МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

РЕФЕРАТ

на тему

«Суспільний та державний захист споживача і його прав»

Виконала: студентка гр. ГРС-401б

Затильна М.М.

Перевірила: Долинська О.О

Одеса - 2014

План

Вступ

1. Система державного захисту споживача

2. Громадський рух споживачів

3. Захист прав споживачів в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Роздержавлення, поява багатьох форм власності вимагають створення економічних, соціальних і правових основ захисту громадян як споживачів продукції (товарів, рoбiт, послуг) в умовах ринкової економіки.

З цією метою в незалежній Україні прийнято закон “ Про захист прав споживачів ”, від 15 грудня 1993 року № 3682-XII. Згідно з ним усі споживачі на території України при придбанні або використанні продукції для задоволення своїх потреб мають право на державний захист своїх інтересів; гарантований рівень споживання; належну якість продукції, торгового та інших видів обслуговування; безпеку продукції; достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент продукції; відшкодування збитків, завданих продукцією невідповідної якості; усунення шкоди, що виникла від небезпечної для життя і здоров'я людей продукції; звернення до суду та інших уповноважених державних органів для захисту порушених прав; об'єднання в товариства, союзи та інші громадські формування. Безумовно, на першому місці стоїть державний захист прав споживачів.

1. Система державного захисту споживача

Права споживача визначено нормами споживчого права.

Споживче право -- галузь права, яка становить сукупність положень і норм, спрямованих на захист споживачів на ринку товарів і послуг. Захист прав споживачів здійснюють спеціальні правові заклади (наприклад, федеральна комісія з торгівлі у США, міністерство у справах споживачів у Франції), а також асоціації, організації споживачів, комітети та ін. В Україні права споживачів та порядок їх захисту визначено Конституцією. У статті 42 Конституції України записано: "Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадянських організацій споживачів".

Споживач як суб'єкт ринкових відносин -- це людина, яка прагне максимального задоволення потреб шляхом споживання корисних якостей економічних благ і послуг з урахуванням існуючих обмежень у доходах та цінах. В основі вирішення цих та інших питань лежать стимули -- спонукальні мотиви, обумовлені сукупністю зовнішніх і внутрішніх факторів. Зовнішні фактори формує господарське середовище, основними параметрами якого є ринкова кон'юнктура, інноваційна політика виробника, система ціноутворення та ін. До внутрішніх факторів належать первинні мотиви, бажання покупців тощо. Сукупність внутрішніх і зовнішніх факторів і зумовлює спонукання споживачів. Кожен з них може, по-перше, прийняти рішення про купівлю того чи іншого блага; по-друге, зайнятися додатковими пошуками чи збиранням додаткової інформації; по-третє, відмовитися взагалі від ідеї придбання.

Слід зазначити, що до середини 70-х років XX ст. споживачі мало впливали на характер підприємницької діяльності. Це був час, коли попит перевищував пропозицію, а тому потреби споживачів підприємці часто не брали до уваги. Але з середини 70-х років все докорінно змінилося.

Якщо раніше підприємці переважно сприймали споживачів як певну масу, яка повинна сплачувати управлінські витрати, виступати у ролі суб'єкта у процесі розподілу підприємницької діяльності, то тепер підприємцям довелося сконцентрувати всю свою увагу на потребах споживача. Головне завдання, що постало перед підприємцями -- знайти відповідь на такі запитання: чому споживач намагається придбати цей товар, а не інший; чому він вважає престижем мати саме цей товар; чому споживач змінив свою думку стосовно того чи іншого економічного блага?

Держава забезпечує громадянам захист їхніх економічних інтересів як споживачів, надає можливість вільного вибору продукції, а також її виробників і продавців, отримання знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень при придбанні та використанні продукції згідно з їхніми потребами. Вона також гарантує придбання або отримання іншими законними способами продукції в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання нормального здоров'я і життєдіяльності.

Дуже важливе значення має забезпечення гарантованого рівня споживання. У минулому безумовний пріоритет належав виробництву. Сьогодні гарантований рівень споживання, з одного боку, стимулює виробництво продукції (працівник буде працювати ефективно, якщо відбувається нормальне відновлення його робочої сили), з іншого --відповідна система стимулювання забезпечує гарантований рівень споживання.

Разом з тим, гарантований рівень споживання забезпечується введенням при необхідності нормованого розподілу продукції на випадок відсутності гарантій її вільного придбання кожним споживачем. Слід зазначити, що нормований розподіл в окремих випадках є наслідком недостатнього рівня виробництва.

Нарешті, гарантований рівень споживання забезпечується впровадженням компенсаційних виплат і пільг громадянам, що мають доход нижчий, ніж прожитковий рівень.

В умовах державного монополізму, хронічного дефіциту товарів споживач по суті не має права на належну якість продукції. Ринкова економіка створює відповідні умови для такого права. В чому вони полягають?

Згідно з Законом України “Про захист прав споживача” споживач може вимагати від продавця (або виконавця), щоб якість придбаної ним продукції відповідала обов'язковим вимогам державних стандартів, іншій нормативно-технічній документації та договорам. Вимоги повинні передбачати безпеку продукції, охорону здоров'я і життя громадян, охорону навколишнього середовища тощо.

Продавець (виконавець) зобов'язаний передати споживачу (покупцю-замовнику) продукцію, що відповідає за якістю вимогам стандарту. '

Одним з важливих заходів захисту споживача є гарантійні зобов'язання. Вони полягають в тому, що виробник забезпечує нормальну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку. При цьому гарантійні строки на комплектуючі вироби мають бути не меншими, ніж гарантійний строк на основний виріб.

При виконанні гарантійних ремонтів гарантійний строк збільшується на час находження продукції в ремонті.

Вперше в Україні законодавче зафіксовані права споживача на випадок придбання ними товару невідповідної якості. Споживач при наявності недоліків або фальсифікації товару протягом гарантійного строку має право вимагати від продавця заміни аналогічним товаром належної якості або відповідного зменшення його ціни, або безплатного усунення недоліків товару, або відшкодування витрат покупця на виправлення їх.

Продавець (його представник) зобов'язаний прийняти у споживача товар невідповідної якості. Транспортування товару здійснюється за рахунок продавця. Встановлено строки усунення дефектів товару {протягом 14 днів або за угодою сторін). Якщо вони порушуються, то споживачу виплачується неустойка у розмірі одного відсотка роздрібної ціни товару за кожний день затримки.

Замовнику надані відповідні права на випадок порушення виконавцем умов договору про виконання робіт або надання послуг. Це стосується, наприклад, пошиття одягу, взуття, ремонту квартир, товарів побутового призначення тощо. Зокрема, замовник може відмовитися від договору про виконання робіт і надання послуг, якщо виконавець порушує строки, не виконує відповідних умов договору. Виконавець зобов'язаний безплатно усунути всі недоліки у роботі. У протилежному випадку споживач зменшує винагороду за виконану роботу.

Важливою характеристикою продукції є безпечність її для споживача. Споживач має право" на гарантію, що придбана ним продукція виготовлена з дотриманням санітарно-гігієнічних, у тому числі радіологічних, протиепідемічних норм, правил та інших вимог.

Небезпечна для життя і здоров'я споживачів продукція має бути негайно знята з виробництва.

Виробник зобов'язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих у міжнародній практиці позначень. Виробники зобов'язані зазначати на своїй продукції строк служби чи придатності продукції або її частини, умови використання і можливі наслідки, якщо ці вимоги не будуть виконуватися.

Законодавством України передбачена майнова відповідальність за шкоду, завдану продукцією неналежної якості. Причому якщо законодавством не передбачено більш високий ступінь відповідальності, компенсація має бути виплачена у повному обсязі.

Право вимагати відшкодування визнається за потерпілим споживачем незалежно від того, чи передбачено це договірними відносинами з особою (виробником, продавцем), що завдала шкоди споживачеві.

Продукцію неналежної якості обов'язково вилучають з обороту, тобто реалізація її негайно припиняється. Безумовно, для цього необхідне відповідне рішення суду. Порядок вилучення продукції з обороту встановлює Кабінет Міністрів України або відповідні органи державного управління.

Покупець має право на необхідну і достовірну інформацію про асортимент, ціни, споживчі властивості продукції, умови її придбання, гарантійні обов'язки, дані про виробника, а також про способи і правила її використання і зберігання.

2. Громадський рух споживачів

Батьківщиною споживчого руху є США. Починаючи з 60-х років ХХ століття цей рух поширився в багатьох країнах Європи і зараз має величезне значення у всіх сферах суспільного і політичного життя, економіки. А починалося воно ще в 60-80 роках ХІХ століття, коли в США пройшли перші компанії з захисту прав споживачів від залізничних монополій, що завищували ціни на перевезення пасажирів і вантажів. У результаті вдалося добитися того, щоб держава контролювала залізничні тарифи, створивши спеціальний орган - сенатську Комісію з торгівлі між штатами. У 1899 році була організована Національна ліга споживачів.

На початку ХХ століття боротьба за права споживачів розгорілася навколо законодавства про контроль за якістю харчових продуктів і медикаментів. У 1935 році був створений Союз споживачів, що нараховує сьогодні у своїх рядах понад п'ять мільйонів чоловік. Саме діячі цієї організації першими призвали до бойкоту товарів з фашистської Німеччини в 30-і роки.