C. Надання гласності інформації.

IV. Режим ТНК.

V. Міжурядове співробітництво.

VI. Здійснення Кодексу поведінки.

У Кодексі поведінки, зокрема, зафіксовані принципи, якими мають керуватися ТНК у своїй діяльності:

повага до суверенітету країн, де вони здійснюють свою діяльність;

підпорядкування законам цих країн;

урахування економічних цілей і завдань політики, що здійснюється в цих країнах;

повага до соціально-культурних цілей, цінностей і традицій країн, де вони здійснюють свою діяльність;

невтручання у внутрішні справи країн;

відмова від того, щоб займатися діяльністю політичного характеру;

утримання від практики корупції;

дотримання законів і постанов, що стосуються обмежень у діловій практиці, утримання від застосування цих обмежень;

дотримання положень, що стосуються передання технологій та охорони довкілля.

У межах СНД 6 березня 1998 р. у Москві було підписано Конвенцію про транснаціональні корпорації. Верховна Рада України 13 липня 1999 р. прийняла закон № 921-ХІУ про ратифікацію цієї Конвенції. Цей невеликий за обсягом закон містить такі статті-застереження:

1. Транснаціональні корпорації на території України та за її межами у разі, коли їх створення може призвести до монополізації товарних ринків в Україні, впливає чи може вплинути на економічну конкуренцію на її території, створюються за згодою Антимонопольного комітету України в порядку, передбаченому антимонопольним законодавством України.

2. Україна зобов'язується застосовувати положення Конвенції про транснаціональні корпорації, за винятком другого та восьмого абзаців преамбули і слів у ст. 19 "Економічний Суд Співдружності Незалежних Держав чи інші".

Транснаціональні корпорації не зникли, їх діяльність не припинилася. Отже, сучасні й майбутні правники мають широке поле для діяльності, пов'язаної зі створенням ефективної міжнародно-правової бази, що регламентує діяльність ТНК.

3. Міжнародно-правова діяльність ТНК щодо українського законодавства

Що стосується сучасного українського законодавства, то воно не може відповідати існуючим вимогам для діяльності ТНК. Не розроблено поняття «транснаціональної корпорації», а реєстраційний принцип створення фінансово-промислових груп не може бути використаний для регулювання діяльності ТНК.

У зв'язку з регламентацією діяльності ТНК у рамках Європейського економічного співтовариства у 1977 році був розроблений керівний кодекс для регламентації окремих питань: діяльність ТНК, яка походить із співтовариства і має інтереси в Південній Африці. Набагато важливішими є «Директивні принципи для транснаціональних компаній», проголошені Радою Організації економічного співробітництва та розвитку у 1976 році, переглянуті у 1984 році; навіть при тому, що ці принципи позбавлені зобов'язувального юридичного значення, вони впливають на діяльність ТНК. Вони досить точно сформульовані і стосуються, зокрема, публікації інформації ТНК, правил конкуренції, яких вони повинні дотримуватись, їхньої податкової практики, їхньої політики стосовно робочих місць та професійних відносин, їхньої практики в галузі науки та технології. Процедури контролю за застосуванням цих принципів, що набули чинності всередині Організації економічного співтовариства та розвитку, виявилися корисними, зокрема в галузі соціального права.

До системи керівних принципів ТНК належать: дотримання міжнародного права; підпорядкованість праву країни перебування; урахування політики цієї країни в галузі розвитку та права; співробітництво з країною перебування з виключенням практики підкупу та субсидій, а також обов'язкове невтручання у внутрішні справи [6]. Окрім цього, більшість ТНК мають розроблені на практиці власні корпоративні бізнесові принципи своєї діяльності, які пристосовані до рекомендацій ООН, а також до місцевого законодавства. Прикладом може бути класичний зразок транснаціональної корпорації - це швейцарська компанія Nestle S.A. (в неї індекс транснаціональності складає більше 96 %, і є чи не найвищим серед усіх інших ТНК). В 2004 році компанія видала свої корпоративні бізнесові принципи діяльності та співпраці [5]. Вони регулюють такі питання, як: національне законодавство та міжнародні рекомендації; відносини зі споживачами; дитяче здоров'я та харчування; права людини; людські ресурси та робочі місця; дитяча праця; бізнесові партнери; охорона навколишнього природного середовища; політика Nestle S.A. в сфері використання води; використання сільськогосподарської сировини. Компанія Nestle S.A вважає, що як загальне правило, законодавство країни перебування є найбільш ефективною гарантією відповідальної поведінки, хоча в окремих галузях додаткове керівництво для штату в формі добровільних бізнесових принципів є вигідним, зокрема для того, щоб гарантувати високі стандарти у всіх організаціях. Окрім того, до корпоративних бізнесових принципів був доданий новий, десятий принцип Глобального договору ООН, що стосується співпраці в боротьбі з корупцією. Перші дев'ять принципів Глобального договору компанія Nestle S.A додала до своїх корпоративних бізнесових принципів ще в 2002 році. «Наші бізнесові принципи цілком прихильні до цього десятого принципу. Під керівництвом Генерального Секретаря ООН Кофі Аннана Глобальний Договір послужив надійною базою для діалогу», - зазначив генеральний директор компанії Пітер Брабек.

Принцип підкорення ТНК національному праву зафіксований у Хартії економічних прав і обов'язків держави: кожна держава має право «регулювати і контролювати діяльність ТНК у межах дії своєї національної юрисдикції і вживати заходів для того, щоб така діяльність не суперечила її законам, нормам і постановам і відповідала її економічній і соціальній політиці. ТНК не повинні втручатися у внутрішні справи приймаючої держави».

ТНК являє собою економічну й організаційну систему, яка не має єдиної правової основи - в цьому є характерна особливість ТНК. В юридичній літературі останнім часом висловлюється думка про те, що в сучасних умовах правове регулювання діяльності ТНК повинно здійснюватися як на національному рівні, так і на міждержавному. Взагалі щодо питань правового регулювання діяльності ТНК з боку країн, що розвиваються, і капіталістичних країн, вимальовуються два підходи. Країни, які стали на шлях свого самостійного розвитку, намагаються виробити такі міжнародно-правові акти, які б дали змогу контролювати діяльність ТНК, а капіталістичні країни мають на меті збереження, закріплення свого впливу.

Таким чином, міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК на регіональному рівні відіграє певну роль, але воно ще не спроможне захистити країни, особливо ті, які стали на шлях самостійного розвитку. Тому саме ці країни і висунули вимоги про встановлення нового міжнародного економічного порядку, в межах якого здійснювалося б правове регулювання діяльності ТНК. У цьому випадку йдеться про міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК універсального характеру.

ТНК здійснюють економічну, фінансову, торгову, технологічну, а на новому етапі і політико-соціальну взаємодію між країнами. Діяльність ТНК принципово змінює картину світу, і тому без урахування цього ми не можемо вивчати процеси, що відбуваються в сучасних економічних відносинах. Існують різноманітні, суперечливі підходи щодо оцінки діяльності цих гігантських економічних корпорацій, що не беруть до уваги національні кордони. Не можна оцінювати ТНК тільки негативно або позитивно.

У кожному окремому випадку є свої переваги і недоліки, але поставити діяльність ТНК у правові рамки вбачається за необхідне у найближчому майбутньому. І поштовхом до цього може бути лише політична воля економічно найрозвинутіших країн світу.

Висновки

транснаціональний корпорація правовий регулювання

Процес глобалізації та створення «нового світового порядку», що охопили світ у ХХ столітті, багато в чому вплинули на міжнародні економічні відносини. Представляється, що саме такі події стали передумовами та причинами появи таких суб'єктів як транснаціональні корпорації. Створення наднаціональних і транснаціональних компаній викликало необхідність міжнародно-правової регуляції їх діяльності, так як такі компанії зачіпають інтереси не лише країни-базування головного офісу.

Дотепер наявні суперечки в науці міжнародного права, пов'язані із правовою природою транснаціональних корпорацій та проблемою включення міжнародних юридичних осіб до суб'єктного складу сучасного міжнародного права поряд з «традиційними» суб'єктами. Визнання міжнародної правосуб'єктності (але з особливим режимом) міжнародних юридичних осіб є факторам еволюційного шляху розвитку сучасного міжнародного права. На сьогодні ТНК мають вплив не тільки на держави, а і на міжнародні організації, отже це свідчить про те, що ТНК мають вплив на міжнародну правотворчість, але такі дії відбуваються всупереч нормам і принципам існуючого міжнародного права.

На сьогодні доречно буде виділити три рівні правового регулювання діяльності ТНК: внутрішнє законодавство, двосторонні та багатосторонні угоди. Внутрішньодержавне регулювання припускає підпорядкування діяльності філій і дочірніх підприємств ТНК національному законодавству країни, що приймає. Другий рівень регулювання становлять двосторонні інвестиційні угоди, які укладаються між зацікавленими державами.

Міжнародна практика показує, що в даний момент найпоширенішим способом регулювання діяльності ТНК є саме договори між країною, що приймає та країною базування. Однак, особлива природа ТНК ускладнює нагляд за ними з боку окремих країн або навіть груп країн. Сьогодні жодна держава не може стверджувати, що вона має юрисдикцію над усіма частинами однієї ТНК у цілому. Тому очевидно, що для ефективного регулювання діяльності транснаціональних корпорацій необхідні спільні дії всіх держав. Третім рівнем регулювання діяльності ТНК виступають багатобічні міжнародні договори.

Для більш ефективного правового регулювання ТНК найбільш перспективним є міжнародно-правова уніфікація норм, що регулюють створення та діяльність транснаціональних корпорацій. Це означає, що уніфіковані норми, включені у відповідні універсальні міжнародні договори, імплементуються в національні правові системи країн-учасниць таких договорів.

Список використаної літератури

1. Кузьменко А. Транснаціональні корпорації як суб'єкти розвідувальної діяльності // Юридичний журнал. - 2010. - № 2.

2. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про транснаціональні корпорації» від 16.03.1999.

3. http://www.un.org/ - Хартія економічних прав і обов'язків держави.

4. http://www.nestle.com/ Nestle Corporate Business Principles, Third Edition, September 2004.

5. Транснаціональні корпорації в міжнародному праві // Київський студентський журнал міжнародного права. - 2007. - № 7.

6. http://www.un.org.ua/ua/tenprinciples-gc/

7. Чубарєв В.Л. Міжнародне економічне право: підруч. / В.Л. Чубарєв. - К.: Хрінком Інтер, 2009. - 368 с.

8. Опришко В. Міжнародне економічне право: Підручник / В. Опришко, А. Коста, К. Квінтано та ін.; за наук. ред. В. Опришка. - К.: КНЕУ, 2006. - 496 с.

9. Опришко В.Ф., Ласківська Л.А. Міжнародне економічне право: Навч. - метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - Вид. 2-ге, без змін. -К.: КНЕУ, 2006. - 148 с.

10. Дахно І.І. Міжнародне економічне право. - 3-тє вид., перероб. і доповн. - К.: центр навчальної літератури, 2006. - 272 с.

11. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про транснаціональні корпорації» від 13 липня 1999 року N 921-XIV зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg

12. Дахно І.І. Підручник: Міжнародне приватне право [Електронний ресурс]: http://books.br.com.ua/31458