У частині 6 статті йдеться про зобов'язання, які в змозі виконати не тільки сам боржник, а й інші особи, включаючи управнену сторону, тому ця норма розширює можливості управненої сторони у випадку, коли боржник не виконує покладених на нього зобов'язань. У цій частині передбачені права управненої сторони у разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послуги), згідно з якими правомочна сторона крім права вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання, має право або виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам , за умови, що інше не передбачено законом або зобов'язанням. Право обрання певного способу правового захисту надається правомочна сторона, яка в кожному конкретному випадку вирішує це питання виходячи з власних інтересів. Підставою для виникнення зазначених прав кредитора є невиконання зобов'язань. Незважаючи на відсутність таких застережень в цій статті, рекомендується, щоб кредитор, використовуючи надані йому права, реалізував їх в розумний строк, повідомивши про це боржника, з розумною вартістю виконання зобов'язання замість боржника. Усі втрати та інші збитки, що виникли в управленою сторони при виконанні зобов'язання за рахунок боржника, підлягають відшкодуванню за рахунок боржника відповідно до загальних правил відшкодування збитків. Втім кредитор не має права вимагати відшкодування шкоди, якщо заподіяна у результаті виконання, якому боржник не мав відношення.

7. Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у частині третій статтті цього Кодексу.

У 7 частини регулюється вплив відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов'язання як виду відповідальності на наступну частку самого зобов'язання, є можливість продовження його дії чи припинення.

За загальним правилом цієї частини статті при неналежному виконанні зобов'язання і відшкодування збитків, зобов'язання продовжує діяти, що вважається справедливим, враховуючи, що відповідні заходи мають компенсувати тільки збитки, які відповідають невиконаної частини зобов'язання. Враховуючи посилання на ч. 3 ст. 193 ГК, слід розглядати положення ч. 7 ст. 226 ЦК як мають диспозитивний характер, оскільки ч. 3 ст. 193 ГК передбачено, що застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше не передбачено законом або договором або коли управлена сторона відмовилася від прийняття виконання. Таким чином, законом або договором можуть бути передбачені інші наслідки, ніж ті, які зазначені в ч. 7 ст. 226 ГК.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 216 ГК (вона відзначає загальні принципи господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин), якій встановлений один з принципів господарсько-правової відповідальності, який полягає в тому, що відшкодування збитків не звільняє правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань.

Список літератури

1. Господарський кодекс України (ст.226, ст. 193 (ч. 7), ст.218 (ч. 2), ст. 616 (ч. 2))

2. Цивільний кодекс України (ст. 219, ст. 235 (ч. 2), ст. 236 (ч. 1), ст. 268 (ч. 5)