У конституційних положеннях, що регулюють питання організації судочинства, сказано:Стаття 138 §1,2«При виконанні своїх обов'язків судді є незалежними; вони приймають рішення відповідно до внутрішнього переконання, на основі Конституції, закону та права.Ніякий орган, представник влади чи особа не може видавати наказів та приписів судам і суддям щодо виконання ними суддівських повноважень, а також направляти послання на їхню адресу, давати їм рекомендації чи робити натяки».Стаття 139 § 1«Судді є незмінюваними, вони не можуть бути відправлені у відставку до досягнення віку, передбаченого Конституцією, якщо на це немає їхньої згоди...».Стаття 143 § 1-5«Запроваджується суд державної безпеки, уповноважений розглядати злочини проти Республіки, ознаки яких визначаються Конституцією, спрямовані проти територіальної цілісності держави чи неподільної єдності нації, проти вільного та демократичного порядку, так само як і злочини, які прямо стосуються внутрішньої та зовнішньої безпеки держави.Суди державної безпеки складаються з голови суду, двох штатних членів суду двох членів суду на заміщення, прокурора та необхідної кількості його заступників.Голова суду, один штатний член суду, один член суду на заміщення та прокурор обираються згідно з процедурою, визначеною спеціальним законом, із числа судців та прокурорів Республіки першого рангу. Один штатний член суду, один член суду на заміщення обираються з числа військових суддів першого рангу. Заступники прокурора обираються з числа прокурорів системи прокуратури та військових суддів.Голови, штатні члени та заступники прокурора... судів державної безпеки призначаються на строк чотири роки, який може бути поновлено.Скарги щодо рішень судів державної безпеки розглядає касаційний суд...».Стаття 145 § 4«Військова юстиція...особистий статус військових суддів... встановлений законом з повагою до незалежності суду, до гарантій суддям та до вимог щодо військової служби. Крім того, закон визначає відносини між суддями та військовим командуванням, які виникають під час виконання суддями їхніх завдань, відмінних від судових...».2. Закон № 2845, яким засновуються суди державної безпеки та регулюється процедура провадження в них38. На час, коли відбувалися зазначені події, відповідні положення Закону № 2845 визначали таке:Стаття 1«В адміністративних центрах провінцій... засновуються суди державної безпеки, уповноважені розглядати злочини проти Республіки, ознаки яких визначаються Конституцією, спрямовані проти територіальної цілісності держави чи неподільної єдності нації, проти вільного та демократичного порядку, так само як і злочини, які прямо стосуються внутрішньої та зовнішньої безпеки держави».Стаття З«Суди державної безпеки складаються з голови суду, двох штатних членів суду, а також двох членів суду на заміщення».Стаття 5«Голова суду державної безпеки, як один [з двох] штатний член суду, один [з двох] член суду на заміщення обираються з числа суддів... що є цивільними особами, інші штатні члени суду та члени суду на заміщення обираються з числа військових суддів першого рангу...».Стаття 6 § 2, 3 та 6«Призначення штатних членів суду та членів суду на заміщення, обраних з числа військових суддів, здійснюється відповідно до процедури, передбаченої законом про членів військових трибуналів.Голова суду державної безпеки, штатні члени суду та члени суду на заміщення не можуть бути призначені на іншу посаду чи переведені в інше місце без їхньої згоди до спливу чотирирічного строку... крім випадків, передбачених цим законом.Якщо в результаті розслідування, яке згідно із законами з цих питань проводиться щодо голови, штатного члена або члена на заміщення суду державної безпеки, компетентні комісії або органи приймають рішення про необхідність змінити місце виконання службових обов'язків цією особою. Таке місце, як і службові обов'язки самі по собі... можуть бути змінені відповідно до процедури, передбаченої зазначеними законами».Стаття 9 § 1«Суди державної безпеки мають повноваження щодо провадження справ про злочини, які:d) стосуються обставин щодо необхідності оголошення надзвичайного стану—в регіонах, де режим надзвичайного стану було впроваджено згідно з положеннями статті 120 Конституції;є) вчинені проти Республіки і ознаки яких визначаються Конституцією, спрямовані проти неподільної єдності держави — як територіальної, так і єдності нації, — проти вільного та демократичного порядку, або ж якщо вони прямо стосуються внутрішньої та зовнішньої безпеки держави».Стаття 27 § 1«Скарги щодо рішень судів державної безпеки розглядає касаційний суд».Стаття 34 § 1, 2 «Статутний порядок і контроль щодо військових суддів, які залучені до засідань у судах державної безпеки... відкриття щодо них дисциплінарного розслідування та застосування до них дисциплінарних стягнень, як і проведення слідства та переслідування з приводу порушення ними службових обов'язків... встановлюються відповідними положеннями законів, що регулюють їхню професійну діяльність...Зауваження касаційного суду, кваліфікаційні свідоцтва, видані уповноваженими особами органів юстиції... та слідчі справи щодо військових суддів... передаються до Міністерства юстиції.Стаття 38«У разі оголошення надзвичайного стану в межах судової округи в цілому або її частини за умови, що він не є єдиним судом у цій окрузі, суд державної безпеки в наведених нижче умовах може бути перетворений на військовий трибунал...».3. Закон № 357 про військові суди39. Відповідні положення Закону про військові суди визначали:Стаття 7 (додаткова)«Правоздатність офіцерів — військових суддів, призначених у суди державної безпеки на посади... штатних суддів та суддів на заміщення, щодо клопотання про службове підвищення та просування, про звання та вислугу років визначається на основі кваліфікаційних свідоцтв, що видаються згідно з наведеною нижче процедурою, відповідно до положень цього Закону та Закону № 926 про особовий склад збройних сил Туреччини:а) Першою за ієрархією інстанцією вищого рівня, що має повноваження проводити атестацію офіцерів, які є штатними суддями та суддями на заміщення, і видавати їм свідоцтва, є державний секретар з питань оборони; за ним іде міністр оборони».Стаття 8 (додаткова)«Члени... судів державної безпеки, які належать до військових судів... призначаються комісією у складі керівника з кадрових питань та юридичного радника штабу, керівника з кадрових питань та юридичного радника командування роду військ, до яких приписаний кандидат, а також начальника юридичного підрозділу Міністерства оборони...».Стаття 16 § 1, З«Призначення військових суддів... здійснене спільним наказом міністра оборони та прем'єр-міністра, підлягає схваленню Президентом Республіки відповідно до положень про призначення та службове переміщення військовослужбовців...<...>Призначення на посаду військових суддів... здійснюється з урахуванням думки касаційного суду, доповідей уповноважених осіб та кваліфікаційних свідоцтв, виданих начальником вищого рівня...».Стаття 18 § 1«Нарахування платні, її підвищення та різноманітні особисті права військових суддів... визначаються відповідно до нормативних вимог щодо офіцерського складу».Стаття 29«Заслухавши пояснення офіцерів, які є військовими суддями, міністр оборони може накладати на них такі дисциплінарні стягнення:A. Попередження у вигляді письмового сповіщення заінтересованої особи про те, що вона має бути більш уважною при виконанні своїх службових обов'язків.B. Догана у вигляді письмового сповіщення про те, що подібні дії чи поведінка розглядаються як помилкові.Зазначені стягнення мають остаточний характер, інформація про їх накладення вноситься до кваліфікаційного свідоцтва особи, а потім фіксується в особистій справі...».Стаття 38«Під час судового засідання військові судці... носять спеціальну форму одягу, як і їхні колеги з цивільних судів...».4. Військовий кримінальний кодекс40. Стаття 112 Військового кримінального кодексу Туреччини від 22 травня1930 р. встановлює:«Будь-який вплив на військові суди з використанням службового становища карається позбавленням волі до п'яти років».5. Закон № 1602 від 4 червня 1972 р. про Вищий військовий адміністративний суд41. Відповідно до статті 22 Закону № 1602, до повноважень першої палати Вищого військового адміністративного суду належить розгляд клопотань про скасування та відшкодування завданої шкоди у зв'язку з оскарженнями щодо особистого становища офіцерів, особливо з питань службового просування.ЩОДО ПРАВАІ. СТОСОВНО ПОРУШЕННЯ СТ. З КОНВЕНЦІЇ42. Заявник посилається на статтю 3 Конвенції, в якій сказано:«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському та такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню». А. Попередні заперечення Уряду43. Держава-відповідач посилається на невичерпання заявником національних засобів правового захисту. Як стверджує Уряд, 12 лютого 1993 р. заступник голови Асоціації з прав людини (м. Стамбул) звернувся до Міністерства юстиції зі скаргою щодо тривалості строку тримання під вартою певної кількості осіб, серед яких був і заявник. Ця скарга була відхилена рішенням від 19 липня 1993 p., що його виніс префект Стамбула за доповідною прокурора Республіки. Особливо слід зауважити, що ні заявник, ні його адвокат не подавали скарги щодо поганого поводження.44. Заявник стверджує, що він виконав вимогу щодо вичерпання національних засобів правового захисту, беручи до уваги, що 11 травня 1993 р. він подав скаргу. Цю скаргу було відхилено без призначення ґрунтовного розслідування.45. Суд звертає увагу на те, що 11 травня 1993 р. заявник незалежно від голови Асоціації з прав людини (пункти 21 та 26 вище) подав скаргу на трьох працівників поліції, відповідальних за його тримання під вартою, з приводу застосування ними «тортур». Потому прокурор передав цю скаргу до префектури м. Стамбула, яка призначила начальника управління служби державної безпеки дізнавачем у справі.21 червня 1993 р. начальник поліції поінформував префектуру про результати розслідування і звернувся до неї з клопотанням про відхилення скарги. Стамбульська префектура, яка не вважала за необхідне піддавати скаргу перевірці з боку адміністративної комісії м. Стамбула, погодилася з клопотанням про її відхилення.46. Слід підкреслити, що адміністративне рішення про відхилення скарги без її подальшого розгляду, винесене префектом Стамбула, не є рішенням про закриття кримінальної справи у значенні ст. 165 Кримінально-процесуального кодексу чи Закону 1913 року (п. 32 вище). На відміну від двох видів рішень про закриття кримінальної справи, які регулюються правовими нормами за цими актами, в даному випадку йдеться про адміністративне рішення щодо закриття справи без її перевірки прокуратурою чи відповідною адміністративною комісією. До того ж під час цього адміністративного розслідування матеріали справи залишалися недоступними для заявника та його представника, а адміністративне рішення за результатами такого розслідування до його відома взагалі доведене не було (п. 24 вище).47. У світлі викладеного вище Суд доходить висновку, що заявник задовольнив вимогу щодо вичерпання національних засобів правового захисту, оскільки адміністративними органами відхилено його скаргу без подальшого розгляду. Отже, попереднє заперечення Уряду не може бути взяте до уваги.В. Обґрунтованість скарги48. Посилаючись на медичний висновок, яким засвідчено наявність на його голові трьох шрамів від ран, п. Алтай стверджує, що його було піддано жорстокому поводженню, зважаючи на систематичне катування, якому його піддавали впродовж двох тижнів тримання під вартою у приміщеннях відділу боротьби з тероризмом; протягом цього строку він був позбавлений допомоги захисника.49. Суд передовсім нагадує, що для підпадання під дію статті 3 погане поводження має досягти мінімального рівня тяжкості. Оцінка цього мінімуму є за самою своєю природою відносною; вона залежить від сукупності обставин у справі, таких, як тривалість цього поводження або ж наслідки фізичного чи психологічного характеру, а також, в окремих випадках, від статі, віку та стану здоров'я потерпілого.