"Сімейне право України"

Зміст

Вступ

1.Законодавство про шлюб і сім'ю

1.1 Поняття шлюбу та умови його укладення

1.2 Шлюбний договір

1.3 Припинення шлюбу та визнання його недійсним

2. Права та обов'язки подружжя

2.1 Майнові права подружжя

2.2 Право спільної сумісної власності подружжя

2.3 Права та обов'язки подружжя на утримання

3. Взаємні права та обов'язки батьків та дітей

3.1 Права батьків і дітей на майно

3.2 Взаємні обов'язки матері, батька та дитини утримувати одне одного

4. Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

Висновок

Використана література

законодавство шлюб сім'я діти

Вступ

Історія розвитку людства свідчить про те, що сім'я в системі соціальних відносин завжди посідала особливе місце. Саме тому цей інститут завжди перебував під правим і соціальним впливом з боку держави та суспільства. Саме в сім'ї узгоджуються життєво важливі біологічні інтереси людини та інтереси держави як суто соціального явища. Можна погодитись із тим, що в характері правого регулювання сімейних правовідносин відображається стан суспільної свідомості у сфері шлюбу та сім'ї.

Протягом останніх років у зв'язку зі змінами в суспільстві сімейні правовідносини зазнали значних перетворень, що викликало необхідність в їх регулюванні на нових засадах і принципах. Тому погляди на способи й методи правового та соціального регулювання відносин у сфері сім'ї та шлюбу суттєво змінилися. Якщо Кодекс про шлюб та сім'ю УРСР від 20 червня 1969 р. (далі - Кодекс про шлюб та сім'ю), згідно з пануючою на той час ідеологією, декларував подальше зменшення регулювання сімейних відносин засобами права та посилення ролі моральних засад у сімейному житті, то чинний Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. № 2947-ІІІ (далі - СК України) поширює сферу правого впливу й на ті відносини, які передують виникненню шлюбу (інститут заручин). Однак протягом дії Кодексу про шлюб та сім'ю, прийнятого за радянських часів, виникала необхідність внесення змін до нього, враховуючи вимоги часу. Так, до Кодексу увійшли нові норми, що регламентували укладання шлюбного контракту, і вилучено норми, якими встановлювались ідеологічні основи регулювання шлюбних відносин.

Питання шлюбно-сімейних відносин у процесі розвитку й становлення нашої держави не лише в економічному, а й у соціально-культурному, а також у морально-етичному плані, є найбільш актуальними, оскільки вже самі по собі є основою становлення й розвитку суспільства в цілому. Сімейне право посідає провідне місце серед інших галузей права: сім'я необхідна кожній людині. Вона впливає на розвиток суспільства, його моральне здоров'я і є одним з факторів підвищення соціальної активності людей. Саме в сім'ї формуються основи характеру людини, її ставлення до праці, моральних, ідейних і культурних цінностей. Ось чому демократичне суспільство зацікавлене у міцній, духовній і морально здоровій сім'ї. Міцна сім'я - міцне суспільство. Сім'я впродовж століть, у всіх її проявах і формах, була не лише джерелом розвитку людського суспільства, а й заклала в нього основи духовності, культури, моралі, а також економічні підвалини розвитку держави в цілому. Оскільки шлюб є добровільним і вільним союзом чоловіка й жінки, ніхто не має права впливати на волевиявлення суб'єктів на вступ і перебування у відповідному соціальному статусі чоловіка і дружини (подружжя). Практиці й історії суспільства відомі випадки розірвання шлюбно-сімейних відносин як з волі і бажання одного з подружжя у зв'язку зі збігом несприятливих обставин, так і в зв'язку з подіями, що наступили, а також можливістю розірвання шлюбу і за взаємною згодою. Сім'я як соціальна спільність у всіх цивілізаціях виступала найважливішим елементом глобального розвитку. Ідеологія пріоритету сім'ї, її неминуща цінність для життя і розвитку людини й суспільства закріплені у багатьох нормативних актах. Одне з основних положень цих документів - зміцнення й захист інституту сім'ї з боку суспільства, розробка всіма державами національної сімейної політики.

1. Законодавство про шлюб і сім'ю

Сімейне право - найбільш пов'язана з кожним із нас галузь права, її норми супроводжують людину протягом усього її життя. Це викликано тим, що норми цієї галузі права регулюють майнові та немайнові відносини, які виникають із шлюбу та належності до сім'ї.

Основним джерелом сімейного права України, окрім Конституції, є Сімейний кодекс України від 2002 року. Крім того, норми сімейного права містяться у ряді законів та підзаконних нормативно-правових актів.

1.1 Поняття шлюбу та умови його укладення

Одним із основних понять сімейного права є шлюб.

Таблиця.

Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку.

Таблиця.

За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування їх до шлюбу не допускається. При цьому жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

У шлюбі між собою не можуть перебувати:

особи,

які є родичами прямої лінії споріднення;

рідні

(повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. (Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків, а неповнорідними - які мають спільну матір або спільного батька);

двоюрідні

брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;

усиновлювач

та усиновлена ним дитина (шлюб між ними може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення).

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Така заява подається особисто чи через представника.

Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров'я. Приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Шлюбу передують заручини. Зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.

Самі заручини не створюють обов'язку вступу в шлюб, однак особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Проте такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо).

Згода батьків (або інших законних представників) для укладення шлюбу, навіть в тому випадку, коли особи, які бажають його укласти, є неповнолітніми, в Україні непотрібна. Хоча в окремих країнах, наприклад, ФРН та Франції, така згода є обов'язковою.

У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом.

Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. Проте за наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку.

У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви.

Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов'язковою. Реєстрація шлюбу через представника не допускається.

Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами. Вони також мають право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої. Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається, з якого прізвища воно буде починатися. Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена або наречений.

1.2 Шлюбний договір

Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

Мал.

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки. Однак він не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.

Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу, а якщо його укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків. Тут же може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.

У шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу.

Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Угода про зміну шлюбного договору також нотаріально посвідчується.

На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.

Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. Права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняються в день подання до нотаріуса заяви про відмову від нього.

1.3 Припинення шлюбу та визнання його недійсним

Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя (оголошення його померлим), або внаслідок його розірвання.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану.(див. Рисунок1)



Мал.

Так, подружжя, яке не має дітей, має право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Державний орган реєстрації актів цивільного стану виносить постанову про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.

Шлюб

розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

Шлюб

розривається державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя:

ь визнаний безвісно відсутнім;

ь визнаний недієздатним;