Неоднозначність проблеми евтаназії обумовлюється її щонайменше «двоскладністю»: залишаючись надбанням медицини, вона водночас зачіпає питання правового, соціального, аксіологічного, природничонаукового, релігійного порядку. Безперечно, актуалізація феномена евтаназії стимулюється досягненнями сучасної науки в пізнанні закономірностей життя та створенні технологій, які дозволяють не лише обмежувати «природні» причини смерті людини, а й використовувати як «будівельний матеріал» сам її організм (трансплантуються органи, стовбурові клітини, генетичний субстрат, субстанція, що клонується, тощо), «протезувати» її життєві функції та відчутно продовжувати її життя. Як наслідок, життя та смерть усе більше стають результатом усвідомленого вибору, що вимагає правової регламентації, форми якої сьогодні активно обговорюються серед фахівців. Існує перспектива легалізації так званих соматичних прав людини, які повинні гарантувати їй можливість вільно розпоряджатися своїм тілом, трансформуючи його на власний розсуд за допомогою біомедичних технологій. правовий особистий евтаназія трансплантологія

Проблеми трансплантології, як і евтаназії, є складовими частинами предмета правової танатології. Право на трансплантацію розглядається як один із видів соматичних прав людини. У кожному окремому випадку пересадка зачіпає інтереси як мінімум двох осіб (донора і реципієнта), що визначає особливий характер правової регламентації. Подальший розвиток трансплантологи не може відбуватись без удосконалення самого законодавства. Констатація «смерті мозку» потенційного донора за збереження кровообігу та життєздатності органів, проблема відключення засобів життєзабезпечення, вирішення питання про право особистості розпоряджатись власним тілом та органами після смерті - усі ці питання вимагають правової регламентації. Особливе місце в проблемі трансплантації посідає правове регулювання пересадки фетальних органів і тканин. У сучасній медичній практиці відомі випадки, коли абортовані плоди використовують для отримання вакцин, під час діагностики вірусних захворювань, для розробки новітніх методів внутрішньоутробної хірургії. Існує небезпека перетворення жінок на «сировину» для бізнесу, пов'язаного з фетальною трансплантацією.

Проблема людського тіла та соматичних прав людини й громадянина сьогодні постає як новий напрям у правознавстві. Нині широке використання нових біомедичних технологій супроводжується недостатністю, а в низці випадків - і повною відсутністю правового регулювання відносин, що складаються у сфері реалізації й захисту зазначених прав. Наш закон стоїть на сторожі тілесної недоторканності людини й громадянина. Проте з'явилися нові серйозні проблеми, які вимагають конкретизації та деталізації цього важливого законодавчого положення. Звичайно, нові наукові розробки й експерименти над людським тілом (трансплантація, клонування, штучна репродукція, фундаментальна реконструкція) можна законодавчо заборонити, однак заборона, на думку багатьох учених, гальмує науково-технічний прогрес, який можливий лише за умови свободи наукових досліджень.