інтереси і потреби суспільства постійно розвиваються, відповідно змінюється на певному етапі суспільного розвитку й оцінка поведінки людини як антисоціальної, злочинної. Тому поняття злочину не може бути незмінним: воно завжди повинно відповідати конкретному етапу розвитку суспільства, потребам та інтересам, притаманним саме цьому етапу. Це дозволяє зробити два висновки:

1) поняття злочину залежить від соціально-економічних відносин, що існують на певному етапі розвитку суспільства, і тому є історично мінливим;

2) визнання певної поведінки людини злочином (криміналізація діяння) чи виключення її з кола злочинних (декриміналізація діяння) є безперервним процесом оцінки відповідності чи невідповідності цієї поведінки суспільному розвитку.

Розробленість теми дипломної роботи:

Стосовно складу злочину можна знайти багато літератури, до якої належать численні монографії, наукові статті, підручники та навчальні посібники багатьох сучасних криміналістів, серед яких відомі: Ю.В. Александров, В.А. Клименко, М.І. Бажанов, О.М. Омельчук, М.І. Мельник, В.О. Кузнєцов, Н.В. Чернишова, П.Л. Фріс, Ж.Ю. Половніков.

Мета дипломної роботи - вивчення поняття складу злочину, його основних ознак.

Відповідно до мети дипломної роботи, можна виділити такі основні завдання:

розкрити сутність понять «правопорушення», «злочин», «склад злочину», «кваліфікація злочину»;

охарактеризувати основні види правопорушень;

проаналізувати особливості відмінності злочинів від інших правопорушень;

дослідити об'єкт злочину, об'єктивну сторону злочину, суб'єкт злочину та суб'єктивну сторону злочину;

визначити основні стадії кваліфікації злочинів;

розкрити значення кваліфікації злочинів в практиці роботи правоохоронних органів.

Об'єктом дослідження даної дипломної роботи є злочин.

Предметом дипломної роботи є дослідження поняття та ознак складу злочину.

Для розв'язання визначених завдань, досягнення мети застосовано такі методи дослідження: аналіз, синтез, абстрагування та узагальнення.

Теоретична та практична цінність дипломної роботи полягає в тому, що в ній проаналізовані такі поняття як «правопорушення», «злочин», «склад злочину», «кваліфікація злочину»; розглянуто особливості об'єкту злочину, об'єктивної сторони злочину, суб'єкту злочину, суб'єктивної сторони злочину, охарактеризовано стадії кваліфікації злочинів та значення кваліфікації злочинів в практиці роботи в правоохоронних органах.

Структура роботи дипломної роботи: вступ, основна частина, висновок та список використаної літератури.

Основна частина складається з трьох розділів. У першому розділі розкривається сутність поняття правопорушення та злочину, аналізуються їх основні види та ознаки. У наступному розділі розглядається поняття складу злочину і його складові частини. У третьому розділі розкривається поняття кваліфікації злочинів та значення кваліфікації злочинів в практиці роботи правоохоронних органів.

злочин правопорушення кваліфікація правоохоронний

1. Поняття злочину, його відмінність від інших правопорушень

1.1 Поняття правопорушень, їх види

Правила поведінки людей у суспільстві встановлює право. Причому, характер цих правил носить загальнообов'язковий характер, оскільки їх невиконання тягне за собою юридичну відповідальність особи.

Правила, що регулюють поводження людей, дії соціальних груп, колективів, організацій, у своїй сукупності складають соціальні норми. Соціальна норма - це правило соціально значимого поводження членів суспільства. До соціальних норм відносять економічні, політичні, правові, моральні, релігійні, естетичні інші норми.

Людина, у своєму поводженні може або дотримувати цих норм, або відступати від них. Однак, недотримання ряду соціальних норм викликає застосування різних санкцій у відношенні особи, що їх порушила. Застосування санкцій регламентується різними документами, прийнятими в суспільстві, з урахуванням його особливостей (національних, територіальних і ін.). У нашій країні санкції за порушення правових норм (правопорушення) визначаються Кримінальним Кодексом, Кодексом про адміністративні правопорушення, Цивільним Кодексом.

Норми права являються тією реальною загрозою, яка стримує протиправну поведінку членів суспільства. За висловом М.О. Бажанова: «Саме забезпечене правове спілкування було би те, в якому всякий примусовий апарат був би лишнім. Проте тут виникає парадокс: якщо би щезла думка про здійснення правопорушень, не було би правового спілкування».

Таким чином, правопорушення - це свідомий, вольовий акт суспільно небезпечної протиправної поведінки.

Правопорушення - посягання не на закон, а на ті умови, які породили цей закон, на ті класові інтереси, які знайшли в ньому своє вираження, на ті суспільні відносини, які закріплюються і охороняються ним (правопорядок).

Правопорушення - це соціально-небезпечне або шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб'єкта (фізична чи юридична особа), яке передбачене чинним законодавством і за нього встановлена юридична відповідальність.

Суспільна небезпека, шкідливість правопорушень характеризує їх як негативні соціальні явища. Негативної оцінки заслуговує й особа, що зробила правопорушення.

Усяке правопорушення - це діяння, тобто дія чи бездіяльність. Дія - акт активного поводження (крадіжка, бійка, хабар, пияцтво в робочий час і т. п.). Воно може складатися в проголошенні визначених слів (наклеп, образа, заклик до насильницьких антигромадських діянь, пропаганда національної ворожнечі і т. п.). Бездіяльність визнається діянням, якщо по службовому обов`язку чи по ситуації потрібно було щось зробити, але зроблено не було (прогул, недбалість посадової особи, безгосподарність керівника держпідприємства, проїзд без квитка в суспільному транспорті, залишення людини в небезпечному стані без допомоги і т. п.).

Будь-яке правопорушення протиправне, являє собою порушення заборони, зазначеного в законі чи в підзаконних актах, або невиконання обов'язку, що випливає з нормативно-правового акта чи укладеного на його основі трудового чи іншого договору.

Законом визначені окремі ситуації, коли діяння формально підпадає під ознаки протиправного, але не є небезпечним і шкідливим для суспільства. У карному та в адміністративному праві передбачені обставини, при яких особи, що зробили протиправні дії, не підлягають відповідальності. Це «необхідна оборона», обумовлена як «дії…вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці…» (ст. 36 Кримінального кодексу України, ст. 19 КпАП України) і «крайня необхідність», тобто «дії…для усунення небезпеки, що загрожує державному або громадському порядку, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими коштами, якщо заподіяна при цьому шкода є менш значною, ніж відвернена шкода» (ст. 18 КпАП України, ст. 39 Кримінального кодексу України). Обставинами, що виключають протиправність деяких діянь, є їхня малозначність, виконання службових чи професійних обов'язків (обов'язків пожежного, лікаря, працівника органів охорони суспільного порядку і т. п.), обґрунтований ризик і інші обставини, зазначені в законодавстві.

Шкода - неодмінна ознака кожного правопорушення. Характер шкоди може розрізнятися по об'єкту, розміру й іншим ознакам, але правопорушення завжди має соціальну шкоду. Та чи інша характеристика шкоди залежить від видів порушених інтересів, суб'єктивних прав, об'єкта правопорушення. Шкода може мати матеріальний чи моральний характер, бути вимірною чи невимірною, відновлюваною чи ні, більш-менш значною, що відчувається окремими громадянами, колективами і суспільством у цілому.

Наявність шкоди є необхідною соціальною ознакою будь-якого правопорушення, що обумовлює всі правопорушення як суспільно-небезпечні діяння.

Вихідними і визначальними для розуміння суттєвого в правопорушенні являються представлення про те, що воно характеризується суспільною шкідливістю і протиправністю.