Насамкінець, попри всю незаперечну значимість судової реформи, її не варто ідеалізувати. Вона мала кілька слабких місць, серед яких найперше варто зазначити те, що вона поширювалася далеко не на всю імперію, а лише на ті її губернії, де вводилися органи місцевого самоврядування - земства та міські думи. Оскільки саме вони обирали мирових суддів та присяжних повірених. У губерніях, які не позбулися ознак тих держав, до складу яких вони раніше входили, або власних національних, судова реформа запроваджувалася поетапно зi значним відставанням від центру. До таких належали і губернії Правобережної України, де реформа почала поширюватися зi значним запізненням та з відмовою від виборного принципу, який було замінено урядовим призначенням на ті посади, які в інших губерніях обиралися населенням.

Компетенції та можливості судів першої інстанції не раз змінювалися в бiк обмежень. Судовим палатам 1866 р. були передані з окружних судів справи про злочини та про порушення правил друку. 1872 р. справи про державні злочини були виведені з компетенції палат, і для їхнього розгляду засновувалося Особливе присутствіє сенату для розгляду справ про державні злочини та протизаконні організації. 1878 р. ця категорія справ знову була повернута для розгляду судовими палатами. Крім того, вони почали розглядати справи, які раніше входили до компетенції окружних судів: про спротив розпорядженням уряду та явне непідкорення владі, про образу і неповагу до державних установ і чиновників при виконанні ними службових обов'язків. У 1878 і 1879 рр. ці справи тимчасово передавалися на розгляд військових судів.

Також слід відмітити, що в правобережних українських губерніях, як і загалом в західних, судова реформа мала суттєві відмінності від інших губерній. Там мирові суди запроваджувалися окремо від загальних. Тож мирові судді в Правобережній Україні запроваджувалися з 1872 р., а судові палати - на другому етапі реформи. На перехідному етапі створювалися об'єднані палати кримінального і цивільного суду. Так, Київська з'єднана палата кримінального та цивільного суду діяла впродовж 1871-1880 рр. і з'ясовувала невирішені справи ліквідованих повітових судів та судових палат, а також займалася встановленням конкурсного управління у справах неспроможних боржників.

Це насамперед пов'язано з тим що проведення судової реформи у часі фактично збіглось з проведенням так званої «контрреформи» (прийняттям законодавства, спрямованого на скасування демократичних принципів судочинства і судоустрою, закладених у 1864 р.).

Список використаних джерел і літератури

1. Гончаренко В.Г. Історія держави і права. - К., 1996 - 290 с.

2. Іванов В.М. Історія держави і права України (навчальний посібник). - К., 2003 - 410 с.

3. Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. - К.,2001 - 320 с.

4. Музиченко П.П. Історія держави і права України (навчальний посібник). - К.,1997 - 490 с.

5. Смолій В.А. Історія України. - К.,1997 - 480 с.

6. Субтельний О.Р. Україна: історія. - К., 1993 - 357 с.

7. Тація В.А., Рогожина А.Й. Історія держави і права України. - К.,2000 - 520 с.

8. Тертишник В. Суд присяжних: суть, ідеї, історичний досвід та актуальні проблеми. - К., 2003. - 168 с.

9. С. Чайковський А.С. Історія держави і права України (навчальний посібник). - К., 2003 - 512 с.

10. Шевчук В.Г., Тараненко М.Г. Історія української державності (курс лекцій) - К.,1999 - 290 с.

11. Шевченко О.О. Історія українського права (навчальний посібник). - К.,2000 - 310 с.