Формування акторської культури юриста відбувається на основі відповідних принципів, які наближають акторське мистецтво до правової діяльності, сприяють ефективному правовому регулюванню суспільних відносин. Основними принципами акторської культури юриста є життєва правда, творча свобода, віра у справедливу юридичну ухвалу, правова імпровізація, використання потенціалу юридичних дій.
   Акторські дії правника спрямовані на висвітлення життєвої правди в усіх її аспектах і в кожному окремому випадку, підпорядкування акторської культури юриста вимогам правди, що виключає будь-яку штучність. Юридична дійсність спонукає пізнавати людину, її душу, глибоко вникати у правові явища.
   Акторська культура ґрунтується і на принципі творчої свободи. Безумовно, творчу (професійну) свободу юриста зумовлює глибоке знання правових норм. Але цього не досить, потрібні ще духовна (внутрішня) та фізична (зовнішня) свобода. Духовна свобода юриста відображає його внутрішній, психічний стан, спроможність розв'язувати правові проблеми. Це, так би мовити, налаштованість на глибину і якість професійної діяльності, певна духовна програма дій. Із духовної свободи випливає фізична, яка відображає зовнішній бік юридичної діяльності, реальну правомірну поведінку юриста. Культура духовної та фізичної свободи - це акторське уміння правника раціонально розподіляти відповідну енергію, яка дасть найбільшу користь.
   Цінність для акторське культури становить віра у справедливу юридичну ухвалу. Йдеться не про те, що юрист іноді може лише демонструвати перед громадянами позитивне вирішення справи, хоча наперед знає, що проблема не буде розв'язана. Реально оцінивши ситуацію, юрист повинен непохитно вірити не лише в успіх однієї чи іншої сторони, а й у те, що він прийме тільки справедливе рішення. Така ж віра має бути й у громадян. Іншими словами, громадяни повинні повірити в те, у що вірить юрист. Досягнення такої віри засвідчує справжню професійну майстерність юриста. Інколи, щоб переконати, схилити співбесідника до правдивих показів, потрібно у цілком серйозній справі імпровізувати (усміхнутися чи заплакати). Проте це повинні бути дії, які б сприймалися як щирі, а не фальшиві.
   Імпровізація як принцип акторської культури юриста свідчить про глибоке усвідомлення ним свого суспільного призначення. За допомогою цікавих і виразних професійних дій, правомірної поведінки, справедливо оцінюючи кожен факт, юрист здійснює спеціальний правовий аналіз явища, яке відбулося. При цьому важливо не розширювати діапазон імпровізації, а сприймати правове явище в його цілісності. Тобто юрист суттєво впливає на якість професійної діяльності.
   Щодо використання потенціалу юридичних дій, то йдеться про максимальне використання природних акторських здібностей правника. Їх треба розвивати і постійно застосовувати у правовій діяльності. Дієвість природних акторських нахилів юриста найбільшою мірою виявляється у здатності духовно і фізично наблизитися до уявної моделі поведінки. Тобто створення уявної моделі в кожній правовій ситуації вимагає вияву всіх здібностей. Щоправда, тут часто на перешкоді юридичним діям стають правові почуття. Оскільки для того, щоб сформувалося правове почуття, потрібен певний час, а ситуація іноді вимагає негайного прийняття рішення, природні задатки юриста дають змогу в окремих, екстрених випадках віддати перевагу діям, а не почуттям. Фактично дія стає гальмом для почуття, коли юрист, не чекаючи на появу останнього, приймає рішення відразу, сподіваючись, що почуття з'явиться згодом. Цей ризик залежить не тільки від природних здібностей, а й від акторської техніки.
   Відомо, що в діяльності юриста можуть об'єктивно виникати нові професійні дії, які потребують значної витривалості, гнучкості, запасу правових знань. Це вимагає від юриста виваженого добору форм і методів професійних дій, що дає змогу керувати юридичними почуттями (для переконливого і наочного розміщення необхідних явищ у правовому полі). Акторській культурі юриста властиві саме функції:
   - творчого висунення й розвитку продуктивних правових версій;
   - виявлення юридичного підтексту;
   - створення необхідних емоційно-юридичних ситуацій;
   - виховання навичок адекватної поведінки у правовому просторі;
   - запобігання юридичній монотонності;
   - забезпечення динамічності службових відносин з громадянами.
   Кожна юридична справа передбачає розробку декількох варіантів її розв'язання. Спочатку такі варіанти необхідно сформулювати подумки. Цьому допоможе уміння творчо розвинути продуктивні правові версії, що межує з акторською фантазією. Така здатність допомагає юристові створювати версії, які могли б мати місце в конкретній ситуації. Це особливий спосіб мислення, який полягає у моделюванні уявних причин у реальній правовій ситуації. Таким чином юридична фантазія спрямовується на перевірку можливих життєвих фактів.
   Основним джерелом правових версій слугує запас інформації про кожну із складових правопорушення: суб'єкт, суб'єктивний бік, об'єкт, об'єктивний бік. Вдаючись до юридичної фантазії, правник мультиплікує власні вчинки в аналогічній ситуації щодо минулого суб'єкта правопорушення, фактів з його біографії, діяльності. Корисним у висуненні правових версій є аналіз фотографії невідомої (чи відомої) особи, її почерку, ознайомлення з життєвими поглядами, звичками, відносинами з людьми, вивчення рис характеру тощо. Такий же процес інформаційного наповнення характерний і для інших складових правопорушення. Отже, йдеться про творче, а не довільне висунення версій.
   Відомо, що висуненням версій юридичний процес не завершується, оскільки їх потрібно розробляти, доповнювати, замінювати, в результаті чого залишаються лише продуктивні версії, які можуть мати реальне підґрунтя. Дієвість акторської культури юриста полягає в умінні творчо фантазувати, досягати того, щоб версії буквально пронизували його свідомість, примушували емоційно переживати, сприймались, як власні дії в ролі суб'єкта у певній ситуації. Тобто юрист в думках входить в образ суб'єкта, фіксує всі його можливі неправомірні дії.
   Акторські здібності допомагають юристові виявити підтекст сказаного, написаного чи навіть поведінки і відповідно до цього побудувати наступні професійні дії. Так, вдаючись до внутрішнього монологу, юрист має змогу виділити в думках або діях правопорушника юридичний підтекст і ввести його у правову ситуацію. Ще одним важливим прийомом, який дає змогу розгадати психологію правопорушника, є вміння вловити підтекст у поведінці на підставі інтонацій, рухів, міміки. Так, слухаючи людину, можна відчути, яка основна думка її хвилює, про що вона думає. Навіть у тих випадках, коли людина не має наміру приховувати свої думки чи дії, все ж інколи вона змушена це зробити. А розмовна чи писемна мова і поведінка можуть мати смисл, який в прямому його значенні безпосередньо в них не міститься. Головне для юриста у такому випадку по-акторськи зреагувати на виявлений підтекст і розмістити його у правовому полі, тобто надати йому юридичного значення, здійснити юридичну оцінку.
   Необхідним у правовій діяльності є створення певних емоційно-юридичних ситуацій, оскільки сухість або занадто глибока серйозність (офіційність) успіху не принесуть. Важливо, щоб юрист, переживаючи сам, зумів викликати переживання у співбесідника. Такий акторський прийом допомагає в критичній ситуації прийняти правильне рішення.
   Акторська культура вимагає від юриста певних навичок розумної поведінки у правовому просторі. Йдеться про “пересування” думки в просторі. Воно може бути повільним, але безперервним; може зупинятися різко або поступово, зменшуючи швидкість, розпочинати рухи повільно, змінювати швидкість пересування. Звичайно, маневрування думки у просторі має свої незручності, вимагає поєднання теперішніх фактів із минулими правовими явищами, подіями. Проте, юрист повинен вміти перевтілюватися, подібно до актора входити у роль, відтворювати ситуацію, а в потрібний момент повертатися до відповідних фактів з метою встановлення правової істини, а також своєчасно виходити з ролі. Режисером таких навичок поведінки, безперечно, є сам юрист, що свідчить про його професійну майстерність.
   Юридична праця, будучи деякою мірою одноманітною, навіть монотонною (велика кількість правових норм, статей, інших нормативно-правових актів), може втомлювати. Свідченням акторської культури юриста у такому випадку є вміння перетворити нецікаве у цікаве, незнайоме - у знайоме, психічний стан - в активні фізичні дії тощо.
   Професійна діяльність багата на несподіванки, випадковості. Уникнути цього можна завдяки акторській культурі, здатності долати випадковості, виходити зі складної ситуації, керуючись вимогами Закону. Тут важливо правильно оцінювати появу нових несподіваних контраргументів, очевидців. При цьому, звичайно, варто пам'ятати про динамічність службових відносин з громадянами, необхідність піклуватися про честь та гідність будь-якої особи.
   Суть динамічності відносин юриста з громадянами полягає у повазі співбесідника, в умінні вловлювати найменші зміни у його почуттях. Однак, зауважимо, що такий акторський прийом не кожному юристові вдається, оскільки співбесідник може добре маскувати свій стан, вести себе у повній відповідності до висловлювань. У такому випадку юрист має змінити тактику бесіди, щоб виявити справжні мотиви поведінки співбесідника. У випадку невдачі юрист повинен шукати причини не в умінні співрозмовника приховати внутрішні процеси, а у власних професійних та акторських здібностях.
   Отже, акторська культура має велике значення для юриста при виконанні службових обов'язків. Насамперед вона сприяє виробленню таких етикето-стильових правових дій, які дають змогу сконструювати саме місце дії, виробити схему власної поведінки. При цьому стає можливим компенсувати внутрішню енергію, уміло розподілити запас нервових сил на увесь процес юридичної справи, зберігаючи їх для кульмінаційних моментів.
   Акторські здібності сприяють формуванню у юриста необхідної реакції на несподівані явища, вміння легко і непомітно переключатися з одного правового об'єкта на інший (із збереженням уваги і контролю за основним), помічати ті правові чи неправові явища, які відволікають увагу, зосереджувати зусилля на потрібних юридичних діях. Акторська розкутість сприяє подоланню нерішучості чи навіть страху.
   Завдяки акторській культурі юрист може глибше проникнути у внутрішнє життя людини, збагнути її фізичні і психічні дії, вгадати наміри. Власний життєвий досвід, внутрішні дії, осмислення, вивчення, аналіз спостереження правових ситуацій, акторські здібності сприяють самореалізації юриста як творчого фахівця.