В Україні ідеї марксизму популяризували М. Зібер, С. Подолинський, І. Фесенко, П. Тучапський, Леся Українка, Б. Кістяківський, Є.Заславський, М. Туган-Барановський, П. Юркевич, О. Терлецький, М. Павлик, А. Павлик, І. Франко, Ю. Бачинський. Особливе місце серед них займає Юліан Олександрович Бачинський - український громадський і політичний діяч, публіцист і дипломат, який чи не найбільше зробив для укорінення марксистських ідей на українському ґрунті. Народився у Східній Галичині, яка на той час належала до Австро-Угорської імперії. Ю. Бачинський вважається одним із ідеологів австо-марксизму і засновником україно-марксизму.

Історію розвитку суспільства Бачинський поділяв на 3 періоди: додержавний, державний і післядержавний . На першому етапі - етапі первісного комунізму - виникають передумови організації суспільства в державу, якими є: поділ праці, боротьба з природою та боротьба осілих кочових племен між собою. Ці чинники зумовлюють поділ суспільства на класи, антагонізм між ними, а відтак і утворення держави. Використовуючи марксистський детермінізм, державу Ю. Бачинський розглядав як продукт соціально-екрномічного розвитку суспільства, представника інтересів панівних класів.

Марксистсько-ленінське розуміння держави як надбудови над економічними базисом визнавав український публіцист, історик та громадський діяч Михайло Петрович Драгоманов. Водночас він позитивно оцінював теорію еволюції Г. Спенсера, вбачав у ній спосіб різнобічної диференціації і розвитку людського суспільства.

Як організацію забезпечення класового панування розглядав сучасну йому державу відомий економіст і соціолог Михайло Іванович Туган-Барановський. Йдучи за К. Марксом він, з одного боку, вірив, що держава - історичне явище, яке із знищенням класового насилля, із встановленням соціалістичного ладу зникне.

Отже, класова теорія походження держави в значній мірі цікавила й українських мислителів. Позитивним, на мій погляд є те, що на відміну від ще одного прихильника марксизму - Леніна, для них характерним є відсутність занадто радикальних, я б навіть сказала, революційних поглядів на державу і право. Наприклад, Ю. Бачинський не розглядав державу як апарат насилля, в його працях, на думку сучасного дослідника І. І Бегея йдеться про збалансовану та врегульовану громадянську державу. Також Бачинський вважав, що перехід від капіталізму до соціалізму має відбутися еволюційним, а не революційним шляхом. Цієї думки дотримувався і Драгоманов, в поглядах якого поєднувалися соціалістичні та ліберальні ідеї.

3.2. Матеріалістична теорія та сучасність.

На сьогоднішній день соціально-економічна концепція походження держави вже не може претендувати на універсальність. Згідно з уявленням, що базуються на знаннях, отриманих вже в XX столітті, на диференціацію суспільства і становлення соціально-класової структури істотну дію надали чинники, пов'язані з другим видом матеріального виробництва, - з відтворенням самої людини, і, перш за все такий основоположний чинник відтворення, як заборона інцеста (кровозмішення), що не тільки сприяло виживанню і зміцненню роду людини, але і надало багатопланову дію на розвиток суспільних відносин.

По-перше, заборона інцеста була свідомим виходом з тривалого історичного розвитку, що показав, що кровозмішення веде до звироднілості роду, ставить на грань загибелі, що відмова від шлюбних відносин усередині своєї групи може усунути цю згубну небезпеку. По-друге, щоб усвідомлення шкоди кровозмішення перетворилося на його практичне виключення, потрібні були вельми суворі заходи суспільної дії, а скоріше за украй жорстоке припинення відступів, що неминуче зустрічалися спочатку, від це відступів від цієї заборони, що ще недавно не існувала. По-третє, коли йдеться про становлення держави, початкова ознака якої - наявність особливих груп людей, що застосовують від імені суспільства примушення по відношенню до інших членів суспільства, є підстави вважати, що саме ті родові органи, які виконували важливу загальну функцію, - підтримували заборону інцеста як за допомогою насильницького припинення кровозмішення усередині роду, так і шляхом розвитку зв'язків з іноплемінниками в цілях взаємообміну жінками - були, незалежно від наявності або відсутності приватної власності або класів, якнайдавнішими елементами нової державної структури, що народжується.

Конкретне вивчення архаїчних суспільств повинне показати, де і чому державна структура передувала виникненню приватної власності і класової структури, а де розвиток мав протилежну послідовність або поєднував і те, і інше. В усякому разі, дослідження таких відомих етнографів і соціологів, як Марсель Мосс (1872 - 1950 рр.), Клод Леві-Стросс (рід. 1908 р.) та інші, що займалися вивченням стародавнього суспільства, говорять про можливість різних варіантах історичного розвитку. Так Клодом Леві-Строссом було обґрунтовано, як під впливом заборони кровозмішення, тобто із-за потреб розвитку того виду матеріального виробництва, який був пов'язаний з відтворенням самої людини, відбувалася структуралізация суспільства, мінялися відносини в нім, розвивалася культура.

Дослідження етнографів також показують, що в процесі розвитку людських спільнот виникала і посилювалася нерівність, ділення на багатих і бідних. Стаючи стійким, це ділення було не результатом різних трудових зусиль індивідів і прямої експлуатації своїх одноплемінників, а більшою мірою наслідком розподілу праці, неоднаковим положенням в соціальній ієрархії, що поступово складалася, пов'язаним з виконання необхідних для суспільного життя загальних функцій, що вимагали застосування насильства.

Таким чином, тепер же відома не тільки колишня схема виникнення держави, що виводить його з приватної власності, експлуатації і класових антагонізмов, але також і інша, що спирається на необхідність виконання різноманітних суспільно значущих функцій.

Отже, історично держава зароджувалася і формувалася задовго до виникнення класів, та не як наслідок класових, а більш „поліфонічних” суспільних потреб, як результат попиту усього суспільства на свідоме та силове рішення поточних проблем, як відповідь на необхідність свідомо, в тому числі за допомогою засобів примусу, здійснювати певні суспільні функції, без реалізації яких неможливий би був суспільний прогрес.

Висновки

Підводячи підсумки критичному розгляду соціально-економічної концепції походження держави, треба відмітити, що багато з її положень досить справедливі. Але в усьому іншому теоретики класової теорії малюють картину виникнення держави, прямо протилежну тій, яку можна уявити собі на основі комплексного вивчення та обліку в процесі дослідження історичних даних.

Накопичений за більш, ніж століття після написання славнозвісної праці Енгельса, археологічний, антропологічний та етнографічний матеріал дозволяє по-новому подивитися на проблему виникнення держави. Стає зрозуміло, що економічний фактор в цьому процесі, хоча і дуже важливий, проте не головний, а являє собою лише одну з багатьох факторів та причин виникнення держави. Вивчення останнього - досить складна праця, і однобокість та суб`єктивність у підході до цього може стати фатальною помилкою, в чому людство переконалося на прикладі Радянського Союзу.

Класова теорія там панувала беззастережно, вона вважалася універсальною та єдиновірною. На сьогодні в незалежній Україні ми маємо змогу належно та об`єктивно оцінити як класову теорію походження держави, так і весь спадок марксизму-ленінізму.

Тож поза як вона може слугувати прикладом масштабного історико-державного дослідження та стимулювати наукові пошуки теоретиків в галузі проблем генези держави і права, бути певною базою, відправною точкою для наступних досліджень. Отже, соціально-економічна концепція походження держави, на мою думку, ще довго буде збирати увагу вчених-правознавців.

Список використаної літератури:

1. Ф. Энгельс. Происхождение семьи, частной собственности и государства. - М., 1982.

2. В. И. Ленин. Государство и революция/Глава I. Классовое общество и государство. Т. 33 - М., 1974.

3. Т. В. Кашанина. Происхождение государства и права. Современные трактовки и новые подходы. - М, 2004.С.72-78.

4. Маркс К. и Энгельс Ф. Соч., т.21, 23.

5. Л. С. Мамут. Марксистско-ленинское учение о государстве и праве. История развития и современность. - М.: Наука, 1977.

6. Л. С. Мамут. Карл Маркс как теоретик государства. - М.: Наука, 1979.

7. История политических и правовых учений: учеб. для вузов. Под ред. - М.: Норма, 2001.

8. Джордж Г. Себайн, Томас Л. Торсон. Історія політичної думки. - К.: Основи, 1997. (переклад з англ..).

9. Н. Н. Хропанюк. Теория государства и права. - М., 1993.

10. Є. Розин. Ленинская мифология государства. - М.: Юристъ, 1996.

11. История политических учений. Часть 1. под ред. К. А. Мокичева. - М., 1971.

12. Графский В. Г. И др. Политические учения: история и современность. - М., 1979.

13. Грацианский П. С. Хрестоматия по истории политических учений. - М., 1972.

14. Геращук В. М. Світові стандарти політичної правової думки та державотворення: міфи чи реальність. - Х., 2001.

15. Утвердження ленінських ідей про державу і право на Україні. Під ред. Сокуренко В. Г. - Л., 1972.

16.