Згідно із чинним законодавством України мотиви надання благодійної допомоги не мають правового значення. Тим часом у зарубіжних країнах, зокрема в США, точаться дискусії щодо нормативного закріплення мотиваційних засад благодійності. Так, у 90-х рр. XX ст. правління директорів «незалежного» (некомерційного) сектора США звернулося до групи експертів із проханням дати рекомендації щодо тих цінностей, які повинен відстоювати сектор добровільних організацій. У результаті був створений Комітет із цінностей та етики незалежного сектору (далі - Комітет), мета якого полягала у вивченні проблем моральної поведінки вказаних організацій і зростання їх свідомості в етичних питаннях. При цьому Комітет розробив модель «нормативного саморегулювання» морально-етичних відносин у сфері благодійності. Вказані відносини були підпорядковані самостійно встановленим добровільними, у тому числі благодійними, організаціями законам (або правилам). У зв'язку із цим були розроблені нормативні комплекси морально-етичних стан-дартів у межах благодійних організацій відповідних типів, що використовуються. Таким чином, нормативна регламентація морально-етичних аспектів благодійності в США знаходиться на стадії саморегулювання, яке, на нашу думку, передує їх законодавчому закріпленню.

Невизначеними залишилися принципи права на отримання благодійної допомоги для її набувачів та можливість вибору бенефіціаром необхідного виду благодійної допомоги. Немає чіткого державного регулювання добродійної політики. Вихід із такої ситуації, на нашу думку, полягає в закріпленні в Законі України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» таких принципів:

-принципу рівноправності всіх членів суспільства під час отримання благодійної допомоги незалежно від віку, національності, соціального походження, місця проживання, віросповідання, майнового положення, наявності судимості, приналежності до громадських об'єднань, окрім громадських об'єднань, що пропагують насильство, сепаратизм і тероризм;

-принципу мінімуму - надання необхідного обсягу благодійної допомоги, що задовольняє базові потреби її набувачів;

-принципу адресності - надання благодійної допомоги конкретним бенефі- ціарам відповідно до побажань благодійників і набувачів.

Висновки

Проаналізувавши розвиток благодійної діяльності в різні історичні періоди, можна підсумувати, що впродовж віків благодійна діяльність еволюціонувала, змінювалися форми, виникали нові механізми, зазнавали змін різні чинники впливу на благодійну діяльність, зокрема політичні, ідеологічні, правові, соціальні, економічні тощо.

Наразі благодійність є одним із ключових інститутів громадянського суспільства та може стати ефективним засобом вирішення соціальних проблем. У сучасному суспільстві благодійна діяльність сягає найвищої форми розвитку через створення спеціалізованих некомерційних організацій, у тому числі використовуючи накопичення доходів за допомогою створення фондів цільового капіталу некомер- ційних організацій.

Література

1.Про благодійну діяльність та благодійні організації : Закон України від 5 липня 2012 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5073-17.

2.Про рекламу : Закон України від 3 липня 1996 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws.

3.Савранська Н.О. Етико-філософський аналіз благодійності : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 09.00.07 «Етика» / Н.О. Савранська ; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К., 2008. - 15 с.

4.Сучасний тлумачний словник української мови : [100 000 слів] / за заг. ред. В.В. Дубічин- ського. - Х. : ВД «ШКОЛА», 2009 - 1008 с.

5.Чепурнов В.О. Правовий статус благодійних установ та товариств за законодавством України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В.О. Чепурнов ; Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. - К., 2004. - 14 с.