Тобто правова охорона результатів науково-дослідної діяльності зумовлюється формою їх реалізації - описом чи втіленням у креслення, або ж у металі - конструкції, обладнанні, пристрої і т.п. 2.3 Результати науково-технічної творчості (промислова власність) Результати іншої інтелектуальної діяльності (крім науково-дослідної) поділяються на дві основні групи. Та група результатів творчості, що охороняється авторським правом, своєї офіційної власної назви в Україні поки що не має. Це, безперечно, не може вважатися нормальним. У міжнародних угодах таку групу називають літературною і художньою власністю. Друга група складається із результатів науково-технічної творчості і відповідно називається "промислова власність". Назва цієї групи відповідає реальному станові речей - результати промислової власності дійсно використовуються в промисловості, сільському господарстві, в інших галузях господарства та суспільне корисної діяльності. Оскільки назва "промислова власність" визнається за сферою використання результатів, що її становлять, то було б доцільно за таким самим критерієм визначити назву тієї групи результатів інтелектуальної творчості, що охороняється авторським правом. Результати цього виду творчості стосуються духовного життя людини. Вони формують духовний світ людини, її світобачення і світосприйняття, ставлення до навколишнього середовища і до іншого собі подібного, норму поведінки і взагалі те, що прийнято нині називати загальнолюдськими цінностями. Отже, якщо результати інтелектуальної діяльності використовуються у сфері духовного життя людини чи суспільства, збагачують духовний світ людини, то цю творчість можна назвати духовною творчістю і відповідно духовною власністю. Звичайно, ця теза не безспірна. Ми лише намагаємося підкреслити, що зазначений вид творчої діяльності та її результати взагалі не мають своєї власної спеціальної назви. Термін "авторська діяльність" не прийнятний, він занадто розпливчатий і не відбиває змісту цього виду творчості. Не можна також назвати групу результатів цього виду діяльності термінами "авторські результати" чи "авторське право" тощо. В усякому разі назву треба шукати. Перелік результатів конкретних видів творчої діяльності, що охороняються авторським правом, наведено в ст.8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в редакції від 11 липня 2001 р. Результатами видів науково-технічної творчості за Паризькою Конвенцією є патенти на винаходи, загальнокорисні моделі, промислові рисунки чи зразки, фабричні або товарні знаки, знаки обслуговування, фірмове найменування, вказівка про місце походження або найменування місця походження, а також боротьба з недобросовісною конкуренцією. Зазначені результати є об'єктами правової охорони і об'єднуються під загальною назвою "Промислова власність". Це поняття розуміється в найширшому значенні і поширюється не тільки на промисловість і торгівлю в самому широкому значенні, а й на сільське господарство, добування корисних копалин і на всі продукти, - як вироблювані, так і природного походження, наприклад вино, зерно, тютюнові вироби, фрукти, худоба, корисні копалини, мінеральні води, пиво, квіти, борошно. Під патентами на винаходи також розуміються різні види промислових патентів, які визнаються законодавством країн Союзу, наприклад: ввізні патенти, патенти на удосконалення, додаткові патенти і посвідчення. За радянським законодавством цей перелік дещо ширший, він включав раціоналізаторські пропозиції, які законодавством зарубіжних країн не визнаються об'єктом правової охорони. 2.5 Положення Цивільного кодексу України щодо права інтелектуальної власності Чинний Цивільний кодекс України (розділ VI) передбачає право на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг та раціоналізаторські пропозиції. Тому видається більш вдалою структура цього розділу, сприйнята проектом Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р. Весь Кодекс поділений на вісім Книг, четверта з яких присвячена праву інтелектуальної власності України. Вона називається "Право інтелектуальної власності". Книга має загальну частину, виділені в окрему главу "Загальні положення про інтелектуальну власність". Остання частина Книги поділена на три розділи: перший - "Авторське право та суміжні права"; другий - "Право промислової власності" і третій - "Право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг". Книга складається із 11 глав, які об'єднують 120 статей. Робота над проектом триває і можливі зміни. Перший розділ розглядає два основні цивільно-правові інститути - "Авторське право" і "Суміжні права", складається з чотирьох глав: перша глава - "Авторське право"; друга - "Суміжні права"; третя - "Колективне управління майновими правами" і четверта - "Захист авторського права і суміжних прав". Другий розділ "Право промислової власності" складається з трьох глав: перша глава - "Право на винаходи, корисні моделі і промислові зразки"; друга - "Право на нові сорти рослин і нові породи тварин"; третя - "Право на захист нерозкритої інформації від незаконного використання". Третій розділ четвертої Книги також складається з трьох глав: перша глава - "Право на фірмове найменування (фірму)"; друга - "Право на знаки для товарів і послуг" і третя - "Право на використання найменування місця походження товару". У цілому структура Книги "Право інтелектуальної власності" не викликає принципових заперечень. Більш вдалою є назва третього розділу Книги "Право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг". На відміну від Модельного кодексу назва цього розділу більш точна - право саме на засоби, а не способи, бо охороняються все ж права, а не способи. Крім того, види засобів індивідуалізації поділені на окремі глави відповідно до їхнього призначення, що також видається більш логічним. Однак структура четвертої Книги проекту Цивільного кодексу України не видається ідеальною. Структура першого розділу "Авторське право та суміжні права" зауважень не викликає. Структура ж другого розділу "Право промислової власності" видається не дуже вдалою передусім за своїм складом. До цього розділу необхідно включити також право на раціоналізаторські пропозиції. Вони також є об'єктами інтелектуальної, творчої діяльності і тому повинні визнаватися об'єктами промислової власності. Раціоналізаторські пропозиції заслуговують правової охорони на рівні закону. Було б доцільним до цього розділу включити також право на всі види науково-технічної інформації. В умовах ринкової економіки будь-яка інформація, у тому числі і науково-технічна, стає товаром і, отже, об'єктом цивільного обороту, іншими словами, цивільних прав. Зазначені фактори зумовлюють необхідність охорони науково-технічної інформації саме засобами цивільного права. Разом з тим до Проекту включена лише нерозкрита інформація, її місце в проекті Цивільного кодексу України заперечення не викликає, але охоронятися цивільно-правовими засобами має не лише нерозкрита інформація, а й інші види науково-технічної інформації, тим більше, що всі вони визнані об'єктами права власності. З науково-технічною інформацією тісно пов'язаний інститут права на захист від недобросовісної конкуренції. Недобросовісна конкуренція є результатом незаконного використання об'єктів промислової власності. Саме цим зумовлюється місце цього інституту в розділі "Право промислової власності". Міжнародні угоди захист від недобросовісної конкуренції відносять саме до промислової власності і це логічно. Отже, інститут захисту від недобросовісної конкуренції має посісти належне йому місце в розділі "Право промислової власності" проекту Цивільного кодексу України. Стосовно селекційних досягнень практичні працівники вважають, що оскільки селекційні досягнення захищаються патентом, то їх треба включити до глави "Право на винаходи, корисні моделі і промислові зразки". Другий розділ пропонується назвати просто "Право на об'єкти промислової власності". Видається, що така пропозиція не може бути прийнята. Селекційні досягнення мають свої особливості, які відрізняють їх від інших об'єктів промислової власності. Селекційні досягнення в плані правової охорони прирівняні до об'єктів промислової власності, але за своєю сутністю такими не є. Тому видається доцільним виділити їх в окрему главу, як це зроблено в проекті Цивільного кодексу України. Але цю главу краще назвати "Право на селекційні досягнення" замість "Право на нові сорти рослин і нові породи тварин". Що стосується третього розділу четвертої Книги, то він викликає одне зауваження. До нього включено лише найменування місця походження товару. Проте в міжнародних угодах і в законодавстві зарубіжних країн мають чинність й такі інститути, як географічні зазначення та зазначення походження товарів. Було б доцільним ці три інститути об'єднати в один, назвавши його "Право на використання найменування місця походження товару, географічного зазначення та зазначення походження товару". За юридичною природою вони близькі між собою. Географічне зазначення походження товару - це назва населеного пункту, місцевості або іншого географічного об'єкта, у виключних випадках назва країни, що служать для позначення товару, якість, репутація або інші властивості якого пов'язуються з цим географічним об'єктом, і який виробляється в обмеженому географічному регіоні. Географічним зазначенням походження товару може бути історична назва географічного об'єкта або традиційна географічна назва місця походження товару, якщо вони позначають товар, особливі властивості якого визначаються природними умовами чи іншими чинниками певного географічного об'єкта. Зазначення походження - це будь-яке позначення, що вказує на країну або географічне місце походження товару. Наведене дає підставу зробити висновок про можливість об'єднання цих позначень в одному цивільно-правовому інституті. До об'єктів інтелектуальної діяльності, яким надається правова охорона, не входить наукове відкриття. Законодавець поки що залишає відкриття в числі об'єктів, яким надається правова охорона чинним Цивільним кодексом. Висновок У наш час бурхливо розвивається економіка, заснована на знаннях, в якій інтелектуальна власність стає основною рушійною силою. Саме інтелектуальна діяльність та її результати - інтелектуальна власність набувають пріоритетного значення в усій системі суспільно корисної діяльності людей. Саме ці чинники уже визначають стратегію і тактику соціально-економічного розвитку будь-якої країни світу, у тому числі України. Там, де більше шанують науку, інтелектуальну діяльність, сприяють їх розвитку, люди живуть краще. В умовах процесу інтелектуалізації всієї суспільно корисної діяльності наукова, науково-технічна діяльність та діяльність у гуманітарній сфері (літературно-художня діяльність) стають визначальними і вирішальними чинниками соціально-економічного та будь-якого іншого прогресу країни. Відтак інтелектуальна діяльність та її результат - інтелектуальна власність стали найціннішим капіталом. Знання - це основа розвитку суспільства. Країни, де розвитку науки приділяють увагу, швидко долають зубожіння та бідність, виходять з економічної кризи. Тому економічно розвинуті країни цінують і шанують науку, всіляко сприяють її розвитку. Результати інтелектуальної, зокрема наукової, діяльності - дуже дорогий товар, який високо цінується на сучасному ринку. Щоб мати такий товар, треба всіляко розвивати інтелектуальну, творчу діяльність та надійно й ефективно охороняти її результати - інтелектуальну власність.