Полтавська державна аграрна академія

Кафедра бізнес-адміністрування та права

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

«Сталий розвиток сільських територій»

Виконала студентка

Луценко Євгенії Анатоліївни

м. Полтава - 2013 рік

Зміст

1. Управлінський персонал територіальних підрозділів центрального органу влади у США

2. Формування державної політики розвитку села Республіки Казахстан

3. Практичне завдання. Аналіз потенціалу сталого розвитку сільских територій

Список використаних джерел

1. Управлінський персонал територіальних підрозділів центрального органу влади у США

У рамках англосаксонської (англійської) моделі місцевого самоврядування, яка отримала поширення у Великій Британії, США, Канаді, Австралії та інших країнах, представницькі органи місцевого самоврядування формально виступають як діючі автономно в межах наданих їм повноважень і пряме підпорядкування нижчих органів вищим відсутнє. Крім того, для англосаксонської моделі характерна відсутність на місцях уповноважених центрального уряду, які б опікали представницькі органи, що обираються населенням. Поряд з представницькими органами в країнах з даною системою місцевого управління (США) безпосередньо населенням можуть обиратись і деякі посадові особи. Значними повноваженнями тут наділяються й комісії (комітети) місцевих представницьких органів, які відіграють вагому роль в підготовці й прийнятті окремих рішень. Контроль за діяльністю місцевих органів в англосаксонських країнах здійснюється головним чином опосередковано, через центральні органи, а також суд. При аналізі місця й ролі місцевого самоврядування в політичній системі головний наголос звичайно робиться на тому, що вони є складовою частиною механізму держави.

Таким чином, можна зробити висновок про відсутність управлінського персоналу територіальних підрозділів центрального органу влади у США через незабезпеченість цієї країни територіальними підрозділами центрального органу влади. Але незважаючи на ми можемо викласти основні відомості про місцеве (зокрема сільске) управління у США та його управлінський персонал.

У США безпосередніми адміністративно-територіальними підрозділами всіх штатів, окрім Коннектикуту і Род-Айленда, є графства (табл. 1). Усього в США нараховується понад три тисячі графств, у 60 % яких проживає менше ніж 25 тис. жителів, у 137 графствах (4 %) нараховується 250 тис. населення і більше, до того ж у 19 із них проживає понад 1 млн. жителів [1, с. 233]. Населення обирає цілу низку посадових осіб: шерифа, прокурора (атторнея), скарбника. Під керівництвом останніх працюють муніципальні посадовці [1, с. 234].

Графства поділяються на тауни і тауншипи, які склалися історично і на сьогодні між ними фактично немає ніякої відмінності. Тауншипи найпоширеніші на північному сході й півночі країни, де проживає більше 22 % населення США. Понад 100 тауншипів мають понад 50 тис. жителів, тоді як приблизно 15 тис. цих одиниць нараховують менше 5 тис. осіб. У штатах Нової Англії нараховується приблизно 1400 таунів - компактних міських і сільських поселень, переважно невеликих.

Графства і тауншипи охоплюють переважно сільські території, хоча частина цих адміністративно-територіальних одиниць належить до міського типу. Особливий вид адміністративно-територіальних одиниць складають міські поселення, що мають статус муніципальних корпорацій (сіті, бороу, вілліжіс). У них проживає 2/3 населення країни, до того ж на 164 найбільших міст припадає 56 млн жителів. Більше половини муніципальних корпорацій мають менше 1 тис. жителів.

Велику роль в адміністративно-територіальній організації США виконують особливі підрозділи штатів - спеціальні округи, які створюються для управління ґалузями місцевого життя, виділеними з компетенції муніципальних рад. Органи спеціальних округів - правління, комісії - обираються населенням або повністю чи частково призначаються штатами, графствами. Багато хто з них виступає не як місцеве самоврядування, а лише як агенти штатів. У США налічується понад 64 тис. різних спеціальних округів (з них більше 50 тис. шкільних).

Специфічною особливістю муніципального управління в США є адміністративна роздробленість величезних урбанізованих територій - великих міст з приміськими зонами або зрощених міських поселень, іменованих метрополітенськими ареалами. У США на такі ареали припадає майже 65 % населення країни. Як правило, на території ареалів існує безліч адміністративно-територіальних одиниць, велика кількість муніципальних органів, діючих розрізнено. В ареалі Нью-Йорка, наприклад, функціонує 1400 різних муніципальних органів. Значне поширення в метрополітенських ареалах набули різноманітні міжмуніципальні організації з обмеженими координаційними функціями (реґіональні ради, планові комісії тощо) [1, с. 234].

В адміністративно-територіальних одиницях (містах) населенням або місцевою радою обираються також різні ради та комітети з різноманітних питань. Наприклад, опікунські ради, шкільні ради, місцеві ради тощо.

У федеральних державах визначення прав і обов'язків муніципалітетів належить до компетенції законодавчих органів суб'єктів федерації. У деяких країнах, наприклад у Великобританії та Канаді, муніципальні органи можуть звертатися до парламенту з проханнями про видання законоположень (так званих приватних біллів), які встановлюють для них які-небудь додаткові повноваження і пільги.

У США частина міст і незначна кількість графств мають особливі хартії самоврядування (home rule), якими регулюються структура і компетенція їх муніципальних органів. Ці хартії потребують затвердження законодавчого органу штату або приймаються на основі розробленої штатом моделі. У сучасних умовах поширеним явищем стає регулювання повноважень органів місцевого управління не парламентськими актами, а урядовими ухвалами, інструкціями міністерств. Межі повноважень місцевих органів в США, Великобританії встановлюються шляхом детального переліку їх прав, обов'язків і предметів ведення. У цих країнах муніципалітети можуть чинити лише такі дії, які прямо вказані в законодавстві. Інакше акти місцевих властей визнаються протиправними принцип (ultra vires).

Штат:

· визначає:

o кордони;

o форму управління та адміністративну структуру;

o механізми місцевих виборів;

o етичні норми;

o принципи землекористування;

o засоби та розмір оподаткування;

o правила й стандарти, що визначають роботу з кадрами та

o пенсії;

· контролює та перевіряє діяльність місцевої влади

Округ:

· якщо населений пункт (муніципалітет) не досить великий і не спроможний забезпечувати надання всіх адміністративних послуг на місцях, тоді ці функції виконує округ, проте розмежування повноважень є дещо іншими в різних штатах.

Муніципалітет (туншип)

· здійснює управління:

o муніципальними школами;

o муніципальними лікарнями;

o муніципальними бібліотеками;

o планування й забудова;

o санітарною справою;

o водопостачанням, парками,

o протипожежною службою;

o будівництво і утримання доріг

Законодавство нерідко поділяє повноваження муніципальних органів на обов'язкові і необов'язкові. До перших належать повноваження з питань, яким надається загальнодержавне значення.

Муніципалітети зобов'язані підтримувати в порядку дороги, забезпечувати санітарний стан населених пунктів, протипожежну службу, утримувати школи. Коло обов'язків муніципалітетів може бути розширене повноваженнями, делегованими їм вищими органами влади. Можливість такого делегування передбачена, наприклад, у США, Великобританії, ФРН, Японії. Необов'язковими є повноваження, що реалізовуються на власний розсуд місцевої влади. До них належить здійснення різних видів обслуговування населення: створення муніципальних комунально-побутових підприємств, житлове будівництво, організація муніципального транспорту, газо- і електропостачання, муніципальних лікарень, бібліотек, театрів.

2. Формування державної політики розвитку села Республіки Казахстан

На сьогодні акцент у діяльності Міністерства сільського господарства Республіки Казахстан перенесений з розвитку сільських територій (Державна програма розвитку сільських територій Республіки Казахстан на 2004-2010 роки) на розвиток АПК (Програма розвитку агропромислового комплексу в Республіці Казахстан на 2010-2014 роки, Про затвердження Програми розвитку агропромислового комплексу в Республіці Казахстан на 2013-2020 роки «Агробізнес-2020»). Але нещодавно завершена масштабна програми з напряму, що розглядається, дала значні плоди і породила подальші плани роботи.

Державна програма розвитку сільських територій на 2004-2010 роки була розроблена на підставі Посланнь Президента Республіки Казахстан Назарбаєва М.О. народу Казахстану «Про основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики на 2003 рік» і «Про основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики на 2004 рік». Основним розробником виступило Міністерство сільського господарства Республіки Казахстан.

Метою програми стало створення нормальних умов життєзабезпечення аулу (села) на основі оптимізації сільського розселення. Були виділені наступні завдання:

· аналіз наявної ситуації за основними показниками соціально-економічного розвитку на основі паспортизації сільських населених пунктів (далі - СНП);

· класифікація СНП за критеріями рівня соціально-економічного розвитку;

· розробка першочергових заходів щодо розвитку економічної діяльності, інвестування будівництва, ремонту та реконструкції об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури;

· організація моніторингу соціально-економічного розвитку СНП, екологічної безпеки сільських територій, оцінки земельних ресурсів;

· розробка нормативів і стандартів забезпеченості сільських жителів послугами соціальної та інженерної інфраструктури;

· розробка та реалізація програм стимулювання переселення сільських жителів;

· розробка моделі ефективного сільського розселення та проведення заходів по її реалізації.

Заходи державної підтримки планувалось направляти на розвиток інфраструктури життєзабезпечення насамперед у СНП з високим потенціалом соціально-економічного розвитку, що забезпечує необхідний рівень доходів сільських жителів.

Опишемо очікуваний кінцевий результат від реалізації програми. На першому етапі - досягнення динамічного зростання економіки СНП, що забезпечує прийнятний рівень соціальних благ сільським жителям, на другому етапі - оптимальне розселення сільських жителів в регіонах, які мають перспективи для життєзабезпечення

В країнах-учасницях Співдружності Незалежних Держав (СНД) закономірний інтерес до комплексного розвитку сільського господарства виник лише на початку 21-го століття. Перша Державна програма розвитку сільських територій була розроблена в Казахстані в 2003 р. і розрахована на 7-річний період. Тепер вона реалізована і можна дати критичну оцінку як самої Програми, так і її результатів.

По-перше, слід сказати, що розроблялася вона без достатньої теоретичної основи та врахування зарубіжного досвіду. Хоча розробці Програми передував проект у вигляді технічної допомоги Азіатського Банку Розвитку, його виконавці та консультанти мали недостатнє уявлення щодо напрацьованих в світі моделей сільського розвитку та можливості їх адаптації до сільської дійсності Казахстану.