Женевський договір з міжнародної реєстрації наукових відкриттів (1978 р.) визначає наукові відкритті як «визначення явищ, властивостей або законів матеріального всесвіту, не визнаних раніше і таких, що підлягають перевірці». На сьогодні жоден національний закон або міжнародний договір не надає прав власності на наукові відкриття (реєстрація відкриттів була свого часу в колишньому СРСР).

З цією метою закон зазвичай не обмежує коло творів, що охороняються, будь-яким переліком. Автори вільні у виборі теми, сюжету, жанру й форми втілення створюваних ними образів і самостійно вирішують питання щодо випуску свого твору у світ.

Невідчужуваність особистих немайнових прав автора. Особисті немайнові права (право авторства, право на авторське ім'я, тобто право використовувати твори під справжнім іменем автора, під псевдонімом або без імені (анонімно), право і на оприлюднення твору, право на захист репутації автора тощо) зберігаються за автором за будь-яких умов.

Принцип свободи авторського договору. Правила, що регулюють відносини авторів і користувачів творів, законом і жорстко не регламентовані й найчастіше визначаються вільним волевиявленням самих сторін.

Поєднання особистих інтересів автора з інтересами суспільства. Одним з головних питань авторського права й суміжних прав є визначення розумних меж монопольного права автора на використання створеного ним твору. При цьому суспільство однаковою мірою зацікавлене як у вільному доступі до створених авторами творів, так і в ефективній охороні створених творів нормами авторського права й суміжних прав.

Промислова власність. Нерозривно пов'язане з економічними процесами будь-якої держави і є важливим інструментом наукового, технічного, технологічного й економічного розвитку суспільства. Термін «промислова власність» використовують через те, що її об'єкти оцінюють передусім з позиції промислової значущості, економічної ефективності, одержання прибутку під час їх використання у виробничій діяльності.

Право на об'єкти промислової власності (патентне право) регулює майнові й пов'язані з ними немайнові відносини, які виникають у зв'язку зі створенням і використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків, які, як і твори науки, літератури й мистецтва, є результатами інтелектуальної діяльності людини. Але, якщо у творах науки, літератури й мистецтва основний предмет правової охорони - художня форма й мова, які визначають їх оригінальність, то в об'єктах патентного права цінність полягає в змісті технічних рішень.

Основні принципи патентного права такі.

Надання правової охорони лише тим розробкам, які в офіційному порядку визнано патентоспроможними винаходами, корисними моделями й промисловими зразками. Дотримання всіх формальностей, пов'язаних з офіційним визнанням патентоспроможності розробки, - обов'язкова умова правової охорони.

Визнання за власником патенту виняткового права на використання запатентованого об'єкта. Тільки власник патенту може виготовляти, застосовувати, ввозити, продавати або іншим чином уводити в обіг запатентований об'єкт промислової власності.

Надання охорони передусім справжнім авторам об'єктів промислової власності. Можливість отримати патент і стати його власником надається, у першу чергу, саме авторам технічного рішення. Якщо треба подати заявку на видачу патенту особі, яка не є автором об'єкта промислової власності, ця особа має надати докази, які підтверджують її право на подання заявки. При цьому за авторами у кожному разі визнають безстрокові й невідчужувані особисті немайнові права на створені ними об'єкти промислової власності.

Дотриманий розумного балансу інтересів власника патенту та інтересів суспільства. Цей баланс інтересів відображають вилучення зі сфери патентної монополії, продиктовані суспільними потребами (наприклад, разове виготовлення ліків в аптеках за рецептами лікаря, проведення наукового експерименту, використання запатентованих технічних рішень за надзвичайних обставин (катастроф, епідемій тощо).

Важливий елемент економіки - індивідуалізація підприємців та виготовлюваної ними продукції, виконуваних робіт і послуг. З цією метою застосовують такі об'єкти промислової власності, як знаки для товарів і послуг (товарні знаки й знаки обслуговування), фірмові найменування, зазначення походження товарів. Крім цього, охорона інтересі» власників виняткових прав на ці об'єкти ґрунтується на інших принципах, ніж охорона прав власників патентів. Закон не розглядає ці об'єкти як результати безпосередньо творчої діяльності й не визначає за їх конкретними авторами якихось особистих прав.

Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності. Вони теж є результатом творчої діяльності людини, зазвичай належать програми для ЕОМ і бази даних (іноді вони належать до наукових творів, охорону яких регулюють нормами авторського права), сорти рослин, топографії ІМС, комерційна таємниця (секрети виробництва, ноу-хау та ін. *).

В Україні правову охорону надають усім об'єктам авторського права й суміжних прав, а з об'єктів промислової власності - винаходам, корисним моделям, промисловим зразкам, знакам для товарів і послуг, топографіям ІМС, сортам рослин, зазначенням походження товарів. Правові засади захисту підприємців і споживачів від недобросовісної конкуренції визначає закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

2. Захист інтелектуальної власності

2.1 Авторське право та суміжні права

Об'єктами авторського права є твори науки, літератури й мистецтва - результат творчої діяльності. Авторське право поширюється як на оприлюднені, так і на не оприлюднені, як на завершені, так і на не завершені твори, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу й мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо), які існують у будь-якій об'єктивній формі: письмовій, усній, звуко- або відеозапису зображенні, об'ємно-просторовій та в інших формах. При цьому правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору й не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

Слід зазначити, що авторське право на твір не пов'язане з правом власності на матеріальний об'єкт, у якому виражено твір (книга, аудіо- або відеокасета тощо). Передача права власності на матеріальний об'єкт або права володіння матеріальним об'єктом сама по собі не тягне за собою передачі яких-небудь авторських прав на твір, виражений у цьому об'єкті.

Об'єктами авторського права можуть бути: літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; комп'ютерні програми; бази даних; музичні твори з текстом і без тексту; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки; аудіовізуальні твори; твори образотворчого мистецтва; твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; фотографічні твори, зокрема твори, виконані способами, подібними до фотографії; твори ужиткового мистецтва, зокрема твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо, якщо вони не охороняються законами України про правову охорону об'єктів промислової власності; ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності; сценічні обробки літературних письмових творів і обробки фольклору, придатні для сценічного показу; похідні твори; збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини; тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів; інші твори.

Не є об'єктом авторського права: повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації; твори народної творчості (фольклор); видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади; державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій; грошові знаки; розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).

Твір - це результат творчої діяльності. Якщо твір складається з різних оригінальних частин, то ці частини, як і оригінальна назва твору, охороняються авторським правом.

Комп'ютерні програми охороняються так само, як і літературні твори, незалежно від способу чи форми їх вираження. Підлягають охороні також технічні креслення і фотографічні твори.

Усі твори залежно від використання під час їх створення інших творів поділяють на самостійні й похідні. Самостійним є твір з оригінальною формою, а похідним -- твір, створений на основі іншого твору. У похідному творі обов'язково має міститися посилання на оригінал.

Похідним видом літературних творів, що охороняються авторським правом, є переклад творів іншою мовою.

Якщо немає доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовують також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора. Особа яка претендує на охорону своїх авторських прав, повинна довести факт їх порушення. Особливого значення набуває для творів, виражених в усній формі (промови, лекції, доповіді тощо). Цих труднощів можна уникнути, якщо по турбуватися про будь-яку матеріальну форму втілення цього, усного твору (наприклад, диктофонний запис).

Права автора поділяють на особисті немайнові й майнові.

Автору належать такі особисті немайнові права:

- вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;

- забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

- вибирати псевдонім, зазначати й вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

- вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі й репутації автора.

Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.

До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

- виключне право на використання твору;

- виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дає йому змогу використовувати твір у будь-якій формі й будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

- відтворення творів;