Вищезазначений Декрет також закріплює повноваження органів місцевого самоврядування в галузі визначення місцевих податків і зборів. Так, органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених гранич­них розмірів ставок, мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, пов­ністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самовряду­вання в порядку, визначеному місцевими радами, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Над міру сплачені платниками суми місцевих податків і зборів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються їм згідно з чинним законодавством.

Іноземні юридичні особи та громадяни сплачують місцеві податки і збори на рівних умовах з юридичними особами та громадянами України, якщо інше не пе­редбачено міжнародними договорами та законодавством України.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на плат­ників відповідно до чинного законодавства.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними по­датковими інспекціями.

Правове регулювання місцевих податків та зборів відбувається також відпо­відно до Указу Президента України «Про місцеві податки і збори» від 25 травня 1999 р. № 565/99. Він дещо конкретизує Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори». У тій частині, в якій ці акти вступають у протиріччя між собою, перевага надається Указу Президента України.

Указ закріплює дещо менший, порівняно з Декретом, перелік місцевих по­датків і зборів. Відповідно до Указу до місцевих податків належить:

податок з реклами;

комунальний податок.

Відповідно до Указу до місцевих зборів належить:

збір за здійснення зарубіжного туризму;

готельний збір;

збір за припаркування автотранспорту;

ринковий збір;

збір за видачу ордера на квартиру;

курортний збір;

збір за право використання місцевої символіки;

збір за проведення аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

збір за проїзд по території АРК та прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

збори за надання земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житла та гаражів у населених пунктах.

Розглянемо, які особливості передбачає Указ у врегулюванні кожного з назва­них видів місцевих податків і зборів.

Податок з реклами. Платниками податку з реклами є суб'єкти підприємниць­кої діяльності, їх філіали, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, постійні представництва нерезидентів та фізичні особи — замовники реклами (рекламодавці) або виробники і розповсюджувачі реклами, якщо вони самі є рекламодавцями.

Об'єктом оподаткування є:

вартість виготовлення і розміщення реклами на телебаченні, радіо та у друкованих засобах масової інформації;

час показу реклами в кінотеатрах, відеосалонах та інших закладах, де здійснюється публічний показ кіно-, відео-, слайдфільмів;

площа і кількість носіїв зовнішньої та внутрішньої реклами і реклами на транспорті, на пакувальних матеріалах, формі спортсменів, жетонах та інших рекламних носіях.

До зовнішньої реклами належить будь-яка реклама, що розміщується на окре­мих спеціальних конструкціях, щитах, екранах, розташованих просто неба, на фасадах будинків та споруд або на транспортних засобах зовні.

До внутрішньої реклами належить будь-яка реклама, розміщена всередині будинків, приміщень, споруд, транспортних засобів тощо.

Податок з реклами сплачується з усіх видів спеціальної інформації про осіб чи продукцію, що поширюється у будь-якій формі і в будь-який спосіб з метою пря­мого або опосередкованого отримання прибутку за допомогою рекламних за­собів, за винятком інформації про назву та режим роботи особи на фасаді (ви­вісці) біля входу (в'їзду) та інформації про продукцію у вітрині споруди, в якій ця особа займає приміщення.

Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних уста­нов, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств.

Платниками збору за здійснення зарубіжного туризму є особи, що придбавають туристичні (екскурсійні) путівки або путівки для відпочинку за межами України.

Об'єктом збору є повна вартість туристичної (екскурсійної) путівки, за якою вона придбавається платником.

Збір за здійснення зарубіжного туризму утримується з платників податку під час продажу туристичних (екскурсійних) путівок з виділенням суми збору в платіжному документі (квитанції, платіжному дорученні тощо).

Збір справляється і перераховується організацією, яка реалізує путівки, до бю­джету за місцем її реєстрації.

Платниками готельного збору є фізичні особи, які проживають у готелях, кем­пінгах, мотелях, у гуртожитках для приїжджих та інших приміщеннях готельного типу усіх форм власності, і юридичні особи, що орендують зазначені приміщення.

Готельний збір справляється за кожну добу проживання, в тому числі й за не­повну, і перераховується до місцевого бюджету готелями, кемпінгами, мотелями, гуртожитками для приїжджих та організаціями, яким належать приміщення го­тельного типу.

Платниками збору за припаркувавші автотранспорту є водії автотранспортних за­собів, які припарковують автомобілі у спеціально обладнаних для цього місцях, виз­начених органами місцевого самоврядування. Збір за припаркування автотранспор­ту справляється залежно від часу стоянки автотранспорту в місцях припаркування. При цьому враховується кожна година стоянки, в тому числі й неповна.

Збір за припаркування автотранспорту справляється з водіїв на місці припар­кування автотранспорту особою, уповноваженою органом місцевого самовряду­вання, або шляхом придбання водіями талонів у порядку, визначеному органом місцевого самоврядування, який установив цей збір.

Поняття ринкового збору, наведене в Указі, дещо відрізняється від визначення, що закріплено в Декреті Кабінету Міністрів України. Отже, відповідно до Указу, ринковий збір — це плата за право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, в тому числі у павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків тощо.

Платниками ринкового збору є юридичні особи усіх форм власності, їх філіали, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи і фізичні особи, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші това­ри на ринках.

Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Ринковий збір спла­чується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку. На підставі отриманого касового чека про його сплату торгівцю надається місце для торгівлі.

80 відсотків ринкового збору зараховується до місцевого бюджету, а 20 % зали­шається у розпорядженні ринку.

У разі виявлення на ринку під час проведення контрольної перевірки праців­никами органів державної податкової служби торгівців без касових чеків, що засвідчують сплату ринкового збору, з них стягується штраф у сумі, еквівалентній 10 розмірам ринкового збору. У разі виявлення у торгівців неналежно оформле­них з вини адміністрації ринку касових чеків про сплату ринкового збору адміністрація ринку за кожний випадок сплачує штраф у сумі, еквівалентній 20 розмірам ринкового збору.

Не справляється ринковий збір із підприємств торгівлі, громадського харчу­вання, побутового обслуговування, які розташовані у стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках, палатках) на території ринку, та з власних торговельно-за­купівельних підрозділів ринку незалежно від займаного місця.

Збір за видачу ордера на квартиру справляється з фізичних осіб, які одержують ордер, і сплачується через установи банків до одержання ордера. Документом про сплату збору є квитанція установи банку. Облік надходжень збору за видачу орде­ра на квартиру здійснюється органами з обліку й розподілу житла.

Курортний збір справляється з фізичних осіб, які прибувають у населені пунк­ти, віднесені до курортних (курортну місцевість).

В Указі наведено неповний, порівняно з Декретом, перелік осіб, які звільня­ються від сплати курортного збору:

діти віком до 16 років;

інваліди та особи, які їх супроводжують;

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

учасники Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них особи;

особи, які прибули у населені пункти, віднесені до курортних (курортну місцевість), у службове відрядження, на навчання, постійне проживання або на тимчасове проживання до батьків і близьких родичів;

чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

У разі зміни платниками збору місця проживання в межах АРК та областей ку­рортний збір повторно не справляється. З осіб, які прибули у населені пункти, віднесені до курортних (курортну місцевість), збір справляється одноразово і не пізніше триденного строку від дня прибуття.

Курортний збір справляється:

адміністраціями санаторіїв, пансіонатів та інших санаторно-курортних закладів;

адміністраціями готелів та інших закладів готельного типу під час реєстрації прибулих;

квартирно-посередницькими організаціями під час направлення осіб на поселення в будинки (квартири), що здаються в оренду (піднайом) громадянам.

З осіб, які зупиняються в будинках (квартирах) громадян без направлення квартирно-посередницьких організацій, а також з осіб, які проживають у наметах, автомашинах тощо, курортний збір справляється у порядку, визначеному ор­ганами місцевого самоврядування, які встановлюють цей збір.

Збір за право використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб усіх форм власності, філій, відділень, представництв та інших відокремлених підрозділів юридичних осіб, у тому числі постійних представництв нерезидентів, а також фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які використову­ють цю символіку під час виробництва продукції, виконання робіт, надання по­слуг.

Дозвіл на використання місцевої символіки видається органами місцевого самоврядування на один рік. Збір за право використання місцевої символіки справляється щорічно під час видачі дозволу та у разі продовження строку його дії.

Якщо виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг з використан­ням місцевої символіки здійснюється без дозволу (за умови встановлення збору), органи державної податкової служби стягують до відповідного місцевого бюдже­ту за наслідками документальних перевірок штраф у розмірі 0,5 відсотка вартості реалізованої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місце­вої символіки.

Платниками збору за проведення аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей є організатори проведення аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей, які отримують дозвіл на їх проведення в органах місцевого самоврядування.

Об'єктом збору за проведення аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей є виручка, отримана на аукціоні і конкурсному розпродажі, або сума, на яку випу­скаються лотерейні квитки.

Порядок сплати збору визначається органами місцевого самоврядування.

Кошти від збору за проведення лотерей перераховуються до місцевого бюдже­ту до одержання дозволу на випуск лотерейних квитків.