24

План

Вступ

Розділ 1. Верховна Рада України -- єдиний орган законодавчої влади в Україні. Роль парламенту в державі. Особливості Верховної Ради як парламенту Розділ 2. Особливості Верховної Ради як парламенту 2.1 Загальні положення організації парламенту 2.2 Сессії Верховної Ради а) Розпорядок роботи б) Чергові і позачергові сессії в) Порядок денний сессії 2.3 Засідання Верховної Ради а) Порядок надання слова б) Прийняття рішень Висновок Список використаної літератури Вступ парламент верховна рада Сучасний парламент - це найвищий орган народного представництва, що виражає суверенну волю народу, покликаний регулювати найважливіші суспільні відносини головним чином шляхом ухвалення законів, здійснюючий контроль за діяльністю органів виконавської влади і вищих посадовців. Парламент володіє і багатьма іншими повноваженнями. Він формує інші самі найвищі органи держави, наприклад в деяких країнах обирає президента, утворює уряд, призначає конституційний суд, ратифікує міжнародні договори, укладені урядом, оголошує амністію і т.і. Конституционное право зарубежных стран/за ред. Чиркина В.Е. - М.: Юристъ, 1997г. с. 236 Нині парламенти діють у понад 160 країнах світу. За змістом діяльності вони є насамперед органами законодавчої влади, легіслатурами (від латинського Lex -- закон). Водночас у їх діяльності значне місце посідають й інші, окрім законодавчої, функції, зокрема представницька, установча, парламентського контролю, бюджет-но-фінансова, міжнародних зв'язків тощо.

Парламенти як інститути державної влади за формою є всенародними зборами (конгресами, асамблеями) або зборами представників народу (депутатів). Це своєрідні постійно діючі форуми, зібрання, на яких обговорюються і вирішуються найважливіші суспільні та державні справи- Вони мають різні назви -- Верховна Рада (Україна), Федеральні збори (Росія, Швейцарія), Конгрес (США), стортинг (Норвегія), альтинг (Ісландія), Генеральні кортеси (Іспанія), Генеральний конгрес (Мексика), кнесет (Ізраїль), Національні збори (Єгипет), Все-китайські збори народних представників тощо, -- але для усіх них властиві загальні принципи парламентаризму.

Сучасний парламентаризм характеризується наявністю кількох усталених видів парламентів, що різняться своїм статусом, порядком формування, структурою, функціями та іншими ознаками. Зокрема, за своїм статусом розрізняють парламенти президентських парламентських, і змішаних (напівпрезидентських, парламентсько-президентських) республік та монархій.

Статус парламентів країн з президентською формою правління визначається жорстоким розподілом влад в організації державної влади; це характерно для США та ряду країн Латинської Америки (Бразилія, Венесуела, Мексика та ін.). У цих країнах не існує інститутів розгарантією проти диктатури. Організація влади на засадах парламентаризму дає можливість залучити до участі в управлінні державою найбільш підготовлених дгія цього представників народу. Парламенти діють від імені народу, виражають його волю й інтереси.

На відміну від органів виконавчої і судової влади, органи законодавчої влади приймають свої рішення відкрито, публічно. Парламенти теж допускають помилки. Але безсумнівним є те, що без парламентів, без парламентаризму -- демократія неможлива. Тому питання нині полягає не у доцільності парламентаризму як такого, а у його вдосконаленні.

Розвиток сучасного українського парламентаризму здійснюється у руслі зазначених вище загальносвітових процесів і тенденцій. Одночасно йому властиві і певні національні особливості. Вони обумовлені не тільки специфікою сучасних соціально-економічних процесів і державного устрою України. Важливе значення тут мають також історичні передумови і традиції становлення українського парламентаризму.

Так як від роботи Верховної Ради залежить і наше із вами життя то тема цієї роботи являється актуальною, тому що саме від роботи і виконання депутатами своїх обов'язків залежить наше соціальне й матеріальне становище, як окремого громадянина так і всього народу.

Об'єктом цієї роботи являється законодавча гілка влади, тобто Верховна Рада України, яка є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Організація роботи парламенту є предметом моєї курсової роботи.

Ця тема в науковій літературі освячена и представлена такими

Відомими науковцями як: професор Тодика Ю.М., Тацій В.Я., Погорілка В.Ф., Шаповал В.М., Чиркин В.Е., Волков.В.Д., Гринюк Р.Ф., Щебетун И.С, Сташків Б.І.

Метою являється розкрити і описати роботу Верховної Ради України і депутатів.

Для досягнення мети треба вирішити низку поставлених задач:

1.Визначити роль парламенту в державі

2. Визначити загальні положення організації парламенту

3. Визначити організацію сессії Верховної Ради

4. Визначити розпорядок роботи

5. Описати чергові і позачергові сессії

6. Визначити порядок денний сессії

7. Розібрати засідання Верховної Ради

8. Визначити порядок надання слова

9. Описати прийняття рішень

Джерелами данної роботи є твори таких авторів, як: професор Тодика Ю.М., Тацій В.Я., Погорілка В.Ф., Шаповал В.М., Чиркин В.Е., Волков.В.Д., Гринюк Р.Ф., Щебетун И.С, Сташків Б.І.

В даній роботі застосовувалась низка методів для вирішення поставленої проблеми: Метод аналіза використовувся для класифікації видів.

Структура даної роботи обусловлена цілями і задачами роботи і складається з вступу, основної частини і висновку. Основна частина складається з двух розділів. Перший розділ розповідає про Верховну Раду України, а другий описує саме організацію роботи парламенту.

1. Верховна Рада України -- єдиний орган законодавчої влади в Україні. Роль парламенту в державі

Нині в Украіні не існує інших органів законодавчої влади - загальнонаціональних або місцевих - крім Верховної Ради.

У системі розподілу влади обов'язковою складовою є законодавчий орган, який з додержанням спеціальної процедури приймає найважливіші юридичні акти, що мають вищу юридичну силу, -- закони; звідси й назва -- законодавча влада. Загальна традиційна назва таких органів -- парламент.

Основними функціями парламентів і їх палат вважаються представницька, законодавча, установча, парламентського контролю, фінансова зовнішньополітична та деякі інші; але всеж приоритетним і основним завданням парламенту будь-якої країни є створення і вдосконалення законів. Законодавча влада затверджує бюджет (тобто прибутки і видатки держави), контролює його виконання, має право контролю за діяльністю уряду. Характерними рисами діяльності парламентів є те, що вони формуються шляхом виборів, працюють на постійній основі протягом певного визначеного законом часу. Свої рішення парламенти приймають колегіально, шляхом голосування.

Верховна Рада України є загальнонаціональним органом державної влади, оскільки наділена правом представляти весь український народ - громадян України всїх національностей і виступати від імені свого народу.

Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій”.

За структурою розрізняють два види парламентів - однопалатні та двопалатні. Двопалатні (бікамерні), як правило, характерні для великих демократичних та федеративних держав (США, Велика Британія, Італія, Німеччина та ін.); однопалатні (монокамерні) парламенті переважно властиві унітарним державам з числа середніх і малих за розміром, а також країнам, які розвиваються.

Порядок організації і діяльності більшості парламентів (парламентська процедура) визначається, як правило, конституціями і регламентами, які приймаються самими парламентами або їх палатами. Ці документи регулюють організацію сесій, порядок проведення засідань, голосування і прийняття рішень, порядок підтримання порядку під час проведення засідань, процедури здійснення окремих парламентських функцій і повноважень.

2. Особливості верховної ради як парламенту

Значну увагу в характеристиці вищих органів держави приділяють парламентам, які розглядають як органи законодавчої влади, а іноді і як такі, що своєю діяльністю формально забезпечують функціювання і саме саме існування вищих інших органів держави. Відомо, цо немало конституцій було прийнято парламентами або за їхньою безпосередньою участю, і саме конституції утворюють правову основу для існування і функціонування всього державного механзму. Конституційне право зарубіжних країн, за ред. Шаповала В.М. - К.:АртЕк, 2000г. С127

Згідно Конституції український парламент має однопалатну структуру і називається Верховна Рада України. Верховна Рада є єдиним органом законодавчої влади в країні. До складу Верховної Ради входить 450 депутатів, 225 обираються по одномандатних округах, а 225 -- за списками кандидатів в депутати від політичних партій, виборчих блоків партій по багатомандатному виборчому округу на основі пропорційного представництва строком на 4 года Парламентарі обираються на основі загального, прямого, рівного виборчого права шляхом таємного голосування. Термін повноважень народних депутатів -- 4 роки. Можливо повторне обрання необмежене число раз (законом це не регламентується). Депутатом може бути вибраний громадянин, що має право голосу, проживаючий в Україні останні 10 років перед виборами і якому виповнився на день виборів 21 рік. Вибори у Верховну Раду повинні проводитися в останню неділю березня четвертого року повноважень парламенту. Найближчі вибори у Верховну Раду пройдуть 29 березня 1998 року. Проте Конституція передбачає можливість проведення дострокових виборів (ст. 77). Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р

На першій сесії після виборів депутати обирають Голову Верховної Ради України (спікера), першого заступника і заступника Голови (віце-спікерів). Голова Верховної Ради веде пленарні засідання, організовує підготовку питань до розгляду, підписує акти, прийняті Верховною Радою, організовує роботу апарату парламенту і виконує функцію представлення Верховної Ради у відносинах з іншими органами державної влади в Україні і органами влади інших країн.

Верховна Рада затверджує перелік своїх комітетів і обирає їх голів. Комітети повинні здійснювати законопроектну роботу, підготовку до розгляду різноманітних питань, віднесених до парламентської компетенції. Кожний депутат, відповідно до власного вибору, професійними інтересами працює в одному з парламентських комітетів. В кінці 1996 року колишні постійні депутатські комісії ще не були перетворені в комітети. У Верховній Раді діє поки 23 постійні комісії. Серед них комісії по правовій політиці і судово-правовій реформі, молоді, спорту і туризму, науці і народній освіті, культурі і духовності, законності і правопорядку, по міжнародних справах і ін.

Верховна Рада може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань. Для проведення розслідування з питань, що представляють суспільний інтерес, парламент створює за ініціативою не менше ніж 150 депутатів спеціальні слідчі комісії. Виходячи з концепції розділення влади висновки і пропозиції таких тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду.

Відповідно до Регламенту Верховної Ради (законом про внутрішнє функціонування парламенту), кожний народний депутат України має право, погодившися з особистими політичними поглядами і симпатіями, записатися для участі в роботі партійної фракції або більш широкого об'єднання депутатов--депутатской групі. Регламент встановлює норму в 25 депутатів для реєстрації депутатської фракції або групи И.Я. Тодоров, Э.А. Чередниченко. Стр. 57-58..

2.1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Порядок діяльності Верховної Ради України, її органів та