Науковий інтерес становлять і права, якими наділені громадські інспектори у сфері охорони довкілля, а саме: спільно із працівниками державних органів, які здійснюють контроль за охороною, раціональним використанням і відтворенням природних ресурсів, органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування брати участь у проведенні перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й громадянами вимог природоохоронного законодавства, норм екологічної безпеки, охорони, раціонального використання та відтворення природних ресурсів; складати протоколи про адміністративні правопорушення в разі виявлення порушень природоохоронного законодавства, відповідальність за які передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, і подавати їх відповідному органові Мінприроди для притягнення винних до відповідальності; за направленням органу Мінприроди, який призначив громадського інспектора, проводити рейди та перевірки й складати акти перевірок; доставляти осіб, котрі вчинили порушення природоохоронного законодавства, до органів місцевого самоврядування, органів внутрішніх справ і штабів громадських формувань з охорони громадського порядку; перевіряти документи на право використання об'єктів тваринного світу, зупиняти транспортні (у тому числі плавучі) засоби та проводити огляд речей, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, знарядь полювання й рибальства, добутої продукції та інших предметів; проводити у випадках, установлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- й відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання та розкриття порушень законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища, роз'яснювати громадянам вимоги природоохоронного законодавства і їхні екологічні права; одержувати в установленому порядку інформацію про стан навколишнього природного середовища, джерела негативного впливу на нього й заходи, що вживаються для поліпшення екологічної ситуації, тощо [10].

На перший погляд видається, що громадські інспектори у сфері охорони довкілля наділені широким спектром прав, але якщо порівняти ці права громадських інспекторів із повноваженнями державних екологічних інспекторів, які визначені в Указі Президента України "Про Положення про Державну екологічну інспекцію України" від 13 квітня 2011 р. [11], то можна констатувати їхню абсолютну неспільномірність і невідповідність. Перевагу державних інспекторів над громадськими видно неозброєним оком. З одного боку, це виправдано, оскільки державні екологічні інспектори діють на постійній професійній основі та є державними службовцями, а з іншого - таке нівелювання й применшення ролі громадських інспекторів апріорі робить їхню діяльність не потрібною, суто формальною та, як наслідок, не результативною.

Варто зазначити, що в юридичній літературі висловлюються думки щодо недоцільності існування інституту громадських інспекторів з охорони довкілля, оскільки це призводить лише до дублювання функцій державної інспектури, а також функцій державних наглядових органів, при чому на менш високому професійному рівні, однак варто погодитися із твердженням В.І. Зуєва про те, що в цьому випадку наявне однобічне розуміння проблеми [12, с. 84]. Здійснення громадського контролю за охороною довкілля є надзвичайно важливою вимогою сьогодення. В умовах, коли здійснення державного контролю може відбуватися неналежним чином, окремі громадяни та різноманітні громадські природоохоронні організації є найбільш екологічно свідомими сегментами суспільства. Розуміння громадянами своєї значущості у вирішенні екологічних проблем сприяє, з одного боку, зростанню рівня суспільної екологічної свідомості, з іншого - має позитивний вплив на стан довкілля.

Висновки. Отже, громадська екологічна діяльність відіграє надзвичайно важливу роль у механізмі забезпечення екологічних прав громадян. Вона свого роду є альтернативою державній управлінській діяльності в екологічній сфері. На думку законодавця, громадська екологічна діяльність охоплює участь громадських організацій і громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища, а також здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Крім того, реалізація форм участі громадськості під час прийняття рішень у галузі охорони навколишнього природного середовища передбачає участь представників громадськості у здійсненні законотворчої, управлінської та господарської діяльності тощо, а також доступ до правосуддя з питань захисту екологічних прав. При цьому, як засвідчує практика, з огляду на зазначені вище напрями участь у них представників громадськості не завжди є ефективною та дієвою, зважаючи на саму складність і багатоаспектність цих процесів. Але безпосередній вплив громадськості в прийнятті екологічно значимих рішень є безумовним і необхідним кроком уперед на шляху до забезпечення екологічних прав в Україні, що відповідає тенденціям розвитку суспільства в напрямі побудови правової держави, перебуває в гармонії з традиціями й світоглядом міжнародного та європейського співтовариств у сфері охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

Перспективність цього дослідження полягає в тому, щоб надалі продовжити науковий пошук змісту, сутності і юридичної природи гарантій забезпечення екологічних прав, які визначені у ст. 10 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", зокрема проведення широкомасштабних державних заходів щодо підтримання, відновлення й поліпшення стану навколишнього природного середовища

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кобецька Н.Р Екологічне право : [підручник] / Н.Р Кобецька. - К. : Юрінком Інтер, 2007. - 354 с.

2. Екологічне право : [підручник] / за заг. ред. А.П. Гетьмана. - Х. : Право, 2013. - 432 с.

3. Антонюк У. В. Гарантії екологічних прав: проблеми наукової та нормативно-правової диференціації / У В. Антонюк // Прикарпатський юридичний вісник. - 2014. - № 6. - С. 54-59.

4. Кизилова Е. Конституционные гарантии осуществления гражданских прав / Е. Кизилова // Юридический вестник. - 1999. - № 2. - С. 90.

5. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25 червня 1991 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1264-12.

6. Дубовик О.Л. Экологическое право : [учебник] / О.Л. Дубовик. - 3-е изд., перераб. и доп. - М. : Проспект, 2010. - 720 с.

7. Право довкілля (екологічне право) : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / [П.Д. Пилипенко, В.І. Федорович, М.Я. Ващишин та ін.] ; за ред. П.Д. Пилипенка. - К. : Ін Юре, 2010. - 401 с.

8. Мороз Г.В. Правове регулювання участі громадськості в прийнятті рішень у галузі охорони довкілля : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 / Г.В. Мороз. - К., 2006. - 20 с.

9. Об охране окружающей среды : Закон Российской Федерации от 10 января 2002 г. № 7-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. - 2002. - № 2. - Ст. 133.

10. Про затвердження Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля : Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 27 лютого 2002 р. № 88 // Офіційний вісник України. - 2011. - № 13.

11. Про Положення про Державну екологічну інспекцію України : Указ Президента України від 13 квітня 2011 р. № 454 // Офіційний вісник України. - 2011. - № 29.