-- технічних та тактико-технічних завдань на виконання науково-дослідних робіт, дослідно-конструкторських робіт;

-- звітів про проведення науково-дослідних робіт, дослідно-конструкторських робіт;

-- технічних умов на розроблений об'єкта господарської діяльності;

-- стандартів на розроблений об'єкта господарської діяльності;

-- карт технічного рівня та якості об'єкта господарської діяльності;

-- заявок на видачу охоронних документів на об'єкти промислової власності;

-- патентних формулярів згідно з ДСТУ 35-74;

-- інформаційних карт державної атестаційної комісії [10, с. 5].

Порядок проведення патентних досліджень такий:

1. Розробка завдання на проведення патентних досліджено (див. Додаток Д).

2. Розробка регламенту пошуку інформації на проведення патентних досліджень щодо об'єкта господарської діяльності, його складових частин (див. Додаток Е):

-- визначення предмета пошуку;

-- зазначення мети пошуку інформації;

-- визначення держав пошуку інформації;

-- визначення класифікаційних індексів;

-- визначення ретроспективності пошуку;

-- вибір джерел інформації.

3. Пошук, обробка інформації та оформлення довідки про пошук (див. Додаток Ж).

4. Систематизація та аналіз інформації.

5. Оформлення звіту про патентні дослідження.

Звіт про патентні дослідження вміщує такі структурні елементи:

-- титульний лист;

-- загальні відомості про об'єкт дослідження;

-- список виконавців;

-- зміст (перелік документів);

-- основну частину;

-- додатки.

Титульний лист звіту про патентні дослідження заповнюють за формою, що наведена в додатку И.

Загальні відомості про об'єкт дослідження містять:

-- найменування суб'єкта господарської діяльності;

-- дату початку та дату закінчення розробки (рік, місяць);

— призначення, галузь використання, стислий опис об'єкт дослідження.

Загальні вимоги до оформлення звіту, правила оформлення списку виконавців установлює ДСТУ 3008-95 "Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення" [23, с. 189].

Основна частина звіту містить такі розділи:

-- визначення патентоспроможності об'єкта господарської діяльності;

-- визначення ситуації щодо використання прав на об'єкти промислової власності;

-- виявлення порушення прав власників чинних охоронних документів та заявників на об'єкти промислової власності.

До основної частини звіту додають:

-- завдання на проведення патентних досліджень;

-- регламент пошуку;

-- довідку про пошук [10, с. 7].

2.3 Патентний формуляр

Патентний формуляр - офіційний інформаційний документ, який визначає стан об'єкта господарської діяльності - об'єкта техніки як товару стосовно охорони промислової власності. Він використовується для подання його організаціям, які вирішують питання реалізації об'єкту в країні і за кордоном, у тому числі можливості і умови експорту, капітального будівництва, продажу ліцензій, передачі технічної документації за кордон, а також експонування на міжнародних виставках і ярмарках.

Докладне викладення про порядок укладання і оформлення патентного формуляру міститься в ДСТУ 3574-97 «Патентний формуляр. Основні положення і порядок розробки», що набрав чинності з 1.01. 1998 р. замість ГОСТ 15.012-82.

У патентному формулярі, який складає і оформляє суб'єкт господарської діяльності, містяться відомості, що відображають патентну чистоту об'єкта.

Патентна чистота - оцінка об'єкта, чи не попадає він під чинність патенту на винахід, свідоцтв і патентів на промислові зразки, виданих патентними відомствами країни і їхніх воло дарів, що забезпечують виняткові в даній країні права на використання зареєстрованого винаходу або промислового зразка [23, с. 194].

Мета складання та оформлення патентного формуляра - засвідчення стану об'єкта господарської діяльності щодо порушення прав власників чинних охоронних документів та заявників на об'єкти промислової власності і правової охорони об'єкта господарської діяльності для використання його шляхом продажу, видачі ліцензій, показу на виставках та ярмарках.

Патентний формуляр входить до комплекту технічної документації на об'єкт господарської діяльності.

Патентний формуляр складає та оформлює (вносить зміни) суб'єкт господарської діяльності - власник оригіналу технічної документації на основі звіту про патентні дослідження, що провадяться згідно з ДСТУ 3575-97.

Відомості, що наведені у патентному формулярі на момент його подання, повинні відображати результати патентних досліджень на дату останніх за хронологією джерел інформації про об'єкти промислової власності.

Патентний формуляр затверджує керівник суб'єкта господарської діяльності - власника оригіналу технічної документації.

Облік та зберігання патентних формулярів, а також внесення до них змін провадять у порядку, що встановлений суб'єктом господарської діяльності - власником оригіналу технічної документації [9, с. 3].

Патентний формуляр містить розділи:

· загальні відомості (форма Б1);

· результати перевірки порушення прав власників чинних охоронних документів на об'єкти промислової власності (форма Б2);

· відомості про чинні охоронні документи, під дію яких підпадає об'єкт господарської діяльності, та опубліковані заявки на об'єкти промислової власності (форма Б3);

· правова охорона об'єкта господарської діяльності (форма Б4).

Титульний лист патентного формуляра виконують за формою, що наведена у додатку К [23, с. 195].

Патентний формуляр виконують на аркушах білого паперу формату А4 згідно з ГОСТ 9327.

Патентний формуляр складають та оформлюють згідно з додатком Л машинописним або машинним способом на одній стороні аркуша.

За машинописного способу виконання основний текст друкують через два інтервали, а текст шапки-головки форми - через один інтервал.

За машинного способу патентний формуляр виконують згідно з ГОСТ 2.004, з інтервалом між рядками з розрахунком не більше 40 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення та висотою літер і цифр не менше, ніж 1,8 мм [9, с. 3].

2.4 Класифікація договорів

У правовому регулюванні майнових відносин договір у будь-якому суспільстві є не просто найбільш ефективним засобом такого регулювання, а й найбільш поширеним засобом.

Передусім основні договори у сфері інтелектуальної діяльності можна поділити на договори, спрямовані на створення об'єктів інтелектуальної власності, і на договори, що регулюють порядок використання об'єктів інтелектуальної власності.

Зазначені договори можна поділити за змістом інтелектуальної діяльності. Велику групу складають договори у галузі наукової, літературної, художньої та мистецької діяльності. Останнім часом інтенсивно зростає значення договорів, пов'язаних із використанням об'єктів суміжних прав - виконавської діяльності, виробництва фонограм, відеограм та сфери мовлення [23, с. 366].

У Цивільному кодексі серед договорів у сфері інтелектуальної власності виокремлено групу договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності - це група договорів у сфері інтелектуальної власності, спрямованих на набуття, зміну або припинення майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності.

У ст. 1107 Цивільного кодексу закріплює такі види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності:

1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальноївласності;

ліцензійний договір;

договір про створення на замовлення і використання об'єкта права інтелектуальної власності;

договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності [25, с. 568-569].

Є певні особливості і щодо суб'єктів договірних відносин у сфері інтелектуальної діяльності. За загальним правилом сторонами в такому договорі можуть бути будь-які фізичні і юридичні особи. До фізичних осіб відносяться громадяни України, громадяни зарубіжних країн, а також особи без громадянства. Стороною в такому договорі може бути будь-яка юридична особа незалежно від форм власності.

Особливістю договорів у сфері інтелектуальної діяльності є те, що в передбачених законом випадках стороною в такому договорі може бути неповнолітня особа. Як відомо, авторами творів науки, літератури й мистецтва, а також винаходів та інших об'єктів промислової власності можуть бути неповнолітні особи віком від 15 до 18 років.

Відповідно до ст. З чинного Цивільного кодексу такі неповнолітні особи можуть самостійно здійснювати весь комплекс авторських або патентних прав, починаючи від оформлення прав на об'єкти промислової власності, укладення авторських договорів та договорів на створення й використання об'єктів промислової власності. Зазначені особи мають право на авторську винагороду, а також винагороду за використання об'єкта промислової власності, і право розпоряджатися нею [28, с. 369].

Стосовно всіх договорів у сфері інтелектуальної власності законодавством України встановлена вимога письмової форми. До того ж, на відміну від загального правила щодо недотримання письмової форми, для розглядуваних договорів передбачені спеціальні правові наслідки: при недодержанні письмової форми договори у сфері інтелектуальної власності є нікчемними, тобто не породжують жодних правових наслідків. Таким чином, із 1 січня 2004 р., у випадку відсутності у письмовому вигляді договору у сфері інтелектуальної власності, між суб'єктами не виникають правовідносини, оскільки відсутня можливість доказувати існування договору іншими способами.

Як виняток, законом можуть бути встановлені випадки, в яких зазначений договір може укладатися усно. Так, в усній формі може укладатися договір про використання твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо) (п. 1 ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права») [25, с. 572].

Законодавством України закріплено значний перелік договорів у сфері авторського права та суміжних прав. Так, Законом України «Про авторське право і суміжні права» передбачено такі договори:

Ш договір про розподіл майнових прав на службовий твір (ст. 16 Закону);

Ш договір між співавторами твору (ст. 13 Закону);

Ш договір про передачу (відчуження) майнових прав суб'єктів авторського права (ст. 31 Закону);

Ш договір про передачу виключного (невиключного) права на використання об'єктів авторського права (ст. 32 Закону);

Ш договір замовлення (ст. 33 Закону);

Ш договір про колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права і суміжних прав (ст. 48 Закону);

Ш договір між організацією колективного управління та особою, яка використовує об'єкти авторського права і суміжних прав (статті 32, 48 Закону);

Ш договір про виплату відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах та відеограмах (ст. 42 Закону);

Ш договір про виплату винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань (ст. 43 Закону);

Ш інші договори у сфері авторського права і суміжних прав [8].

Ліцензійний договір - це договір, за яким одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог законодавства (див. Додаток М).