Суспільні відносини у процесі використання та охорони земель водного фонду

  • Вступ
  • Розділ І. Загальна характеристика земель водного фонду України
  • 1.1 Землі водного фонду, як самостійна категорія земель України
  • 1.2 Склад земель водного фонду та їх загальна характеристика
  • Розділ II. Правовий режим земель водного фонду: поняття, види, зміст та набуття права власності
  • 2.1 Приватна власність на замкнені природні водойми
  • 2.2 Поняття оренди земель водного фонду
  • 2.3 Поняття державної власності на земельні ділянки водного фонду
  • 2.4 Прибережні захисні смуги, поняття, характеристика, режим господарської діяльності
  • 2.5 Смуги відведення та їх особливий режим використання
  • 2.5.1 Бергові смуги водних шляхів порядок встановлення та використання
  • Розділ III. Контроль за використанням та охороною земель водного фонду, відповідальність за порушення встановленого правового режиму
  • 3.1 Державний контроль за використання та охороною земель водного фонду
  • 3.2 Відповідальність за порушення водного законодавства: кримінальна, адміністративна, цивільна
  • 3.3 Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні охорони, використання та відновлення водного фонду
  • Висновок
  • Список використаних джерел
Вступ Актуальність теми. У сучасних умовах суспільні відносини щодо використання, охорони та відтворення земель водного фонду надзвичайно урізноманітнюються та ускладнюються, що зумовлює необхідність їх більш детальної регламентації правовими засобами. Одним із основних засобів, за допомогою яких забезпечується детальність та дієвість правового регулювання, є нормування. Незважаючи на те, що роль нормування у регулюванні земельних відносин постійно зростає, даний засіб правового регулювання залишається недостатньо дослідженим. Обрана тема спрямована на виявлення сутності права власності на землі водного фонду Крім того Розвиток водного господарства України потребує з огляду на високий рівень економічного освоєння її території і зміни водно-економічних умов науково обгрунтованого підходу до раціонального використання цього важливого природного ресурсу. Україна недостатньо і нерівномірно забезпечена водними ресурсами, і проблема водозабезпечення населення вже у найближчій перспективі стоятиме дуже гостро. Мета і завдання дослідження. Метою магістерської роботи є проблемне розкриття правового режиму використання і відновлення та захисту земель водного фонду України. Для досягнення поставленої у роботі мети необхідно вирішити наступні завдання: реконструювати особливості законодавчого регулювання використання земель водного фонду в Україні; оцінити роль і значення земель водного фонду у соціальному і економічному розвитку України; обгрунтувати перспективи на право приватної власності на замкнені природні водойми; оцінити механізм контролю за дотриманням використанням та охороною земель водного фонду; Об'єктом дослідження є землі водного фонду України та правовий режим використання, відновлення та захисту вод. Предметом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у процесі використання та охорони земель водного фонду. Практичне значення результатів роботи полягає в об'єктивному висвітленні особливостей та проблем використання та правової охорони земель водного України та в наведенні шляхів підвищення ефективності використання та охорони водного фонду. Методи дослідження. При проведенні дослідження використовувався певний комплекс загальнонаукових, а також спеціальних наукових методів, які забезпечили основу для отриманих результатів. Історико-правовий метод був використаний при дослідженні земель водного фонду як самостійної категорії земель в Україні. Структурно-системний метод використовувався при дослідженні спільних рис та відмінностей земель водного фонду з іншими категоріями земель Земельного кодексу України структурно-функціональний метод. Він фактично виходить із попереднього. Зазначений метод використовувався при дослідженні питань правового режиму земель водного фонду та його ролі як самостійної категорії земель України. Структура і обсяг дослідження. Структурно дослідження складається зі вступу, трьох основних частин, поділених на підрозділи, висновку і списку нормативно-правових і наукових джерел. Робота виконана на ____ сторінках. Розділ І. Загальна характеристика земель водного фонду України 1.1 Землі водного фонду, як самостійна категорія земель України Поділ земельного фонду країни на категорії передбачений ЗК України. Особливістю земель водного фонду є розміщення на них певного водного об'єкта. Тому правовий режим користування водними об'єктами слід розглядати в комплексі з правовим режимом земель водного фонду. Такі відносини можна назвати водно-земельними, які виступають єдиним комплексним об'єктом правового регулювання. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів [59,c.27]. Отже, кожна земельна ділянка належить до певної категорії земель. Категорії земель України мають особливий правовий режим, встановлений як нормами ЗК України, так і іншими земельно-правовими актами. 1. До земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів. 2. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою [2, c.2]. Перелік земель водного фонду України є вичерпним. Вперше виділення земель водного фонду як самостійної категорії земель було законодавче закріплено в земельному законодавстві Союзу РСР і союзних республік. Потім аналогічне положення було закріплено в Земельному кодексі Української РСР землями державного водного фонду визнавались землі, зайняті водоймами (ріки, озера, водосховища, канали, внутрішні моря, територіальні води та ін.), гідротехнічними та іншими водогосподарськими спо­рудами, а також землі, виділені під смуги відведення по берегах водойм, під зони охорони тощо. Земельний кодекс України виділяє кілька видів земель водного фонду. До першого виду відносяться землі зайняті безпосередньо водними об'єктами, болотами та островами. Фактично усі водні об'єкти займають земельні ділянки, на яких вони знаходяться. Виняток складають тільки підземні води та джерела, так як вони розташовані у надрах. До другого виду земель водного фонду можна віднести землі зайняті: прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; землі, виділені під смуги відведення для гідротехнічних, інших водогосподарських споруд і каналів; береговими смугами водних шляхів. Ця категорія земель призначається для охорони водних об'єктів від забруднення, засмічення, виснаження та здійснення певної господарської діяльності, пов'язаної з використанням водних об'єктів [13,c.36]. Окрему групу земель водного фонду складають землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами. Порядок користування землями водного фонду визначено постановою Кабінету Міністрів України. Згідно з цим нормативним актом право користування земельною ділянкою на землях водного фонду виникає після встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання відповідного документа, що посвідчує це право. Користувачі земель водного фонду зобов'язані: виконувати заходи щодо охорони земель від ерозії, підтоплення, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та від інших процесів руйнування; суворо дотримуватися встановленого режиму для зон санітарної охорони, прибережних захисних смуг, смут відведення, берегових смуг водних шляхів; запобігати проникненню у водні об'єкти стічних вод, пестицидів і добрив через прибережні захисні смуги [50,c.32]. Водоохоронні зони - це земельні ділянки, які є природоохоронною територією з урегульованою господарською діяльністю. В Україні водоохоронні зони встановлюються з метою створення сприятливого режиму водних об'єктів, а також попередження їх забруднення, засмічення, вичерпання, знищення навколо води рослин і тварин та зменшення коливань стоку вказаних водних об'єктів. Таким чином, призначення водоохоронних зон є найбільш різноманітним [13,c.44]. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них затверджено постановою Кабінету Міністрів. Згідно з цим нормативним актом розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів. Після розробки вони підлягають узгодженню з органами охорони навколишнього природного середовища, земельних ресурсів, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад. Водоохоронна зона має як внутрішню, так і зовнішню межі. Внутрішня межа водоохоронної зони збігається з мінімальним рівнем води у водному об'єкті. При цьому не має значення категорія водного об'єкта або його правовий режим. Зовнішня межа водоохоронної зони залежить від категорії земель, населених пунктів, а також від природних характеристик водних об'єктів. Наприклад, для гірських і передгірських річок зовнішня межа водоохоронної зони визначається з урахуванням геоморфологічних та гідрологічних умов, а також селевих та зсувних явищ. На землях водоохоронних зон встановлюється особливий правовий режим господарювання. Зокрема, на території водоохоронної зони забороняється: використання стійких та сильнодіючих пестицидів; розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; скидання неочищених стічних вод з використанням балок, кар'єрів, струмків тощо. До складу водоохоронних зон входять зони санітарної охорони. Зона санітарної охорони - територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також забезпечення охорони водопровідних споруд [63,c.113]. Правовий режим зон санітарної охорони визначений постановою. Ці зони поділяються на три пояси особливого режиму (зона суворого режиму, зона обмеження господарської діяльності, а також територія, що призначається для здійснення спостережень). Чинне законодавство передбачає певні обмеження господарської діяльності на землях водного фонду. Впровадження правового режиму обмеженої господарської діяльності передбачається щодо використання земельних ділянок земель водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами, водоохоронними зонами та іншими зонами і смугами. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією. На цих землях встановлюється особливий правовий режим, який включає певні обмеження ведення господарської діяльності. Ці обмеження поділяються залежно від видів водних об'єктів. Так ЗК України закріплює обмеження щодо використання земельних ділянок прибережних захисних смут уздовж річок, навколо водойм та на островах. По-перше, заборонено діяльність, яка може реально призвести до забруднення водних об'єктів.