Суддя Богунського районного суду м. Житомира Комнацький О.В., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій Генерального прокурора України, спрямування повідомлення про злочини до компетентного органу, надання правової оцінки діям посадових осіб прокуратури, вжиття заходів до встановлення обставин злочину та надання роз'яснення про порядок відшкодування шкоди, -

Встановив:

До Богунського районного суду м. Житомира надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Генерального прокурора України, спрямування повідомлення про злочини до компетентного органу, надання правової оцінки діям посадових осіб прокуратури, вжиття заходів до встановлення обставин злочину та надання роз'яснення про порядок відшкодування шкоди.

Дослідивши матеріали скарги, приходжу до висновку про наявність підстав для направлення справи за підсудністю виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Генерального прокуратура України, посилаючись на бездіяльність Генерального прокурора України та посадових осіб Генеральної прокуратури України в частині не розгляду його заяв про злочин, а також спрямування повідомлення про злочини до компетентного органу, надання правової оцінки діям посадових осіб прокуратури, вжиття заходів до встановлення обставин злочину та надання роз'яснення про порядок відшкодування шкоди.

Відповідно до глави 22 КПК України, якою регламентується порядок оскарження дій органу дізнання, слідчого, прокурора, скарга подається особою або її представником до районного (міського) суду за місце розташуванням органу або роботи посадової особи, з дотриманням правил підсудності.

Адресою місце розташування суб'єкта оскарження є АДРЕСА_1, що територіально відноситься до Печерського району м.Києва.

За таких обставин, оскільки матеріали скарги не містять належно викладених заяв про злочини, як окремих документів по певним фактам, що унеможливлює на даній стадії направити повідомлення про злочини, як зазначає скаржник до компетентного органу, а також те, що суб'єкт оскарження розташований за зазначеною адресою, яка територіально не відноситься до району діяльності Богунського районного суду м. Житомира, скарга, з метою забезпечення найбільш об'єктивного і повного її розгляду, підлягає направленню за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Керуючись ст.ст. 37, 41, 236 КПК України, -

Постановив:

Скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій Генерального прокурора України спрямування повідомлення про злочини до компетентного органу, надання правової оцінки діям посадових осіб прокуратури, вжиття заходів до встановлення обставин злочину та надання роз'яснення про порядок відшкодування шкоди, направити за підсудністю до Печерського районного суду м.Києва. Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Комнацький

Отже, суб'єктом злочину є осудна фізична особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Суддя постановив про неправомірні дії Генерального прокурора України, керуючись ст..37,42,236 КПК України.

Висновки

Отже, суб'єкт злочину в кримінальному законодавстві - це один з обов'язкових елементів складу злочину. У кримінально-правовій теорії суб'єктом злочину визнається особа, яка володіє сукупністю ознак, що дають підстави для її притягнення до кримінальної відповідальності. КК 2001 р. не лише визначив поняття суб'єкта злочину, але й передбачив у Загальній частині окремий розділ IV, в якому врегульовані всі основні питання щодо цього поняття, а саме питання: розуміння сутності суб'єкта злочину (ст. 18 КК); осудності (ст. 19 КК); обмеженої осудності (ст. 20 КК); особливості кримінальної відповідальності за злочини, вчинені в стані сп'яніння (ст. 21 КК); віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (ст. 22 КК).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 КК, загальним суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Це законодавче визначення дає можливість виділити три обов'язкові групи ознак, що характеризують суб'єкт злочину. Він (суб'єкт) повинен бути: 1) фізичною особою; 2) осудним; в) досягти віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Поряд з поняттям загального суб'єкта КК передбачає і поняття спеціального суб'єкта. Частина 2 ст. 18 визначає, що спеціальним суб'єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа. Таким чином, спеціальний суб'єкт - це особа, яка крім обов'язкових загальних ознак (фізична осудна особа, яка досягла певного віку) має додаткові спеціальні (особливі) ознаки, передбачені в статті Особливої частини для суб'єкта конкретного складу злочину.

Список використаної літератури

1. Конституція України [Електронний ресурс]: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - [Режим доступу]: http://www.rada.gov.ua.

2. Кримінальній кодекс України. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2010.

3. Коментар до Кримінального кодексу України. (2-е вид., перероб. та доп.) / За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка. - К: Дакор, 2008.

4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Атіка, 2010.

5. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - Х., 2005.

6. Збірник Постанов Пленуму Верховного суду України (1972-2007). - Х.: Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2007. - 720 с.

7. Бараненко Д.В. Визначення спеціального суб'єкта злочину за кримінальним правом України // Правова держава. - 2003. - № 6.

8. Бараненко Д.В. Ознаки спеціального суб'єкта злочину в системі елементів складу злочину // Правова держава. - 2004. - № 7.

9. Бараненко Д.В. Спеціальний суб'єкт злочину за новим кримінальним законодавством України // Правова держава. - 2002. - № 5.

10. Бараненко Д.В., Магарін М.С. Службова особа в інституті спеціального суб'єкта злочину: кримінально-правова і кримінологічні характеристики // Прокуратура. Людина. Держава. - 2004. - № 8.

11. Дагель П.С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве. ? Владивосток, 1970.

12. Іванов Н.Г., Брыка И. Проблеми обмеженої осудності // Законність - 2001 - № 10 - С. 9-10

13. Іванов Н.Г Відповідальність за злочини, зроблені в стані сп'яніння // Законність - 2000 - № 3 - С. 43-45

14. Куц В.М. Теоретико-прикладні аспекти проблеми суб'єкта злочину // Вісник Університету внутрішніх справ. 1996. - Вип. 1.

15. Лазарев А. Н. Субъект преступления. М., 1981.

16. Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность. - Л., 1968.

17. Матишевсъкий П. С. Кримінальне право України: Загальна частина: К.: АСК, 2001.

18. Мельник В. До проблеми обмеженої осудності // Право України. -1999. -№1.-С. 102-105.

19. Орлов В.С. Субъект преступления по советскому уголовному праву. - М., Госюридиздат, 1958.

20. Павлов В.Г. Субъект преступления и уголовная ответственность. ? СПб.: Издательство «Лань», 2000.

21. Приходько Т. Фізіологічний афект - одна з підстав визнання особи обмежено осудною // Право України. - 2001. - № 1. - С. 53-55.

22. Ситковская О. Д. Психология уголовной ответственности. - М.: НОРМА, 1998.-285с.

23. Смолицкий Г.Р. Должностные преступления.-М.,- Юриздат НКЮ СССР.-1940.-52с.

24. Таганцев Н.С. «Русское Уголовное право». М., Наука. 1994.

25. Трахтеров В. С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве (исторический очерк): Учеб. пособие. - Харьков: УЮА, 1992. - 83 с.

26. Устименко В.В. Специальный субъект преступления. Харьков, 1983.