Крадіжка худоби або човна карав величезним штрафом (у 10-30 разів більше вартості украденого ) “...Якщо людина украла або вола, або вівцю, або осла, або свиню, або ж човен, то, якщо це належить богові або палацові, він повинний заплатити в тридцятикратному розмірі, а якщо це належить мушкенуму, він повинний відшкодувати в десятикратному розмірі. Якщо злодій не має чим платити, він повинний бути убитий... “.

Законник Хамураппі майже не говорить про державні злочини, але в одному з вавілонських літературних пам'ятників ( Діалог між паном і рабом) ми читаємо: " Не піднімай повстання. Людину, що підняла повстання, або убивають, або засліплюють, або схоплюють, кидаючи в темницю”.

Інший літературна пам'ятка Вавилона, так називана Сповідь-заклинання, вказує і на інші злочини: на образу богів, гріх проти предків та ін.

Страта, як покарання, згадується в Законнику в 30 випадках. Була вона, як правило, болісна: це спалення, утоплення, посаження на кіл тощо.

Розбіжності між виконавцем злочину і його співучасником (приховувачами, підбурювачами) Законник Хамураппі не встановлює. Не розрізняються і стадії розвитку умисного злочину, тобто готування, замах. Разом з тим Законникові не далеке представлення про пом'якшення покарання. Штрафом, а не смертю карається, наприклад, убивство в бійці, якщо буде доведено, що убивця не мав наміру убити.

Про судовий процес Законник Хаммурапи говорить мало. Судоговоріння відбувалося привселюдно на паперті храму. Судові функції здійснювалися, як правило, спеціальний чиновником, але були і судові колегії, складені з "найстарших і іменитих людей міста". Жреці брали участь у процесі тільки тоді, коли вони приймали клятву свідків. У скрутних випадках судді прибігали - як і в інших країнах - до клятви перед статуями богів ( Шамаша і Мардука). Вищою судовою інстанцією був цар.

Висновок Закони Хаммурапи - збірник моральних встановлень або звіт пануючи перед богами з описом тих судових справ, що розбирав Хамураппі - так дотепер думають багато істориків. Закони Хамураппі дають історикам широку картину життя Древнього Вавилона. У цілому ж, Закони Хамураппі були спрямовані на підтримку існуючого життя і, на думку ряду істориків, перешкоджали змінам у суспільстві. «Закони» належать до найважливіших джерел по древньовавилонському і взагалі древньосхідному праву, на довгий час послужили основою вавілонського права і тим самим дають можливість відновлювати багато сторін соціально-економічного ладу Месопотамії II тис. до н.е. Варто врахувати, що Хамураппі, істотно підсиливши роль держави в суспільному і господарському житті країни (згодом частково втрачену), не змінив основ цього життя, як вони склалися на початку тисячоріччя і зберігалися аж до його кінця, а частково і пізніше. Список використаної літератури Артемов В. В. Всесвітня історія: питання і відповіді. 1996. Черниловский З. М. Хрестоматія по загальній історії. 1993. Владимиров Б. Н. Загальна історія держави і права. 1996. Авдиев В. И. Історія Древнього Сходу. -- М., 1970. Белявський В. А. Вавилон легендарний і Вавилон історичний. -- М., 1971. Історія Древнього Сходу.-- М., 1983. Рабовласницька і феодальна держава і право країн Азії й Африки. -- Харків, 1981. Энгельс Ф. Походження родини, приватної власності і держави. -- Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-і изд. т. 21, с. 109,110, 115. Збірник документів по загальній історії держави і права (сост. И. Е. Ливанцев) -- Л., 1977.