Рада Європейського Союзу Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Союзу та, зокрема його статтю 31, а також пункт (с) частини 2 статті 34,Беручи до увагу ініціативу Федеральної Республіки Німеччина, а також ініціативу Португальської Республіки, Французької Республіки, Королівства Швеція та Королівства Бельгія, Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту, Оскільки: (1) Існує необхідність подальшого покращення співробітництва між державами-членами, зокрема в сфері боротьби проти тяжких злочинів, які часто вчиняються транснаціональними організаціями. (2) Ефективне удосконалення судового співробітництва між державами-членами терміново вимагає ухвалення на рівні Союзу організаційних заходів, що мають на меті сприяти оптимальній координації дій з розслідування та кримінального переслідування з боку держав-членів, що стосуються територію більше ніж однієї держави-члена, з повним дотриманням основоположних прав та свобод. (3) З метою посилення боротьби проти тяжких злочинів Європейська Рада, що відбулася в Тампере з 15 по 16 жовтня 1999 року, зокрема в пункті 46 її висновків, прийняла рішення про створення спеціального підрозділу (Євроюст), до складу якого входять прокурори, магістрати або офіцери поліції, що мають аналогічні повноваження. (4) Євроюст засновується на підставі цього Рішення, як орган Союзу, що має правосуб'єктність та фінансується за рахунок загального бюджету Європейського Союзу, за винятком зарплат та утримання національним членам та їх помічникам, що виплачуються за рахунок держав-членів, в яких вони працюють. (5) Цілі Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 1073/1999 від 25 травня 1999 року про розслідування, що проводяться Європейським бюро боротьби з шахрайством (OLAF) стосуються також і Євроюсту. Колегія Євроюсту повинна ухвалити необхідні імплементаційні заходи для досягнення зазначених цілей. Євроюст повинен повною мірою зважати на секретність своєї роботи в сфері розслідувань та кримінального переслідування. За таких обставин, необхідно відмовити OLAF у доступі до документів, матеріалів, звітів, записів та інформації, незалежно від того, на якому носії вони знаходяться, що утримуються або були створені в рамках зазначених видів діяльності, незалежно від того, чи вони тривають чи вже закриті, а також заборонити передачу OLAF таких документів, матеріалів, звітів, записів та інформації. (6) Для того, щоб мати можливість досягнути своїх цілей у найбільш ефективний спосіб Євроюст повинен виконувати свої завдання або шляхом залучення одного або кількох національних членів, або діючи колегіально. (7) Компетентні органи держав-членів повинні мати можливість обмінюватися інформацією з Євроюстом відповідно до порядку, що слугує та дотримується інтересу функціонування заходів з підтримки законності та правопорядку. (8) Повноваження Євроюсту не повинні перешкоджати виконанню повноважень Співтовариства в сфері захисту фінансових інтересів Співтовариства, а також не повинні завдавати шкоди існуючим конвенціям та угодам та, зокрема Європейській Конвенції про правову допомогу у кримінальних справах (Рада Європи), підписаній у Страсбурзі 20 квітня 1959 року, а також конвенції про правову допомогу в кримінальних стравах між державами-членами та Європейським Союзом, ухвалену Радою 29 травня 2000 року та Протоколу до неї, ухваленому від 16 жовтня 2001 року. (9) Для реалізації своїх завдань Євроюст здійснює обробку даних персонального характеру автоматизованими засобами або в структурованих ручних картотеках. Таким чином, належить вжити заходи, необхідних для гарантування такого рівня захисту даних, який відповідає щонайменше рівню захисту даних, отриманому в результаті застосування принципів Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних (Рада Європи), підписаної у Страсбурзі 28 січня 1981 року та внесених до неї подальших змін, зокрема Протоколу, відкритого для підписання 8 листопада 2001 року, після того, як зазначені зміни наберуть чинності в державах-членах. (10) Для сприяння забезпеченню та контролю за обробкою Євроюстом персональних даних необхідно заснувати спільний наглядовий орган, до складу якого, враховуючи склад Євроюсту, повинні увійти судді або, якщо конституційна або національна система того вимагає, - особи, які обіймають аналогічну посаду, що їм надає достатній рівень незалежності. Повноваження цього спільного наглядовий органу не повинні перешкоджати виконанню повноважень національними судами та подачі оскаржень, що можуть бути поданими до зазначених судів. (11) Для забезпечення гармонізованої координації між різними видами діяльності Союзу та Співтовариства, а також з дотриманням вимог положень статті 29 та частини 2 статті 36 Договору належить повною мірою залучати Комісію у роботу Євроюсту, що стосуються загальних питань, а також питань, що належать до її компетенції. У внутрішньому регламенті Євроюсту повинен бути визначений порядок, що дозволяє Комісії брати участь в роботі Євроюсту, в межах її компетенції. (12) Належить передбачити положення, якими встановлюється та підтримується тісне співробітництво між Євроюстом та Європейським поліцейським бюро. (13) Існують підстави для підтримки привілейованих відносин між Євроюстом та Європейською судовою мережею, створеною на підставі Спільної дії 98/428/ЮВС. З цією метою належить зокрема розмістити секретаріат мережі за місцезнаходженням секретаріату Євроюсту. (14) З метою сприяння діяльності Євроюсту належить надати державам-членам можливість встановлювати або призначати одного або кількох національних кореспондентів. (15) В міру того, наскільки це є необхідним для виконання його завдань, є також підстави для того, щоб Євроюст міг запроваджувати співробітництво з третіми країнами та, щоб з цією метою були укладені угоди з пріоритетом правом для країн кандидатів на вступ до Союзу, а також з іншим країнами, з якими були досягнуті домовленості. (16) Виходячи з того, що ухвалення цього Рішення вимагає схвалення в державах-членах нових важливих законодавчих заходів належить передбачити певні перехідні положення. (17) Пункт 57 висновків Європейської Ради, що відбулася в м. Лекен з 14 по 15 грудня 2001 року передбачає, що до моменту досягнення загальної згоди про місцезнаходження деяких агенцій - Євроюст може розпочати свою діяльність в Гаазі. (18) Це Рішення поважає основоположні права та дотримується принципів, визнаних частиною 2 статті 6 Договору та відображених в Хартії основоположних прав Європейського Союзу [1], ВИРІШИЛА ЗАСНУВАТИ ПІДРОЗДІЛ ПІД НАЗВОЮ "ЄВРОЮСТ" ЯК ОРГАН СОЮЗУ. Історія Євроюсту Передумови заснування Євроюсту. Поліцейське й судове співробітництво у кримінальних справах спирається насамперед на співпрацю національних поліцейських відомств, національних митних служб і національних судових органів (ст.82 ДфЄС) [2]. Співпраця здійснюється головно завдяки раніше створеним Євросоюзом установам, зокрема таким, як Європол і Європейська судова мережа у кримінальних справах. Варто зазначити, що створення інституційної основи для співробітництва в рамках ЄС у сфері юстиції було непростим завданням, оскільки інтеграційні процеси в цій галузі багато в чому залежать від політичних рішень і тісно пов'язані з уявленнями про суверенітет держав, а також наявністю і функціонуванням власних унікальних правових систем [3]. Першою із зазначених установ стала Європейська судова мережа (ЄСМ), створена 1998 року для посилення співпраці у сфері правосуддя та правозастосування у кримінальних справах. "Національні контакти" було об'єднано в мережу, покликану забезпечувати двостороннє судове співробітництво. Створення ЄСМ мало велике значення, адже з'явилася система, в якій об'єднуються дані, знання й досвід "національних контактів" і встановлюється порядок збору та обміну даними. Суть діяльності ЄСМ полягає в тому, що контактні особи неформально надсилають запити про сприяння розслідуванню або кримінальному переслідуванню (міжнародні запити про правову допомогу, судові доручення). Мережа надає нову інформацію про процесуальні вимоги, законодавство держав-учасниць. Зустрічі ЄСМ присвячені питанням політики ЄС щодо судової співпраці, вивченню міжнародної судової практики та розвитку практичного співробітництва [4]. 1 липня 1999 року розпочав роботу Європол - Європейське поліцейське відомство, метою якого стало підвищення ефективності співробітництва компетентних органів у запобіганні, аналізі причин та протидії особливо небезпечним злочинам європейського масштабу. 14 грудня 2000 р., з ініціативи Португалії, Франції, Швеції та Бельгії був утворений "Про-Євроюст" - підготовчий орган, який складався з національних прокурорів, і мав на меті напрацювати схему діяльності Євроюсту в майбутньому. На той час штаб-квартира Про-Євроюсту знаходилась в офісі Ради Європи у Брюселі. Офіційну діяльність Про-Євроюст почав 1 березня 2001 у рамках головування Швеції у ЄС. 28 лютого 2002 року Європейське бюро судової співпраці було засновано Рішенням Ради Європейського Союзу про заснування Євроюсту з метою посилення боротьби проти тяжких злочинів (2002/187/ЮВС). 29 квітня 2003, Євроюст переїхав до штаб-квартири в Гаазі. Незабаром після свого створення Євроюст зіткнувся з проблемою розширення ЄС: у травні 2004 року до Євроспільноти приєдналось десять нових членів, а в 2007 році - ще два, в результаті чого їх загальна кількість досягла 27. Після розширення, агенство брало активну участь у переговорах про співпрацю з третіми державами та іншими установами ЄС, що дозволяє обмінюватися судовою інформацією та персональними данними. Укладено угоди з Європолом, Норвегією, Ісландією, США, Хорватією, Швейцарією та Македонією. Крім того, Євроюст підтримує мережу контактних пунктів по усьому світу. У липні 2008 року під головуванням Франції, Європейський рада затвердила нові рішення про зміцнення Євроюсту, які були ратифіковані в грудні 2008 року і опубліковані 4 червня 2009 року. Метою нового рішення є підвищення оперативних можливостей Євроюсту, активізація обміну інформацією між зацікавленими сторонами, полегшення та зміцнення співпраці між національними органами та Євроюстом, а також зміцнення і налагодження відносини з партнерами та третіми державами. Останій етап у розвитку Євроюсту - Лісабонський договір, а саме розділ 4, статті 85 і 86. Стаття 85 згадує Євроюст і визначає його місію: Підтримка і здійснення координації між національними слідчими органами й органами прокуратури стосовно серйозного злочину, що стосується двох або більше держав - членів [.] Стаття 86 говорить, що: З метою боротьби із злочинами, що зачіпають фінансові інтереси Союзу, Ради, за допомогою правил, прийнятих згідно зі спеціальною законодавчою процедурою, може створюватись офіс Європейського прокурора на базі Євроюста. Нормативно-правовий механізм регламентації діяльності Євроюсту Наступним кроком мало стати створення наднаціонального органу, який об'єднав би професіоналів (суддів, прокурорів) від кожної держави. Адже, незважаючи на успіхи у співпраці у сфері правосуддя, постала потреба забезпечити подальший прогрес, зокрема у зв'язку з процесами розширення Європейського Союзу. Особливо це стосується питань боротьби проти тяжкої злочинності, що часто є результатом діяльності транснаціональних організацій [4]. Члени наднаціональної установи повинні мати автономність і водночас зберігати певні професійні повноваження на території своєї держави. Така схема дає змогу створити робочий орган, здатний виконувати завдання в умовах всіх і кожної окремо взятої правової системи держав ЄС [3]. У грудні 1998 року на саміті у Відні було представлено спеціальний План дій, що став початковим етапом реалізації тоді ще розпливчастої ідеї "європейського простору свободи, безпеки та правопорядку". У другій частині плану містяться конкретні рекомендації і заходи.