Уповноважений Верховної Ради України з прав людини як суб'єкт правозахисної діяльності

Карпінська О.Б.,

адвокат

Анотація

Стаття присвячена проблемі осмислення та реалізації правозахисної діяльності в Україні. Обґрунтовується теоретико-правова та практична необхідність розвитку дослідження питань, пов'язаних з правозахисною діяльністю та виведення їх з розряду дискусійних. Проведено аналіз наукових досліджень, законодавчих та інших нормативно-правових актів. Наводяться пропозиції щодо вирішення порушеної проблематики на теоретичному і практичному рівнях.

Ключові слова: правозахисна діяльність, правоохоронна діяльність, права і свободи людини і громадянина, гарантії прав і свобод людини і громадянина, суб'єкти правозахисної діяльності, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Статья посвящена проблеме понимания и реализации правозащитной деятельности в Украине. Обосновывается теоретико-правовая и практическая необходимость развития исследования вопросов, связанных с правозащитной деятельностью и вывода их из разряда дискуссионных. Проведен анализ научных исследований, законодательных и других нормативно-правовых актов. Приводятся предложения по решению затронутой проблематики на теоретическом и практическом уровнях.

Ключевые слова: правозащитная деятельность, правоохранительная деятельность, права и свободы человека и гражданина, гарантии прав и свобод человека и гражданина, субъекты правозащитной деятельности, Уполномоченный Верховной Рады Украины по правам человека.

The article is devoted to the problem of understanding and implementation of human rights in Ukraine. Grounded theoretical, legal and practical necessity of research issues related to human rights activities and removing them from the category of discussion. Was made analysis of research, legislative and other legal acts. Gave suggestions for solving problems excited at the theoretical and practical levels.

Key words: ргс^єйюп of human rights, rights and freedoms of man and citizen, guarantees the rights and freedoms of man and citizen, Parliamentary Commissioner for Human Rights of Ukraine.

уповноважений правозахисний особистість

Посилення процесу європейської інтеграції на сучасному етапі національного державотворення виявляється у виникненні абсолютно нових і продовженні докорінного перетворення більшості існуючих в Україні державно-правових і соціальних інститутів та явищ. Передбачені Основним Законом України основоположні принципи, такі як принцип поділу державної влади, верховенства права, в т. ч. верховенства основних прав і свобод людини і громадянина тощо, зараз починають більш реально проявлятися у конституційних правовідносинах.

З даного приводу варто погодитись із думкою про те, що цінність людини у її соціальній природі може бути осягнута лише в процесі дослідження взаємовідносин її з суспільством та державою. З найдавніших часів і до сьогодення означена проблема завжди викликала увагу дослідників. її актуальність полягає у необхідності з'ясування місця та ролі особистості в політичному житті суспільства, характеристикою її прав, свобод і обов'язків [1, с. 83].

Видається логічним та закономірним, що конституційна держава, яка визнає основні права та свободи людини і громадянина, зобов'язується створити сприятливі умови для їх охорони від можливих протиправних посягань та захисту у випадку їхнього порушення. Ці зобов'язання держави відображені, перш за все, у конституційному законодавстві, і є відповідними юридичними гарантіями їх захисту та охорони. Особливість гарантій захисту конституційних прав і свобод людини полягає у тому, що безпосередньою їх ціллю є поновлення порушеного права, встановлюють та надають необхідні для цього інструменти, а також сприяють утворенню в державі необхідного правого режиму з метою найбільшого сприяння успішній реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Тема охорони та захисту прав і свобод особи завжди була у центрі уваги юридичної науки. Означеній проблемі приділяли увагу провідні дослідники, такі як: М.І. Козюбра, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабіно- вич, П.Б. Стецюк, Ю.М. Тодика, В. Л. Федоренко, О.Ф. Фрицький, В. Шаповал та інші.

Однак проблема захисту прав і свобод людини має не лише науково-теоретичне, а й практичне значення. Теоретичне значення має дослідження теорії мети правозахисної діяльності, співвідношення конституційних гарантій прав та відповідно функцій права, значення інституту захисту та загалом пра- возахисного механізму в процесі побудови правової соціальної держави. Практичний характер має визначення конкретного механізму, інструментарію реального забезпечення правового захисту прав людини, його функцій та шляхів підвищення ефективності.

Зміст гарантій конституційних прав і свобод людини можна розуміти як утворення таких правових інститутів, які б охороняли та захищали відповідне право від посягань, перш за все, апарату держави, інших організацій, а також окремих громадян. Варто звернути увагу на те, що вказані гарантії покликані безпосередньо забезпечувати правомірність у реалізації конституційних прав і свобод людини, їх охорону та захист, що видається неефективним та непослідовним без належного «наукового обґрунтування».

Діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини безпосередньо спрямована на захист прав і свобод людини, розширення обізнаності громадян про порушення органами влади, посадовими особами їхніх прав і свобод. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини як елемент парламентського інститут здійснює відповідний контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України в межах повноважень.

Відповідно до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»: метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є: захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина суб'єктами; запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню; сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність із Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі; поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина; запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.

Узагальнюючи, варто погодитися з думкою, що цілями парламентського контролю Уповноваженого є:

1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;

2) дотримання та повага до прав і свобод людини і громадянина суб'єктами [2, с. 102].

Діяльність Уповноваженого виступає додатковим інструментом, доповнюючи існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не суперечить їх діяльності і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод. Повноваження Уповноваженого не можуть бути припинені чи обмежені у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України або її розпуску (саморозпуску), введення воєнного або надзвичайного стану в Україні чи в окремих її місцевостях.

Серед іншого у правозахисній сфері Уповноважений Верховної Ради України з прав людини має право:

1. Організаційно-адміністративні повноваження:

1) невідкладного прийому Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр- міністром України, головами Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, Генеральним прокурором України, керівниками інших державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності, їх посадовими та службовими особами;

2) бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, колегії прокуратури України та інших колегіальних органів;

3) безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, бути присутнім на їх засіданнях;

4) на ознайомлення з документами, у тому числі тими, що містять інформацію з обмеженим доступом, та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах.

Доступ до інформації з обмеженим доступом здійснюється в порядку, встановленому законом;

5) вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності, сприяння проведенню перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних висновків;

6) запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі;

7) відвідувати без попереднього повідомлення про час і мету відвідування такі місця: місця, в яких особи примусово тримаються за судовим рішенням або рішенням адміністративного органу відповідно до закону, в тому числі ізолятори тимчасового утримування, кімнати для затриманих та доставлених до чергових частин органів внутрішніх справ, пункти тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, кімнати для перебування тимчасово затриманих військовослужбовців, слідчі ізолятори, арештні доми, кримінально-виконавчі установи, приймальники- розподільники для дітей, загальноосвітні школи та професійні училища соціальної реабілітації, центри медико-соціальної реабілітації дітей, спеціальні виховні установи, військові частини, гауптвахти, дисциплінарні батальйони, спеціальні приймальники для утримування осіб, підданих адміністративному арешту, міські, районні управління та відділи, лінійні управління, відділи, відділення, пункти органів внутрішніх справ, спеціалізовані автомобілі (у тому числі спеціалізовані автомобілі з конвоєм), приміщення (кімнати) для утримування підсудних (засуджених) у судах, заклади примусового лікування; психіатричні заклади; пункти тимчасового розміщення біженців; приміщення для транзитних пасажирів у пунктах пропуску через державний кордон; будинки дитини, дитячі будинки-інтернати, притулки для дітей, дитячі будинки, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, центри соціальної реабілітації дітей-ін- валідів, центри соціально-психологічної реабілітації дітей; психоневрологічні інтернати; геріатричні пансіонати, будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів; пансіонати для ветеранів війни і праці; соціально-реабілітаційні центри. Наведений перелік не є вичерпним;

8) опитувати осіб, які перебувають у місцях, зазначених у пункті 7 даного списку, та отримувати інформацію стосовно поводження з цими особами і умов їх утримування;

2. Організаційно-правові повноваження: