Присяжними могли бути тільки чоловіки у віці від 25 до 70 років, піддані імперії, які відповідали цензу осілості та майновому цензу. Також було складено перелік осіб, які не могли бути присяжними засідателями, зокрема ті, хто перебував під судом та слідством, сліпі, глухі, душевнохворі, неспроможні боржники, домашня прислуга, священики, ченці, представники перших чотирьох рангів, тобто особи, які займали генеральські посади, працівники суду та прокуратури, чиновники поліції, військовослужбовці, вчителі. Усі особи, які відповідали встановленим цензам, включались у загальні списки присяжних засідателів. Спеціальні комісії щороку перевіряли і доповнювали списки. Потім їх передавали губернатору, який перевіряв дотримання закону при їх складанні. Губернатор мав право виключити зі списку неправильно внесених туди осіб з поясненням причин. Незадо- волені рішенням губернатора могли поскаржитись на нього до Сенату. На підставі загальних списків присяжних засідателів комісія складала чергові списки, які друкувались у губернських газетах [5, с. і53]. Цих осіб могли викликати до суду протягом майбутнього року. Відповідно до законодавства не можна було закликати присяжних частіше одного разу на 2 роки.

До суду запрошували 30 присяжних. Обвинувачі та підсудні мали право відводу шести присяжних. Після відводу жеребкуванням визначали, хто входить до колегії присяжних засідателів. І потім формували суд присяжних із 12 основних та 2 запасних.

Судові засідання за участі присяжних засідателів обов'язково починали з процедури приведення присяжних до присяги, пояснення їхніх прав, обов'язків та відповідальності [7, с. 144].

Потім починали слухання справи. Суд присяжних повинен був приймати зі справи одноголосне рішення, але якщо думки розходились, то могло проводитись голосування. Суд міг і не погодитись із рішенням присяжних, у такому випадку створювали новий склад присяжних.

Якщо у коронних суддів заперечень щодо рішення присяжних не було, то на основі їх вердикту коронні судді виносили або виправдувальний, або обвинувальний приговор. У Російській імперії такий приговор можна було оскаржити в касаційному порядку в Сенаті.

Більшість сучасників схвально сприйняли судову реформу, та особливо схвалювалося створення суду присяжних [8, с. 63]. Вони ототожнювали нововведення з демократизацієюта подоланням негативних явищ у судочинстві: «Суд присяжних - це найкраща гарантія громадянської свободи <...> в ньому беруть участь селяни, ті самі, які тільки шість років тому отримали свободу, і успіх перевищує найсміливіші очікування» [1, с. 88].

Не можна не звернути увагу на те, що із запровадженням суду присяжних було усунуто багато негативних рис попереднього судочинства. На перше місце можна поставити ліквідацію хабарництва [2, с. 26].

Але далеко не всі висловлювали захоплення новим інститутом судочинства. Було багато критики, сумнівів, в основному їх висловлювали представники вищої адміністрації.

Суд присяжних у Російській імперії проіснував, порівняно з Європою, дуже короткий відрізок часу від 1866 р. до 1917 р. Після революції його було ліквідовано.

Сьогодні інститут суду присяжних функціонує у багатьох країнах світу. Він має дві основні моделі:

1) англо-американську або класичну;

2) європейську або суд із розширеною колегією народних засідателів.

Англо-американська модель передбачає, що суд присяжних самостійно, без участі професійного судді вирішує питання про винуватість або невинуватість підсудного, яке є обов'язковим для судді. Така модель збереглась у Великобританії, США, Іспанії, Бельгії, Австрії, Норвегії, Швейцарії. Європейська модель об'єднує професійних та непрофесійних суддів у єдину колегію для спільного вирішення питання факту та призначення. Непрофесійних суддів називають «шеффени», у перекладі з німецької мови це означає «член суду», «засідатель». Така модель існує у Фінляндії, Греції та інших країнах. У ФРН, Італії, Данії, Франції, Швеції діють суди присяжних, але вони беруть участь у судочинстві як шеффени. Вони мають повноваження, аналогічні присяжним, але рішення приймають разом із професійними суддями [10, с. 224-225].

Таким чином, створення суду присяжних у ході судової реформи 1864 р. в Російській імперії відповідало світовим стандартам правосуддя. Російські юристи, запозичивши досвід європейських країн, в яких інститут суду присяжних існував не одне століття, змогли, використовуючи іноземний досвід, створити оригінальний судовий інститут враховуючи російські реалії. Основними відмінними рисами суду присяжних у Російській імперії була його аполітичність; принципи формування; особливі цензи, зокрема, службовий; система прийняття рішення зі справи. Так, зокрема, головною відмінністю суду присяжних у Російській імперії було те, що при бажаності прийняття одноголосного рішення допускались розходження в думках, що категорично не допускалося в інших країнах. Крім того, коронний суд міг не погодитись із думкою присяжних, тоді справа передавалась на розгляд іншого складу суду присяжних; вирок присяжних оскарженню не підлягав, але міг бути відмінений у порядку касації. Суд присяжних як найбільш демократичне досягнення судової реформи 1864 р. і як найбільш дискусійний інститут судочинства піддавався постійній критиці з боку урядовців та законодавчим змінам, які не сприяли його розвитку, а навпаки, приводили до деформації основних принципів у судочинстві Російської імперії другої половини ХІХ ст.

Література

1. Джаншиев Г.А. Основы судебной реформы. Историкоюридические этюды / Г.А. Джаншиев. - М. : Типография М.П. Щепкина,1891. - 428 с.

2. Джаншиев Г.А. Суд над судом присяжных / Г.А. Джаншиев. - М. : Рассвет, 1896. -181 с.

3. Чубинский М.П. Суд присяжных и новая практика Сената / М.П. Чубинский. - СПб. : Сенат. типогр., 1904. - 22 с.

4. Казанцев С.М. Суд присяжных в России. Громкие уголовные процессы 1864-1917 гг. / С.М. Казанцев. - Л., 1991. - 512 с.

5. Коротких М.Г. Самодержавие и судебная реформа 1864 года в России / М.Г Коротких. - Воронеж : Изд-воВоронежс- когоун-та, 1989. - 185 с.

6. Щербина П.Ф. Судебная реформа 1864 года на Правобережной Украине / П.Ф. Щербина. - Львов : Вища школа, 1974. - 190 с.

7. Бабенко В.И. Судебная система России: История и современность / В.И. Бабенко. - М. : РАН ИНИОН, 2007. - 264 с.

8. Боботов С.В. Суд присяжных: история и современность / С.В. Боботов, Н.Ф. Чистяков. - М. : Независимое издательство «Манускрипт», 1992. - 150 с.

9. Тернавська В.М. Деякі питання історії становлення і розвитку інституту суду присяжних в Україні / В.М. Тернавська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2004. - Вип. 60-62. - С. 79-82.

10. Зубачова І.С. Перспективи запровадження інституту суду присяжних в Україні / І.С. Зубачова // Держава і право : збірник наукових праць. - Вип. 45. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. - С. 224-229.

11. Середа О.В. Законодавче регулювання добору присяжних засідателів у Російській імперії за судовою реформою 1864 р. / О.В. Середа // Право і безпека. - 2010. - № 4 (36). - С. 56-60.

12. Ткаченко В.В. Лекції з історії розвитку державно-правових відносин у давньогрецькій та давньоримській цивілізаціях / В.В. Ткаченко. - К. : МАУП, 2005. - 384.

Анотація

У статті зроблена спроба дослідити основні судові інститути, створені в результаті судової реформи 1864 р. в Російській імперії. Зокрема, проаналізовано досвід створення суду присяжних в Європі від Античності до Новітнього часу та в Російській імперії в другій половині ХіХ ст.

Ключові слова: судова реформа, Судові статути, суд присяжних, Англія, Франція, Російська імперія, ценз.

В статье сделана попытка исследовать основные судебные институты, созданные в результате судебной реформы 1864 г. в Российской империи. В частности, проанализирован опыт создания суда присяжных в Европе от Античности до Новейшего времени и в Российской империи во второй половине ХІХ в.

Ключевые слова: судебная реформа, Судебные уставы, суд присяжных, Англия, Франция, Российская империя, ценз.

The article attempts to explore the basic legal institutions created as a result of the judicial reform of 1864 in the Russian Empire. In particular, it was analyzed the experience of creating a jury trial in Europe from antiquity to modern times, and in the Russian Empire in the second half of the ХІХ century.

Key words: judicial reform, legal regulations, jury, Great Britain, France, Russian Empire, qualification.