· у формі бездіяльності (невизнання права інтелектуальної власності органами, через які у встановлених законом випадках має проводитися легітимація результатів інтелектуальної, творчої діяльності);

· у змішаній формі (невизнання права інтелектуальної власності з наступним незаконним використанням тим же суб'єктом результатів чужої інтелектуальної, творчої діяльності).

Порушенням права інтелектуальної власності визнається також ввезення на митну територію України виробів (товарів), в яких використано об'єкти права інтелектуальної власності, що захищаються на території України, без дозволу суб'єкта права інтелектуальної власності, з порушенням цього права незалежно від того, захищалися чи захищаються ці об'єкти в країнах походження.

Водночас навіть за наявності ознак порушення права інтелектуальної власності, дії, які законом визнаються правомірними, порушеннями права інтелектуальної власності не визнаються.

Порушником права інтелектуальної власності може бути фізична або юридична особа. Вина порушника для кваліфікації дій чи бездіяльності як таких, що є порушенням права інтелектуальної власності, значення не має.

Матеріальним наслідком порушення права інтелектуальної власності є поява контрафактних виробів, тобто продукції (товарів), вироблених з використанням об'єкта права інтелектуальної власності і реалізованих в межах України з порушенням права на них. Контрафактними вважаються також вироби, які виготовлені законно, але розповсюджені з порушенням права суб'єкта інтелектуальної власності.

Низькі стандарти захисту інтелектуальної власності в Україні значною мірою визначаються браком кваліфікованих фахівців у цій сфері, позаяк вона вимагає досить великого обсягу специфічних знань. Нарешті, слід відзначити, що серед головних причин недостатнього рівня ефективності охорони інтелектуальної власності українських фізичних і юридичних осіб за кордоном фахівці найчастіше називають «відсутність у держави коштів на патентування та здійснення реєстраційних процедур за кордоном» (54,8% відповідей експертів), «низький рівень правової культури в країні» (46,6%), «відсутність належних знань й інформації про порядок захисту інтелектуальної власності за межами України» (45,2%).

ІІІ. ІНСТРУМЕНТИ ЗАХИСТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Найважливішим інструментом захисту інтелектуальної власності є ліцензування та патентування, тобто реєстрація та видача патентів і ліцензій на право користування товарними знаками, ноу-хау, комерційними таємницями, промисловими зразками різного роду, винаходами і відкриттями, найновішими технологіями виробництва специфічної та стандартизованої продукції та іншим інтелектуальним капіталом, що знаходиться у розпорядженні однієї компанії чи фірми.

Термін «ліцензія» в перекладі з латинської (лат. licentia) означає дозвіл здійснювати яку-небудь діяльність і в зв'язку з цим використовується в найрізноманітніших сферах економіки. Продаж ліцензій дозволяє суттєво прискорити процес освоєння нового ринку і хоча б частково відшкодувати власні витрати на дослідження і розробки винаходів.

Охорона прав винахідника здійснюється й за допомогою патентів. Патент (від латинського patens - свідоцтво, грамота) - це документ, який засвідчує визнання державою технічного вирішення винаходом і закріплює за особою, якій він виданий (патентовласником), виключні права на його винахід. Патент видається державним патентним відомством винахіднику чи ж його правонаступнику (право на службовий винахід звичайно належить підприємцю) по його заяві, розглянутій у відповідності з процедурою, встановленою законодавством даної країни. Строк дії патенту також встановлюється національним законодавством (переважно 15 - 20 років). Виключне право патентовласника полягає в наданні йому монопольного права на застосування винаходу (це також називається штучною монополією). Практично усі крупні фірми мають патентні фонди або ж користуються послугами відповідних організацій. За оцінками спеціалістів, біля 80% інформації, яка знаходиться в патентах, неможливо знайти в будь-яких інших джерелах.

Торгова марка (trademark) - зареєстроване у встановленому порядку і оригінально оформлене художнє позначення, котре служить для розпізнавання товарів одних підприємств від однорідних товарів інших підприємств. Це оригінальні назви і слова, окремі види упаковок, художні композиції і малюнки в поєднанні з буквами, цифрами, словами чи без них. Для ідентифікації послуг застосовуються знаки обслуговування. Торгова марка повинна бути простою, виразною, легко запам'ятовуватися для того, щоб ця марка асоціювалась у споживача з одним визначеним виробником, з якістю, властивостями товарів чи надаваних послуг. Торгова марка не повинна бути схожою на марки інших підприємств і вводити в оману споживача товарів.

Промисловий зразок (industrial design) - нове художньо-конструкторське вирішення виробу, котре визначає його зовнішній вигляд, відповідає вимогам технічної естетики і дає позитивний ефект. За допомогою промислового зразка встановлюється монополія на форму (орнамент) продуктів праці.

Авторські права (copyright) поширюються на будь-які творчі витвори незалежно від форми, призначення і переваг витвору (лекції, доклади, статті, брошури, книги, технічні описи, інструкції по експлуатації, ілюстрації довільного вигляду, малюнки, плакати, фотографії і т.п.). Ці права означають, що без згоди автора чи його правонаступників ніхто не може ні в якому вигляді відтворювати або тим чи іншим способом використовувати охоронювані правом об'єкти. Авторські права охороняються національними законами, а на міжнародному рівні - Бернською конференцією 1886 року і Всесвітньою конвенцією 1952 року.

Наряду з патентними ліцензіями існують і безпатентні ліцензії на ноу-хау (know-how) - непатентовані науково-технічні досягнення і виробничий досвід конфіденційного характеру - власник яких володіє природною монополією на відміну від власника запатентованого об'єкту.

ВИСНОВКИ

Враховуючи усе вищезазначене, серед державних пріоритетів у сфері інтелектуального забезпечення вбачається доцільним виділити наступні:

- зміцнення взаємозв'язку науки і суспільства;

– реструктуризація мережі наукових організацій;

- якісне кадрове забезпечення і соціальна політика в науковій сфері;

- підвищення інноваційної активності;

- розвиток інформаційного забезпечення;

- міжнародна науково-технічна співпраця;

- вдосконалення нормативно-правової бази науки;

- належне фінансове забезпечення.

Серед заходів, які необхідно здійснити для регулювання процесу «витоку розумів», можна назвати наступні: продовжувати і розширювати співпрацю, у тому числі в рамках програм міжнародних організацій і зарубіжних фондів, упорядкувати давно тривалу підготовку нормативних документів у сфері регулювання прав на інтелектуальну власність. Щодо наукової діаспори за кордоном, не займатися активним поверненням учених назад, а пропонувати їм брати участь в розробці актуальних наукових проблем на користь країни, спрямовувати більш значні, ніж сьогодні, кошти на оновлення і розвиток лабораторної і приладової бази досліджень. Резерви підвищення таких витрат є, у тому числі за рахунок перегляду пріоритетів фінансування із бюджетних асигнувань.

інтелектуальний власність безпека загроза

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України № 80/94 -- ВР від 5 липня 1994 р. «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» // Відомості Верховної Ради України. -- № 31. -- 1994. -- Ст. 286.

2. Закон України № 376912 від 23 грудня 1993 р. «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» // Відомості Верховної Ради України -- № 7. -- 1994. -- Ст. 32.

3. Закон України № 852 - IV від 22 травня 2003 р. «Про електронний цифровий підпис» -- Відомості Верховної Ради України -- № 36. -- 2003. -- Ст. 276.

4. Закон України № 964-ІV - ВР від 19 черв. 2003 р. «Про основи національної безпеки України» // Офіц. вісн. України. -- 2003. - № 29. -- С. 38.

5. Указ Президента України №105/2007 «Про Стратегію національної безпеки України» від 12 лют. 2007 р.: // Офіц. вісн. України. -- 2007. -- № 11. -- С. 7.

6. Бочан І.О. Глобальна економіка : підруч. / І.О. Бочан, І.Р. Михасюк. -- К.: Знання, 2007. -- 403 с.

7. Мине Грейди. Революция в злектронном бизнесе: какими будут компании и рынки в XXI веке / Грейди Мине, Давид Шнайдер ; [пер. с англ.] -- М. : Альпина Паблишер, 2001.-- 280 с.

8. Поручник А.М. Інноваційний потенціал України та його реалізація в міжнародному науково-технічному співробітництві. // Міжнародна економічна політика. -- № 1. -- 2004. -- С. 124--128.