12

Реферат з основ демократії Соціальна політика як складова демократичного розвитку суспільства ПЛАН 1. Моделі сучасної демократичної соціальної політики 2. Проблеми соціальної стратифікації у контексті соціальної політики 3. Бідність, майнові групи та соціальна політика в сучасній Україні 4. Література 1. Моделі сучасної демократичної соціальної політики Відставання в соціаль-ній сфері підриває легітимність влади, гальмує (а часом і дискредитує) розбудову демократичної, правової держави. Тому визначаючи основні напрями суспільної політики демократичної держави, необхідно зосередити увагу на з'ясуванні таких питань: 1) який взає-мозв'язок існує між демократичним устроєм держави й рівнем соціальної захищеності її громадян; 2) якими є зміст та функції державної соціальної політики. Соціальна політика -- це розгалужена мережа видів діяльності державних і недержавних структур, спрямованих на втручання в економічний процес заради підвищення добробуту й надання соціального захисту різним вер-ствам населення. На першому місці серед них стоять різноманітні уря-дові дії щодо перерозподілу доходу в інтересах непрацюючих, малооп-лачуваних та знедолених суспільних груп. Проте в сучасних економіч-но розвинених, демократичних державах соціальна політика тією чи іншою мірою торкається широкого кола людей упродовж усього жит-тєвого циклу: від підтримки народжуваності й допомоги дітям до пен-сійного забезпечення і створення соціальних установ для людей похи-лого віку. Функції, що їх виконує держава, проводячи соціальну політику, є такі: Соціального відтворення населення, її змістом є створення умов для нормальної життєдіяльності людини, задоволення її потреб в таких галузях суспільного життя, як праця, споживання, сімейні відносини, охорона здо-ров'я, освіта тощо. Регулятивна. Ця функція полягає в тому, що держава намагається стимулювати активну діяльність особистості, соціальних груп за допомогою правових, економічних, моральних важелів, внаслідок чого люди стають здатними до самоорганізації та самозахисту. Соціально-захисна. З цією функцією пов'язані соціальні гарантії держави, забезпечення соціальних прав громадян в разі зниження матеріально-го рівня життя, втрати роботи, працездатності, старіння, інших ситуацій, які супроводжують людину від народження до смерті. Стабілізаційно-адаптивна. Згідно з цією функцією держава повинна дотримуватися принципу соціальної справедливості, враховувати в своїй політиці реакцію населення, громадську думку, підтримувати свій авторитет в очах населення, впливати на формування ціннісної свідомості суспільства, узгоджувати інтереси, регулювати правовими засобами конфлікти в суспільстві, забезпечуючи його усталений розвиток. Організація Об'єднаних Націй ввела в міжнародну лексику поняття, що характеризують соціальні аспекти життя суспільств: «людський розвиток» і «соціальний капітал». Категорія «людський розвиток» застосована ООН для визначення ефек-тивності зусиль тієї чи іншої держави в галузі соціальної політики. Показни-ком цих зусиль є індекс людського розвитку, який фіксує рівень доходів, тривалість життя та рівень освіти громадян певної країни. «Соціальний капітал» -- це насамперед від-носини між людьми, моральні та правові підвалини цих відносин. Соціаль-ний капітал, що базується на узгоджених нормах поведінки як на рівні сім'ї, так і на рівні держави, є основою стабільності та прогресу суспільства. Про-цес утворення соціального капіталу здійснюється через механізм ідентифі-кації людини з тими чи іншими групами, об'єднаннями, через утворення різних асоціацій, через розвиток мережі інститутів і взаємодій громадян-ського суспільства. Моделі соціальної політики у країнах Заходу Найвідоміші моде-лі держави загального добробуту отримали назви ліберально-демократич-ної, консервативної, соціал-демократичної. Прикладом реалізації першої традиційно вважають США. Дві інші знайшли своє втілення в таких євро-пейських країнах як Німеччина («консервативна») і Швеція («соціал-демок-ратична»). Ліберально-демократична модель. Усі фактори демократії -- законодав-ство, власність, ринкова економіка -- в ліберальних державах є механізмами координації індивідуальних інтересів. В іде-алі держава бере на себе функцію стимулятора індивідуальної активності, заохочуючи своїх громадян до пошуку роботи, соціального захисту, підпри-ємницької ініціативи. Правова база ліберальної моделі демократії сфокусована на громадян-ських правах, зокрема на рівноправності громадян незалежно від расових, етнічних, статевих та інших ознак. Свою головну місію держава ліберально-го типу вбачає в охороні прав людини, тоді як охорона соціальних прав знач-ною мірою перекладається на громадські організації й саму особистість. Пріоритетними у таких суспільствах є громадянські, політичні, а лише по-тім -- соціальні права Консервативна модель демократії. ЇЇ ідеологічну основу становить ідея виправдання соціальної диференціації в суспільстві. Майнова нерівність розцінюється як цілком природне і нормальне явище. Головна ж місія дер-жави полягає в тому, щоб через гнучку податкову політику здійснювати пе-рерозподіл доходів, водночас надаючи компенсацію за допомогою транс-фертів тим прошаркам, які її потребують. Ця модель в сучасній Німеччині характеризується випередженням громадянських та соціальних прав порів-няно з політичними. Соціал-демократична модель акцентує увагу на запобіганні різкій дифе-ренціації найвищого та найнижчого рівня доходів. Серед управлінських ва-желів вагомими є самоврядні структури. Соціальні гарантії ґрунтуються як на державній, так і на недержавній підтримці. У функціональному відно-шенні державна політика спрямована на забезпечення всіх громадян робо-тою. Зайнятість утворює стабільну податкову базу. Рівень оподаткування загалом значно вищий, ніж, скажімо, в ліберальній моделі. Це й дає змогу державі здійснювати перерозподіл бюд-жету, забезпечуючи громадян соціальною допомогою. Правові пріоритети північноєвропейської моделі зосереджені на соціальних правах як на голов-ній меті державної політики. До формування нової моделі соціальної політики в Україні За своїми основними рисами існуюча сьогодні в Україні модель нагадує соціал-демократичний варіант соціальної політики з елементами лібераліз-му. Вона склалася під впливом поступового формування ринкових відносин і процесів демократизації суспільства, появи так званого «третього секто-ра» -- об'єднань громадян, громадських, благодійних, неприбуткових, некомерційних організацій, що займаються благодійною та іншою соціальною діяльністю. Що обрано саме таку модель політики в соціальній сфері, під-тверджує спосіб розподілу витрат державного бюджету на головні соціальні потреби Соціальні видатки держав, які належать до ліберально-демократичної, консервативної і соціал-демократичної моделей, та України в 90-ті роки (% до ВВП)

Моделі

Охорона здоров'я

Освіта

Пенсійне забезпечення

Інше

Загалом

Ліберально-демократична (США)

4%

5,3%

7,2%

0,9%

18,2%

Консервативна (Німеччина)

6,4%

4,4%

11,8%

1,7%

25,8%

Соціал-демократична (Скандин.)

8,5%

5,9%

11,2%

5,7%

32,0%

Україна

4,3%

5,4%

10,2%

19,5%

39,4%