Цікавим із наукових міркувань є розуміння поняття «виховання» в праці Б. Су- ходольського, у якій воно визначене як процес, ідентичний зростанню особистості (у значенні внутрішнього зростання людини), що відбувається шляхом її творчої діяльності та глибокого засвоєння цінностей [22]. Під вихованням у прокурорсько-слідчій діяльності А. Пшонка розуміє процес цілеспрямованого й систематичного впливу на прокурорського працівника з метою формування світогляду та професійних навичок, необхідних для забезпечення сумлінного й ефективного виконання ним своїх службових обов'язків [8]. Із цього визначення, на жаль, не зрозуміло, хто саме впливає на прокурорського працівника та про який вплив пише автор. Для чого формувати світогляд, і хто його формує на практиці? Чому йдеться лише про службові обов'язки, а професійні завдання лишились осторонь? Вважаємо, що автору варто було б уточнити, що напевно впливають на працівника керівники, а вплив, який вони здійснюють, відповідно, буде саме виховним. Також ученому доцільно було б пригадати про виховний вплив на об'єкти професійного інтересу та в системі навчальних закладів, що готують фахівців за прокурорською спеціалізацією.

Далі варто розглянути вказаний нами синонімічний ряд термінів, що складають термінологічну конструкцію «виховна діяльність». Серед таких термінів ми виокремили поняття «виховна робота», «виховний процес», «виховна функція», «виховний вплив» тощо. «Виховна робота» в нашому дослідженні вживається переважно щодо навчально-виховного процесу в НАПУ. Що стосується термінологічної конструкції «виховна робота», то з огляду на проведений аналіз терміна «виховання» необхідно розглянути другу частину термінологічної конструкції - «роботу» Так, у «Новому тлумачному словнику української мови» слово «робота» трактується так: «виконувати роботу, дію в указаному обсязі. Робити - займатися якою-небудь справою, діяльністю» [23, с. 5]. Л. Бєлова вважає, що від продуманості цієї роботи безпосередньо залежатиме те, якої особистісної проби будуть виховні методи як основний інструмент діяльності педагога [24].

Недаремно, на думку деяких учених, викладач юридичних дисциплін повинен однаково майстерно виконувати функцію вихователя, використовуючи весь арсенал виховних підходів, методів і засобів, оскільки йдеться не лише про підготовку професіоналів, а й про розвиток особистості майбутнього прокурора [25, с. 7]. Щодо правоохоронних інституцій, наприклад, у системі Міністерства внутрішніх справ України, А. Лапко розглядає виховну роботу як напрям морально-психологічного забезпечення, який є цілеспрямованою системною діяльністю з формування в працівників міліції комплексу професійно орієнтованих моральних принципів і якостей, зумовлених потребами оперативно-службової діяльності [26, с. 133]. У свою чергу А. Пшонка таку роботу в органах прокуратури розуміє як комплекс взаємозалежних правових, організаційних, економічних, психолого-педагогічних заходів щодо виховання працівників системи органів прокуратури України в дусі неухильного дотримання й захисту прав і свобод людини та громадянина, служіння інтересам суспільства й держави, виконання вимог закону та професійної етики працівників прокуратури [8].

Головними завданнями здійснення виховної роботи є такі: формування в працівників беззастережної вірності державі, присязі та професійному обов'язку; виховання працівників у дусі неухильного дотримання Конституції України, законів України, галузевих наказів і розпоряджень, вимог і норм Етичного кодексу; зміцнення авторитету правоохоронної інституції серед населення та підвищення престижу професії за суворого дотримання прав людини й громадянина, норм службової дисципліни, законності та професійної етики; формування й розвиток морально-психологічних якостей патріота, громадянина та професіонала, культури поведінки в єдності з високим рівнем правової свідомості тощо [26, с. 137].

Що стосується терміна «виховний процес», то ця дефініція розглядається нами переважно щодо навчально-виховного процесу в НАПУ та навчальних закладах, які готують юристів за спеціалізацією «Прокурорська діяльність». Поняття «виховний процес у відомчих навчальних закладах» варто визначити як об'єктивно обумовлену, цілеспрямовану, систематичну, діалектичну, варіативну, організаційно та юридично оформлену, прямо пов'язану з іншими суспільними явищами й процесами взаємодію постійного та змінного складу, здійснювану з метою розвитку у вихованців необхідних морально-етичних якостей, рис і властивостей характеру [15, с. 78]. Розкриваючи складові впливу трансформаційних змін на виховний процес, О. Сухомлинська наголошує: «Нам конче потрібно проводити дослідження та будувати виховні системи, що спираються на співробітництво, участь, діалог і повагу, на колективізм» [27, с. 3].

Перейдемо до аналізу терміна «виховний вплив», що почасти вживається нами щодо навчальної (НАПУ) та практичної діяльності органів прокуратури. Отже, виховний вплив містить у собі також морально-психологічну підготовку як напрям виховної роботи, пов'язаної з дедалі актуальнішим на сьогодні формуванням моральних якостей особистості прокурорського працівника [28, с. 12]. Насамперед варто зазначити, що виховний вплив має бути чітко вплетеним у виховну роботу, яка проводиться серед прокурорсько-слідчих кадрів [28, с. 180].

Звісно, для цього такий вплив має бути скоординованим на ґрунті управлінських і психолого-педагогічних механізмів виховної діяльності. Від нескоординованого виховного впливу людина піддається надто сильному однобічному впливу, здатному деформувати загальну мету виховання й виховного процесу. Координаторами виховного впливу в організованому суспільстві виступають навчально-виховні установи, якими керують висококваліфіковані спеціалісти - педагоги [11, с. 34]. Через категорію «діяльність», як пише В. Сухонос, варто визначати поняття «функція прокуратури», що дає можливість широко використовувати метод типології для вивчення видової різноманітності функцій прокуратури [29, с. 111] (у нашому випадку - виховної).

Щодо виховної функції як вживаного в публікації терміна необхідно зазначити, що в системі освіти вона представлена у формуванні за допомогою цілеспрямованої діяльності певних соціальних рис світогляду в підростаючих поколінь, визнання ними панівних у суспільстві норм поведінки, ціннісних орієнтацій, тобто в підготовці молоді до виконання певних соціальних обов'язків [15, с. 34]. В одній із наукових праць М. Якимчук слушно висловився: «Функція є одним з основних понять, через яке розкриваються структура та весь зміст діяльності органів прокуратури» [30, с. 17]. Термін «функція» є конституційним (згідно з п. 9 «Перехідних положень» Конституції України) та вживається щодо нагляду прокуратури за дотриманням і застосуванням законів і досудового слідства. Про функції прокуратури йдеться також у ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 р., яка так і називається - «Функції прокуратури» [31].

У свою чергу В. Сухонос визначає функції прокуратури як напрями (види) її діяльності, спрямовані на забезпечення правопорядку, що відповідають завданням, поставленим перед прокуратурою, які закріплюються в Конституції України й вітчизняному законодавстві та визначають характер компетенції прокуратури [29, с. 11]. М. Косюта вважає функції прокуратури видом діяльності прокуратури, спрямованої на досягнення цілей і виконання завдань у межах предмета її віддання та компетенції [32, с. 52]. І. Озерський зауважує, що під функціями органів прокуратури варто розуміти напрями її діяльності, спрямовані на забезпечення утвердження законності й правопорядку в державі, які відповідають завданням, поставленим перед прокуратурою, що закріплені в Конституції й інших нормативно-правових актах України та визначають характер повноважень і компетенції прокуратури [33, с. 46].

На думку Л. Миськів, виховна функція в правоохоронній системі полягає в цілеспрямованому формуванні правосвідомості, загальної культури та особистих якостей правоохоронця відповідно до загальнолюдських морально-етичних норм, а також вимог службової діяльності [34, с. 25]. Виховна функція в органах прокуратури України іноді ототожнюється вченими з профілактичною (попереджувальною) функцією [35], яка, за словами В. Сухоноса, здійснюється в процесі реалізації всіх її конституційних функцій [36, с. 9].

Як слушно відзначив О. Козлов, попереджувальну функцію прокуратури не можна відокремлювати від самого прокурорського нагляду. Попередження є органічно властивим йому і невіддільним від його змісту [36]. М. Мичко стверджує, що на профілактику порушень закону в широкому розумінні спрямовуються всі повноваження прокурора (наприклад, використання останнім такої форми реагування, як внесення подання, спрямоване винятково на усунення причин правопорушень та умов, які їм сприяли, відмова в санкціонуванні арешту чи інших рішень і дій посадових осіб у передбачених законом випадках) [37, с. 38].

Виховна функція в діяльності прокурорських працівників, на думку І. Озерського, визначається насамперед цілями й завданнями правосуддя, їх участю в проведенні профілактичних заходів у протидії злочинності, під час роз'яснення законодавства різним категоріям громадян, у тому числі за допомогою медійних засобів. У свою чергу соціальна діяльність охоплює суспільний аспект діяльності слідчого та прокурора як координатора боротьби зі злочинністю на ввіреній йому ділянці [38, с. 74]. Наприклад, виховна функція слідчого може реалізуватися за допомогою залучення громадськості до боротьби зі злочинністю [39].

Висновки

Таким чином, аналіз визначення поняття виховної діяльності в органах прокуратури України в динаміці показав, що вона може бути як спеціальною забезпечувальною функцією органів прокуратури, так і особливою інтегруючою формою організації професійної підготовки прокурорських фахівців. Поняттєво-категоріальний зміст організаційно-правових засад виховної діяльності в органах прокуратури опосередковується методологічним інструментарієм до розуміння феномена «виховання» в низці гуманітарних наук, які синтезують у собі філософську, педагогічну, соціологічну, психологічну та юридичну сторону будь-якого явища й процесу, уможливлюють вживання терміна «виховна діяльність в органах прокуратури».

Перспективним вважаємо введення в органах прокуратури України, зокрема Національній академії прокуратури України, посади психолога-вихователя, що дозволить оптимізувати виховний процес та підвищити ефективність здійснення дієвого виховного впливу за окремими напрямами прокурорської діяльності.

Література

1. Климов Е. Путь в профессию / Е. Климов. - Л. : Лениздат, 1974. - 190 с.

2. Чулінда Л. Юридико-лінгвістичне тлумачення текстів нормативно-правових актів : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Л. Чулінда ; Нац. академія внутр. справ України. - К., 2003. - 228 с.

3. Козюбра Н. Понятие и структура методологии юридической науки / Н. Козюбра // Методологические проблемы юридической науки / отв. ред. Н. Козюбра. - К. : Наукова думка, 1990. - С. 5-19.

4. Комаров В. Проблеми вищої школи юридичної освіти України / В. Комаров // Проблеми вищої юридичної освіти : тези доп. та наук. повідомлень наук.-метод. конф. (м. Харків, 18-19 грудня 2001 р.) / за ред. В. Комарова. - Х., 2002. - С. 3-8.

5. Рабінович П. Герменевтика і правове регулювання / П. Рабінович // Вісник Академії правових наук України. - 1999. - № 2. - С. 61-71.

6. Тодика Ю. Проблеми наукового забезпечення конституційної реформи в Україні / Ю. Тодика, Є. Супрунюк // Вісник Академії правових наук України. - 1996. - Вип. 7. - С. 42-53.