ФОРМУВАННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ТИПОВИХ ТАКТИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ РОЗБОЇВ, УЧИНЕНИХ НЕПОВНОЛІТНІМИ

Благута Р.І., Остапчук М.С.

Львівський державний університет внутрішніх справ

У публікації проведено аналіз поняття «тактична операції». На підставі дослідження наукових джерел виокремлено значення тактичних операцій під час провадження досудового розслідування розбоїв вчинених неповнолітніми. Запропоновано тактичні операції під час розслідування злочинів досліджуваної категорії: «Виявлення інформації про особу потерпілого», «Виявлення відомостей про обстановку вчинення злочину», «Встановлення та викриття злочинця», «Затримання неповнолітнього розбійника (групи розбійників) на місці злочину». Відповідно визначено завдання що вирішуються у процесі проведення цих тактичних операцій. Вказано, що найефективнішим способом реалізації тактичної операції «Затримання неповнолітнього нападника (групи нападників) на місці злочину» є проведення негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль учинення злочину в формі спеціального слідчого експерименту.

Ключові слова: тактична операція, неповнолітній, розбійний напад, модель поведінки.

тактичний досудовий розслідування розбій

Постановка проблеми. Аналіз результатів вивчення кримінальних проваджень про розбійні напади, що вчиняються неповнолітніми, дає змогу зробити висновок, що слідчі (розшукові) дії, які проводяться, роз'єднані між собою, а обраний порядок їх проведення часто тактично неправильний. Через дефіцит часу наявні у розпорядженні слідчого слідчі дії часто здійснюються ізольовано, а послідовність їх проведення обумовлена лише необхідністю дотримання процесуальної форми. Доволі часто на місці події члени слідчо-оперативної групи виконують функціональні обов'язки, не узгоджуючи їх. Оперуповноважений здійснює пошукові заходи, технік-криміналіст вживає заходів щодо слідів.

Усе викладене вказує на необхідність застосування засобів криміналістичної тактики, зокрема проведення тактичних операцій. Тактична операція слугує засобом «формування потрібної (сприятливої) слідчої ситуації».

Здійснення тактичних операцій у провадженнях розглянутої категорії вимагає узгодженої участі суб'єктів взаємодії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед науковців, які досліджували проблему тактичних операцій слід виокремити П.Д. Біленчука, Р.С. Бєлкіна, О.Ю. Головіна, А.В. Дулова, В.А. Журавля, В.Ю. Шепітька В.М. Шевчука, А.В. Шмоніна, Б.В. Щура, М.П. Яблокова та ін.

Уперше термін «тактична операція» у науковий обіг увів А. В. Дулов у 1972 році. На думку науковця, криміналістична тактика тоді не відповідала потребам слідчої практики, оскільки здійснювала розробку рекомендацій щодо проведення окремих слідчих дій, однак слідчим доводилося вирішувати завдання шляхом проведення серії слідчих, оперативно-розшукових, ревізійних та інших дій. На підставі цього вчений-криміналіст запропонував розробляти тактичні рекомендації для оптимального вирішення завдань загального характеру, що вимагають для свого вирішення проведення групи слідчих, оперативно-розшукових, ревізійних дій. Такі спільні завдання він назвав поняттям «тактичні операції».

Водночас 1974 року Р. С. Бєлкін ужив термін «тактична комбінація» для означення тих тактичних прийомів допиту, які до цього іменувалися «психологічними пастками» або «слідчими хитрощами», а згодом, під впливом ідей А. В. Дулова, розширив поняття тактичної комбінації, включивши в нього поєднання не тільки тактичних прийомів, а й слідчих дій. Так, на думку Р. С. Бєлкіна, тактична комбінація -- це «певне поєднання тактичних прийомів чи слідчих дій, що спрямована на вирішення конкретного завдання розслідування і обумовлене цією метою і слідчою ситуацією». Водночас поєднання оперативно-розшукових заходів і слідчих дій науковець називав оперативно-тактичною комбінацією.

Проте Р. С. Бєлкін згодом визнав, що між поняттями складної тактичної комбінації, змістом якої є система окремих слідчих дій, і поняттям тактичної операції у загальноприйнятому вживанні немає відмінностей. Це синоніми [1, с. 213--214].

Попри це, М. П. Яблоков вважає, що тактична комбінація -- це «таке поєднання тактичних прийомів у рамках однієї або різних слідчих дій, яке спрямовано на встановлення однієї обставини або вирішення одного криміналістичного завдання», а тактична операція -- це «більш широкий тактичний комплекс, що охоплює, крім діяльності слідчого, прийоми і методи оперативно-розшукових, контрольно-ревізійних органів та інших допоміжних служб». На думку науковця, тактична операція може вирішувати не одне, а декілька взаємозалежних тактичних завдань [2, с. 402].

Проте П. Д. Біленчук заперечує такий підхід Р. С. Бєлкіна, але підтримує ідею М. П. Яблокова, бо вважає, що тактична комбінація -- це певне поєднання тактичних прийомів, рекомендацій, які мають на меті вирішення конкретного завдання розслідування та зумовлені цією слідчою ситуацією. Однак, на відміну від М. П. Яблокова, П. Д. Біленчук вважає, що поєднання тактичних прийомів можливе тільки в межах однієї слідчої дії, а поєднання слідчих дій слід розглядати в рамках поняття «тактична операція». Науковець як підтвердження своїх висновків зазначає: «Поєднання тактичних прийомів та інших елементів різних слідчих дій не тільки суперечило б рекомендаціям криміналістичної тактики, а й прямо порушувало б норми кримінального процесуального закону. У зв'язку з тим, що тактичні комбінації здійснюються з метою вирішення конкретного тактичного завдання, вони повинні охоплюватись одним тактичним рішенням», а тому тактична операція -- це комплекс слідчих дій, оперативно-розшукових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на досягнення конкретної мети під час розслідування злочинів. Однак П. Д. Біленчук вказує, що метою тактичної операції є вирішення окремого тактичного завдання, що суперечить його попереднім твердженням. Проте науковець додатково зазначає, що порівнювати поняття мети тактичної операції та тактичного завдання, на вирішення якого спрямоване її проведення, не можна, оскільки тактичне завдання може бути вирішено у результаті здійснення кількох тактичних операцій і комбінацій [3, с. 23--24, 28, 30]. У цьому випадку не погоджуємося лише з тим, що для досягнення одного тактичного завдання необхідно і можливо проводити декілька тактичних операцій: одне тактичне завдання, на нашу думку, повинно бути вирішено в межах проведення однієї тактичної операції. Ця особливість є ознакою тактичної операції, її визначальним фактором.

Також О. Ю. Головін обґрунтовано, на наш погляд, заперечив те, що тактичні комбінації та тактичні операції є видом тактичних прийомів, оскільки перші є системою більш високого рівня і є самостійними поняттями криміналістичної тактики. Однак з метою уникнення різних позицій щодо співвідношення тактичних комбінацій та тактичних операцій автор запропонував увести у науку криміналістики новий спеціальний термін, який би позначав «різні об'єднані необхідністю досягнення певного завдання розслідування комплекси дій слідчого», а саме -- поняття «тактичний комплекс». Під таким тактичним комплексом О. Ю. Головін розуміє різнорівневі системи слідчих, оперативно-розшукових та організаційних дій, прийомів, спрямованих на вирішення поставлених завдань під час розслідування кримінальної справи [4, с. 214--215].

А. В. Шмонін позитивно оцінив нововведення О. Ю. Головіна щодо об'єднання тактичної комбінації та тактичної операції одним терміном, однак зауважив, що О. Ю. Головін, «зробивши крок вперед у розвитку теорії систематизації організаційно-тактичних комплексів, не довів розпочате до кінця». Відтак науковець, спираючись на те, що в основі тактичної операції та тактичної комбінації знаходяться комплекси дій (прийомів), також зробив висновок про необхідність об'єднати тактичні комбінації та операції єдиним терміном «тактичний комплекс», під яким розуміти організаційно-впорядковану сукупність (систему) тактичних прийомів і/або процесуальних дій, та/ або оперативно-розшукових та/або інших заходів, спрямованих на вирішення завдань попереднього розслідування або обумовлених цим завданням і слідчою ситуацією. Водночас, на думку А. В. Шмоніна, тактична комбінація є комплексом тактичних прийомів та/або процесуальних дій, а тактична операція -- це комплекс процесуальних чи інших дій (заходів), які (тобто і тактична комбінація, і тактична операція) спрямовані на вирішення завдань досудового розслідування чи обумовлених цим завданням і слідчою ситуацією [5, с. 327, 344, 346].

Окрім викладеного, Б. В. Щур також розкритикував позицію А. В. Шмоніна, з огляду на те, що вона викликає певні заперечення, оскільки поєднує різнопорядкові засоби криміналістичної тактики -- системи тактичних прийомів (або окремі тактичні прийоми) і процесуальні (слідчі) дії чи інші заходи. Однак, на думку науковця, з якою погоджуємося, тактичні прийоми не існують самі собою, вони застосовуються в межах слідчої дії, а тому поєднання може бути слідчих дій та інших (процесуальних чи непроцесуальних) заходів. Окрім викладеного, вчений вважає, що доцільно використовувати термін «тактична операція», оскільки він відображає сутність цього засобу криміналістики і саме зазначений термін був запропонований під час формування цієї криміналістичної категорії А. В. Дуловим. Інша річ, що тактичні операції є достатньо різними, можуть вирішувати різноманітні завдання, використовуватися в тих чи інших ситуаціях, поєднуватися із оперативно-розшуковими чи іншими заходами, набувати типізованого характеру. Відтак Б. В. Щур окреслює такі різновиди тактичних операцій: система слідчих дій, комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, комплекс слідчих дій та організаційно-технічних заходів тощо, які відносить до тактичних комплексів, що використовуються як елемент окремої криміналістичної методики [6, с. 187, 188--189].

В. А. Журавель, який солідарний із Б. В. Щуром, вважає, що «більш вживаним, таким, що відповідає потребам теорії і практики, потрібно визнати термін «тактичні операції». Інші терміни, на думку науковця, можна віднести до «розряду авторських новацій, які потребують більшої аргументації і певного часу для усвідомлення їх доцільності та адаптації до існуючого наукового апарату криміналістики». Вчений-криміналіст визначає тактичну операцію як «своєрідну форму, організаційно-тактичний засіб здійснення розслідування, що охоплює оптимальну сукупність взаємозв'язаних єдиною метою дій (слідчих, оперативно-розшукових, організаційних), які за комплексного їх застосування спрямовані на забезпечення найбільш ефективного вирішення тактичних (локальних, проміжних) завдань, що виникають у певній слідчій ситуації» [7, с. 198, 199, 201, 206].

На думку В. Ю. Шепітька, поєднання однойменних або різнойменних слідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів також треба іменувати саме тактичною операцією, яка є засобом криміналістичної тактики, який визначає найбільш доцільну послідовність проведення дій, їх черговість, порядок [8, с. 177, 184].

З погляду В. М. Шевчука, найбільш вдалим терміном для позначення комплексу процесуальних і непроцесуальних дій та заходів, спрямованих на вирішення окремих тактичних завдань, також все ж таки є «тактична операція», оскільки термін розкриває сутність і зміст цього криміналістичного засобу [9, с. 365].

З огляду не ґрунтовні наукові дослідження щодо поняття та змісту категорії «тактична операція» видається доцільним окреслити ті які доцільно застосовувати під час провадження досудового розслідування розбоїв вчинених неповнолітніми, що є метою цієї публікації.