Стратегія і тактика судової реформи: окремі методологічні аспекти
Сторінки матеріалу:
- Стратегія і тактика судової реформи: окремі методологічні аспекти
- Сторінка 2
- Сторінка 3
Стратегія і тактика судової реформи: окремі методологічні аспекти
Актуальність теми. Судова реформа - це цілеспрямована зміна певної сукупності інститутів судової влади, яка реалізується державою відповідно до розробленого плану трансформації. Тому, маючи на меті реформувати судову систему, держава повинна, перш за все, мати чіткі уявлення про те, чого хоче досягти і яким чином. Інакше кажучи - вибудувати траєкторію розвитку реформи.
Комплексних досліджень питання формування стратегії судової реформи у вітчизняній юридичній науці не існує. Однак окремі аспекти реформування судової системи досліджували такі вчені, як: В.Д. Бринцев, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, В.В. Долежан, О.С. Захарова, РО. Куйбіда, І.Б. Ко - ліушко, В.Т. Маляренко, Л.М. Москвич, І.В. Назаров, В.Т. Нор, С.Ю. Обрусна, С.В. Прилуцький, Д.М. Притика, В.В. Сердюк та інші.
Метою цієї статті є викладення авторського бачення чинників, які є визначальними для формування стратегії і тактики судової реформи, що опирається на здобутки наук стратегічного менеджменту, соціології, психології, політології та економічної теорії.
Виклад основного матеріалу. Проблему вибору перспективної траєкторії розвитку судової реформи як послідовності та компліментарності запроваджуваних змін, що мають високий шанс на успіх, можна охарактеризувати як одне з головних завдань реформаторів. Щоб його вирішити, необхідно володіти сукупністю передумов, набір яких може бути різним, що зумовлює формування індивідуального образу створюваної стратегії. Разом із тим, існують певні первинні (основні) аспекти розробки стратегії.
Категорії теорії управління як науки, що вирішує завдання безпосереднього самостійного управління об'єктом у процесі його функціонування, дають нам можливість сформулювати три основних блоки інформації, аналіз якої є необхідним початком процесу реформування судової системи.
Блок цілей реформування - інформація, яка за своїм змістом є описом ідеального режиму (стану) функціонування судової системи. Цей блок інформації формується за суб'єктивним вибором, як ієрархічно впорядкована множинність окремих цілей реформування, які повинні бути реалізовані у випадку ідеального процесу реалізації реформи. Порядок слідування окремих цілей у ньому - зворотній порядку послідовної вимушеної відмови від кожної з них у випадку неможливості реалізації повної сукупності цілей. Тобто, першою у блоці пріоритетів реформування повинна значитися найбільш важлива і бажана ціль, останньою - сама незначна, відмова від якої допустима першою.
Сукупність однакових цілей, підпорядкована різній ієрархії пріоритетів (по-різному вибудована вертикаль значимості) утворює різні моделі блоку цілей реформування, що веде до можливих відмінностей у процесі реформування.
Цілі є основою стратегії реформ. Вони є визначальними по відношенню до способів їх досягнення. Формування цілей судової реформи можна визначити, як її початковий етап, а їх досягнення - кінцевий пункт процесу реформування.
У рамках сформованого блоку цілей реформування доречним буде диференціювати та співставити цілі з урахуванням фактору часу:
- довгострокові або стратегічні, тобто розраховані на тривалий час;
- середньострокові або тактичні;
- короткострокові або оперативні, розраховані на короткий період часу.
Така часова класифікація цілей дозволить сформувати стратегію судової реформи за принципом «від простого до складного» або ж навпаки, залежно від взаємодії з сукупністю інших факторів формування стратегії, мова про які піде далі. Однак важливо усвідомлювати, що різний часовий рівень цілей реформи потребує різної конкретизації. Наприклад, якщо довгострокові цілі можуть лише загалом окреслювати перспективу розвитку судової системи, то короткострокові повинні містити таку деталізацію, щоб не виникало різночитань у їхньому розумінні.
Блок поточного стану контрольних параметрів реформування - сукупність відомостей про реальний стан функціонування судової системи за параметрами, що входять до блоку цілей реформування.
Ці два блоки утворюють взаємозв'язок, в якому кожен з них є упорядкованою множиною інформаційних модулів, що описують ті чи інші параметри функціонування судової системи, які відповідають окремим цілям реформування. Упорядкованість інформаційних модулів у блоці стану повторює ієрархію блоку цілей. Інакше кажучи, якщо блок цілей реформування - це перелік того, чого бажаємо, то блок стану реформування - це перелік того, що ми можемо. Окрім характеристики аспектів дійсного (реального) стану функціонування судової системи як об'єкта реформування, блок стану повинен містити оцінку наявних ресурсів (фінансових, майнових, людських), які можуть бути спрямовані до досягнення поставлених цілей, що має особливу цінність у контексті використання внутрішнього потенціалу судової системи.
Сприйняття суб'єктом реформування стану судової системи завжди не ідеальне в силу двох обставин: 1) викривлення інформації, що надходить із системи, «шумами» середовища, через яке проходять інформаційні потоки; 2) особливості сприйняття та обробки інформації суб'єктом реформування. Тому блок стану постійно міститиме певну похибку у визначенні істинного становища, якій відповідає певна об'єктивна невизначеність для суб'єкта реформування. Невизначеність об'єктивна, тобто в принципі не може бути усунена зусиллями суб'єкта [1, с. 15]. Таким чином, планування судової реформи завжди відбувається в умовах певної невизначеності.
Аналіз цих двох блоків інформації за схемою «математичної різниці»: «блок цілей» - «блок стану» дає можливість спрогнозувати та сформувати варіативність відхилень реального процесу реформування від ідеального режиму, передбаченого блоком цілей. Таким чином утворюється інформаційний блок похибки реформування. Він також несе в собі певну невизначеність, успадковану від блоку стану. Інакше кажучи, блок похибки реформування - це перелік можливих не досягнутих цілей реформи, передбачених блоком цілей, внаслідок реального стану ресурсного забезпечення функціонування судової системи.
Блок похибки реформування є запорукою успіху реформи, оскільки дає можливість розробникам судової реформи оцінити якість та ефективність пропонованих змін у перспективі, а також слугує основою для гнучкості реформи, передбачаючи можливість вибору варіантів та досягнення певних компромісів, а отже - коригування реформи.
Наступним ключовим моментом стратегії реформування судової системи є передбачуваність розвитку судової реформи під впливом зовнішнього середовища та внутрішніх зв'язків системи. Дослідження цього елементу потребує використання основ стратегічного менеджменту та стратегічної методології.
Одним із визначень наукового передбачення є його тлумачення як випереджаючого відображення дійсності, основаного на пізнанні законів природи, суспільства і мислення [2]. Водночас, наукове передбачення - це діяльність із застосування окремих методів, прийомів та інструментів, які дають змогу уявляти перебіг процесів і явищ у майбутньому в певній послідовності з установленням чітких взаємозв'язків [3].
Що стосується рівня передбачуваності, то це відносна категорія, що має суб'єктивний характер, оскільки відображає усвідомлену міру здатності розробників стратегії (реформаторів) визначати майбутні зміни судової системи. Незважаючи на суб'єктивізм, рівень передбачуваності залежить від таких об'єктивних обставин як: рівень нестабільності зовнішнього середовища; прогностична компетентність розробників стратегії; інформаційне забезпечення стратегічного процесу (реформи).
Однак для нас інтерес становить не стільки характер зовнішнього середовища, в якому відбуватиметься реформа судової системи, скільки реакція судової системи на зміни в умовах певного середовища.
Судова система - це відкрита система, тому її розвиток залежить від чинників зовнішнього середовища.
Фактори зовнішнього середовища у економічній літературі здебільшого прийнято класифікувати за такими групами: 1) економічні, 2) політичні, 3) соціально-демографічні, 4) технологічні, 5) конкуренція, 6) географічні.
За іншого підходу до наведеного переліку компонентів зовнішнього середовища додаються правове та міжнародне середовище [4].
Однак процеси, які відбуваються в зовнішньому середовищі, дуже складні, взаємопов'язані та містять багато суперечностей, внаслідок цього всі ці процеси треба уважно та систематично вивчати.
Фактори зовнішнього середовища мають певний зв'язок між собою, який полягає в рівні сили, з якою зміна одного фактора діє на інші складові. Треба виявити основні тенденції, взаємовплив цих факторів і побудувати тренди їхнього розвитку [5, с. 202].
Враховуючи наведене, а також особливості функціонування вітчизняної судової влади, фактори впливу зовнішнього середовища на судову систему, що підлягають урахуванню при її реформуванні, можуть бути визначені таким чином:
1. Економічні фактори:
- загальний стан економіки держави та розвиток економічних процесів;
- рівень економічної підтримки судової системи;
- рівень доходів та стан зайнятості населення;
- розвиток господарських та інших економічних правовідносин.
2. Політично-інституціональні фактори:
- стабільність інститутів президентства та парламенту;
- державна політика у сфері судової влади;
- регуляторна політика уряду;
- діяльність громадських організацій.
3. Соціально-демографічні тенденції:
- кількість потенційних заявників (структура населення, зміни в окремих групах);
- рівень грамотності, освіти та правової обізнаності населення;
- соціокультурні чинники (традиції, звичаї).
4. Науково-технічні тенденції:
- розвиток електронного документообігу та автоматизація судів;
- вимоги до науково-технічного рівня забезпечення судочинства;
- вимоги до кваліфікації кадрів із урахуванням їх технічних навиків.
5. Геополітичні:
- зміни в адміністративно-територіальному устрої держави.
6. Фактори конкуренції:
- розвиток легітимних форм позасудового врегулювання спорів.
7. Структурні тенденції:
- виникнення та розвиток нових галузей матеріального права;
- диференціація та уніфікація процесів та процедур.
8. Міжнародні:
- укладення/приєднання до міжнародних угод;
- визнання державою юрисдикції міжнародних судів;
- рівень авторитету та впливу міжнародних організацій.
Усі чинники зовнішнього середовища знаходяться у тісному взаємозв'язку: зміни в одній сфері призводять до змін в іншій і так дальше. Тому природа зовнішнього середовища є складною, багатоаспектною та потребує системного підходу до аналізу її стану.
Намагаючись передбачити розвиток судової реформи в контексті певного зовнішнього середовища, слід враховувати такі характеристики:
- ступінь впливу одних факторів зовнішнього середовища на інші;
- різну динаміку та різний темп змін факторів зовнішнього середовища;
- похибку у достовірності інформації про стан зовнішнього середовища.
Цілком зрозуміло, що судова система перебуває у тісному взаємозв'язку з зовнішнім середовищем та є її елементом по відношенню до інших факторів, які у своїй сукупності разом із нею є складниками метасистеми. Тому слід ураховувати ефект зворотного зв'язку, який неодмінно матиме місце та полягає у тому, що реформи у судовій системі змінять стан та фактори зовнішнього середовища. Для більшої ясності наведемо приклад.