Функціональні повноваження судді - це можливість вчиняти різні процесуальні дії та здійснювати організаційні заходи, спрямовані на забезпечення розгляду справи. Вид та міра функціональних повноважень судді визначаються функцією судової влади та встановлюються процесуальним законодавством. Результатом реалізації суддею своїх функціональних повноважень є ухвалення відповідного рішення, яке має владний характер.

Всі функціональні повноваження судді можна розділити на три групи: а) по підготовці до судового розгляду справи; б) по розгляду справи; в) по контролю за виконанням прийнятого судового рішення.

Таким чином,слід зазначити висновок,а саме під повноваженнями судді слід розуміти вид та міру службової поведінки носія судової влади, яка спрямована на реалізацію функцій судової влади, і має формальне визначення у відповідному рішенні судді

2. Суддівська етика

2.1 Поняття суддівської етики та її зміст

Етика - одна з форм ідеології, вчення про мораль, її розвитку, принципах, нормах та ролі у суспільства (перше значення). Етика-сукупність норм поведінки, мораль якої-небудь суспільної групи, професії (2-е значення).

Суддівська етика являє собою сукупність норм, правил поведінки суддів - носіїв судової влади і членів суддівського співтовариства. Тут маються на увазі працюють судді та судді, які перебувають у відставці. Суддівська етика аналізує суддівський механізм моралі та її сторін-природу моральності в діяльності суддів, природу моральних відносин і моральної свідомості суддів. Законодавство про суд і судочинство має моральні підвалини і спрямоване на захист моральних цінностей, яких дотримується суспільство. Судова етика -- галузь юридичної етики, яка досліджує комплекс моральних заборон і дозволів, зумовлених специфікою розгляду і вирішення в судових засіданнях кримінальних, цивільних, адміністративних справ.

Оскільки судова система діє у сфері соціальних і міжособистісних конфліктів, найважливішою вимогою до неї є дотримання принципу справедливості. У кримінальному процесі, в якому йдеться про злочини і покарання, захист від злочинів найважливіших благ особистості, дотримання справедливості набуває особливого значення. Несправедливий суд може завдати великої шкоди як окремій людині, так і суспільству.

Суд вважають справедливим, якщо він вирішує справи і приймає рішення відповідно до чинного законодавства і достовірних доказів. Вимога справедливості стосується не тільки остаточних рішень, а й всієї діяльності суду. Для всіх він має бути об'єктивним і неупередженим. Необ'єктивний, тенденційний суд спотворює ідею правосуддя і може стати знаряддям свавілля. Конституція України забороняє будь-який вплив на суддів. Водночас вони не можуть належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат. Суд повинен бути компетентним. Тому на посадах суддів працюють фахівці з досягненням відповідного віку, стажем роботи у правовій галузі, будучи рекомендованими відповідними кваліфікаційними органами.

Вирішальним етапом кримінального процесу, в якому безпосередньо здійснюється правосуддя, є судовий розгляд, на якому досліджується кримінальна справа, приймаються рішення про долю підсудного. Моральні проблеми, що виникають під час судового розгляду, залежать від того, як провадиться судочинство: одноосібно, колегією суддів чи судом присяжних. Наприклад, за колегіального розгляду справи виникають специфічні стосунки між суддями, суддею і народними засідателями, суддею і присяжними. Загалом ці стосунки регулюються правом, проте воно не може передбачити всіх ситуацій у процесі судового розгляду. Вважається, що колегіальний суд більшою мірою гарантує прийняття виваженого і справедливого рішення.

Тому одноосібне здійснення правосуддя у кримінальних справах нерідко кваліфікують як усунення громадян від участі у правосудді. Велика правова і моральна відповідальність покладається на голову суду, який повинен забезпечити під час судового розгляду дотримання чинних законів і моральних принципів. Керуючи судовим засіданням у межах, приписаних законом процесуальної процедури, голова суду вступає в моральні відносини зі сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі (а при колегіальному слуханні справи -- із суддями, народними засідателями чи присяжними засідателями). Він повинен завчасно ознайомити народних засідателів з матеріалами справи, пояснити сутність закону, згідно з яким звинувачується підсудний, ознайомити з правами та обов'язками народного засідателя, роз'яснити його особисту відповідальність за участь у дослідженні справи та її справедливе розв'язання. У процесі судового слідства всі дії голови суду підпорядковані всебічному, повному і об'єктивному дослідженню доказів задля встановлення істини у справі. Це слідство повинно відповідати нормам права і принципам моралі. Стаття 6 Конституції України закріплює принцип поділу влади і самостійності судової гілки влади разом з законодавчою та виконавчою владами. Це створює нормативну і ідейну базу для формування моральних вимог до представників судової влади. Судова влада, що діє в сфері соціальних і міжособистісних конфліктів, використовується як необхідний компонент системи засобів упередження, стримування, гальмування, протидії процесам, що дестабілізують життя суспільства. За цієї обставини судова влада повинна виправдовувати ті надії, що покладаються на неї суспільством у боротьбі зі злочинністю, бути відповідною високим моральним вимогам до своєї діяльності по зміцненню громадського порядку.

Найважливішою вимогою щодо діяльності судової влади є справедливість. Як зазначав О.С. Кобліков, судова влада оцінюється як справедлива тоді, коли вона застосовує закони, визнані суспільством як справедливі, вирішує справи, встановивши істину, достеменно встановивши їх фактичні обставини, приймає рішення у відповідності до пізнаних фактів і вимог закону. Справедливий суд - це суд, де скоєний злочин піддається заслуженому покаранню, а особа, невинуватість якої доведено, обов'язково буде виправдана.

Судова влада повинна забезпечувати рівні права всіх осіб, чиї інтереси так чи інакше зачіпає судова діяльність. Ця моральна вимога є іншим виявом справедливості,5 з'їзд суддів України у жовтні 2002 р. затвердив Кодекс професійної етики суддів. Зазначені в цьому Кодексі норми спрямовані на вирішення етичних питань, пов'язаних зі статусом судді. Як вказано у преамбулі цього документа, судді попри те, що ці норми не можуть застосовуватись як підстави дисциплінарної відповідальності і визначати ступінь їх провини, мають прагнути додержуватись їх у професійній, громадській діяльності та приватному житті заради утвердження незалежності й неупередженості судової влади, зміцнення її авторитету у суспільстві. Вже перша стаття Кодексу закликає суддю бути прикладом законослухняності, неухильно додержувати присяги й завжди поводитись так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Чисельні пам'ятки культури минулого показують, що потреба в справедливому, чесному суді була актуальною і в умовах життя перших цивілізацій, коли тільки з'явилися перші правові кодекси. Вимога рівності в суді законодавчо закріплена досить давно. Однак забезпечення реальної рівності в суді, рівних реальних можливостей обстоювати свої права в судах людей, що належать до різних в соціальному, службовому, майновому сенсі груп, залишається актуальною проблемою і в наш час.

2.2 Загальні принципи поведінки в судовому засіданні

Суддя може і повинен виходити в судове засідання, детально вивчивши матеріали справи, а також матеріальний і процесуальний закони, що підлягають застосуванню у даній справі. Не підготувавшись до судового засідання у справі суддя буде здійснювати правосуддя не на належному професійному рівні і це будуть відчувати, що знаходяться в залі засідання громадяни, так і розуміти що беруть участь в процесі особи. Не професійне здійснення правосуддя відчувається і сприймається юридично не обізнаними людьми як прояв несправедливості. Несправедливий суддя - аморально. Лінію поведінки судді в судовому засіданні визначають принципи здійснення правосуддя: відкритість, гласність розгляду справи, змагальність і рівноправність сторін, диспозитивність, безпосередність, безперервність, законність, незалежність, що сполучаються з розташованими за рамками закону аспектами поведінки судді, такими як взаємовідносини з учасниками засідання, загальна морально-етична атмосфера, дотримання процесуальних норм при здійсненні правосуддя, загальна культура процесу.

Судовий процес суддя повинен починати в призначений час. У ході судового засідання не повинен відволікатися від розглядуваної справи на інші проблеми. Не етично під час засідання передавати судді записки або викликати суддю із залу засідання до телефону. Зазначені та подібні їм супутні фактори негативно впливають на уявлення громадян про судову владу.

У разі затримки засідання, незалежно від причин, що призвели до її, судді слід вибачитися за затримку засідання. При запізненні кого-небудь з учасників процесу судді доцільно зробити спізнілому зауваження після офіційного відкриття судового засідання. Запізнення в судове засідання - це знак зневажливого ставлення до суду як органу судової влади. Зауваження судді, зроблене у коректній формі, але твердо, свідчить про чітке виконання суддею службових обов'язків та про те, що суддя не приватна особа, а представник судової влади.

Перед початком судового процесу секретар судового засідання вже повинен знаходитися в залі засідань і забезпечити присутність усіх учасників процесу. При вході в зал судового засідання складу суду (судді) секретар повинен звернути увагу всіх присутніх у залі на вихід судді (складу суду) урочистими словами: «Встати, суд іде!» Суддя повинен завжди пам'ятати, що присутні постійно вивчають і оцінюють кожен жест, погляд, слова судді. Їм цікаво стан здоров'я і зовнішній вигляд судді. Тому суддя повинен бути врівноваженим, спокійним, витриманим, терплячим, що буде мовчазно характеризувати суддю як неупередженого, об'єктивного, що віддає всю свою увагу конкретній справі і здатному розібратися в будь-якій складній ситуації. У якій би обстановці не проходило судове засідання - у спеціально оформленому залі судового засідання будинку правосуддя або в пристосованому для розгляду судових справ приміщенні - судді бажано бути одягненим в суддівську мантію. Суддівська мантія - це один з обов'язкових, передбачених законом символів судової влади. Суддівська мантія дисциплінує всіх присутніх у залі судового засідання: самого суддю, учасників процесу, слухачів. Суддя відчуває, що він знаходиться при виконанні обов'язків судді, учасники - на власні очі бачать представника судової влади і тримають необхідну в таких ситуаціях дистанцію і звертаються з належним повагою, сприймаючи суддю як головну фігуру в процесі судового розгляду. Не рекомендується ні суддям, ні народним засідателям, ні присяжним засідателям, ні арбітражним засідателям одягатися екстравагантно, помітно, зухвало. Суддя не повинен висловлювати свої оцінки, критичних зауважень при дослідженні обставин цивільної справи або причин і умов вчинення злочину при розгляді кримінальної справи. Суддя повинен свої оцінки, свою думку висловлювати в процесуальних документах: визначенні, приватному визначенні, рішенні, вироку.

Висновок

Пропрацювавши роботу,можна зробити висновок.

В роботі вивчено підходи,щодо визначення терміну судова влада та зазначено поняття судової влади, а саме «судова влада» характеризується наявністю, як правило, не менше двох суб'єктів відносин, одним з яких є суд.