ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВИМ КОМПЛЕКСОМ УКРАЇНИ

1.1 Поняття, ознаки, структура та функції агропромислового комплексу України

1.2 Загальні засади управління агропромисловим комплексом

1.3 Підприємства в сільському господарств

РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ АГРОПРОМИСЛОВИМ КОМПЛЕКСОМ УКРАЇНИ

2.1 Система органів державної влади, які беруть участь в адміністративному управлінні агропромисловим комплексом та їх компетенція

2.2 Державний контроль в агропромисловому комплексі

2.3 Адміністративна відповідальність за правопорушення в агропромисловому комплексі

ВИСНОВКИ

адміністративний правовий агропромисловий влада

адміністративний правовий агропромисловий державний

ВСТУП

Актуальність дослідження. Україна - велика аграрно-промислова країна. Вона має сприятливі природо кліматичні умови, достатні виробничо-господарські потужності та продуктивні сили для інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Конституція України визнала землю об'єктом права власності Українського народу 1. У сільському господарстві та економіці України утверджуються нові ринкові економічні відносини, розвиваються господарчо-підприємницькі тенденції, побудовані на принципово нових економічних засадах: формуються земельні і майнові відносини селян, вдосконалюється система державно-правового регулювання сільського господарства, поширюється застосування біржової форми реалізації сільськогосподарської продукції і продовольства.

В Україні основними виробниками сільськогосподарської продукції є колективні сільськогосподарські підприємства, спілки селян, акціонерні товариства і державні сільськогосподарські підприємства.

Україна - одна з найбагатших держав світу на благодатну землю сільськогосподарського призначення. Державою втілено в життя принцип - земля належить тим хто її обробляє.

Таким чином питання про адміністративно-правові основи управління агропромисловим комплексом є особливо актуальним в наш час коли нові економічні умови зумовлюють нові відносини власності на сільськогосподарську засоби виробництва насамперед на землю що породжує в свою чергу нові потреби у галузі адміністративного управління.

Об'єкт дослідження - виступає система правових відносин які виникають в сфері адміністративно-правового управління агропромисловим комплексом України.

Предмет дослідження - адміністративно-правові основи управління агропромисловим комплексом(АПК).

Мета дослідження - теоретичне дослідження проблеми адміністративного-правового регулювання сільського господарства.

Завданнями курсової роботи є:

Визначити поняття, ознаки, структуру та функції агропромислового комплексу України;

Проаналізувати загальні засади управління агропромисловим комплексом України;

Розглянути основні види підприємств в агропромисловому комплексі України;

Охарактеризувати систему органів державної влади, які беруть участь в адміністративному управлінні агропромисловим комплексом та розглянути їх компетенцію;

Дослідити методи і способи державного контролю в агропромисловому комплексі України;

Розглянути можливу адміністративну відповідальність за порушення в агропромисловому комплексі.

Методологічною основою є наукові методи, що ґрунтуються на вимогах об'єктивного та всебічного аналізу суспільних явищ політико - правового характеру. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи та підходи щодо адміністративно-правового регулювання агропромислового комплексу України. З цією метою використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування тощо. У процесі розроблення проблеми використовувалися порівняльно - ретроспективний, формально - логічний, системного підходу, порівняльно - правовий та інші методи дослідження.

В процесі написання курсової роботи використовувалась нормативна базу, навчальна та спеціальна література, наукова періодика та інше.

Структуру курсової роботи складають: вступ; два розділи, кожен з яких складається з трьох і двох підрозділів відповідно; висновку і списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВИМ КОМПЛЕКСОМ УКРАЇНИ

1.1 Поняття, ознаки, структура та функції агропромислового комплексу України

Агропромисловий комплекс (АПК) України - це цілісна народногосподарська система взаємоповґязаних між собою галузей, обґєднаних в єдине ціле з метою виробництва продовольства, сільськогосподарської сировини для переробних галузей промисловості 2, с. 365.

АПК складається з трьох підрозділів:

Перший підрозділ охоплює галузі промисловості, які забезпечують АПК засобами виробництва: тракторами та сільськогосподарськими машинами, устаткуванням для легкої, харчової промисловості, меліоративних робіт, мінеральними добривами і хімічними засобами захисту рослин, комбікормами, будівельними спорудами. У загальному обсязі продукції комплексу частка цього підрозділу становить близько 21 % .

До другого підрозділу АПК належить безпосередньо сільськогосподарське виробництво, мисливське та лісове господарство. У цій сфері виготовляється понад 45 % загального обсягу продукції комплексу.

Третій підрозділ включає галузі, які забезпечують заготівлю, переробку сільськогосподарської продукції і доведення її до споживачів. Це харчова, мґясна, молочна, рибна, борошномельна, крупґяна, а також легка промисловість з переробки сільськогосподарської сировини, торгівля продовольчими товарами і громадське харчування. Ця сфера дає близько 36 % загального обсягу продукції комплексу.

АПК - величезний міжгалузевий комплекс України. В 2011 р. у ньому було вироблено близько 20 % валового національного продукту. Тут зосереджено 23 % працюючих у народному господарстві України. Частка експорту галузі у загальному експорті товарів складає 14,5 % 3, с. 85.

Потенціал сільського господарства України потужний: понад 37,1 млн. га сільськогосподарських угідь, 16 млн. сільських жителів, у тому числі 9,7 млн. - у працездатному віці. Однак за даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, сільськогосподарські підприємства АПК мають істотні втрати ресурсів основних виробничих фондів. В Україні йде процес формування інституційної бази аграрного сектора 3, с. 87.

Основна мета державного регулювання діяльності АПК полягає в тому, щоб: забезпечити населення продуктами харчування, переробні галузі промисловості - сировиною; збільшити експортні можливості галузей АПК; розвґязати соціальні, культурно-побутові проблеми, що мають місце в АПК в умовах становлення ринкових відносин і економіки.

Державне регулювання АПК знайшло своє відображення в аграрній політиці держави. Її суть в умовах становлення ринкових відносин полягає в здійсненні земельної реформи, сприянні розвиткові різ них форм власності на землю, лібералізації управління у сільському господарстві, сприяння розвиткові конкуренції, поступовій відмові від державних замовлень (контрактів), розробці і реалізації цільових програм розвитку виробничої і соціальної інфраструктур, фінансовій підтримці галузей АПК.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» однією з ключових стратегічних цілей аграрної політики є перетворення аграрного сектору на високоефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому і зовнішньому ринках сектор економіки держави 4.

Основою АПК є галузі сільського господарства - рослинництво, тваринництво, мисливське, лісове та водне господарства. Їх розвиток характеризується певними соціально-економічними та природно-кліматичними особливостями:

наявністю декількох форм власності, що зумовлює існування різних типів господарств (підприємств): фермерських, індивідуальних, селянських;

сезонністю в рослинництві, яка зумовлює неповну зайнятість працюючих у цій галузі;

універсальністю основного засобу виробництва - землі, яка не підлягає заміні;

необхідністю використання частини виробленої продукції як засобів виробництва;

значною тривалістю виробничого циклу;

значними відмінностями в родючості земельних угідь 2, с. 367.

Усе це зумовлює особливості становлення ринкових відносин в АПК та особливості його державного регулювання.

1.2 Загальні засади управління агропромисловим комплексом

Агропромисловий комплекс (АПК) - це сукупність галузей економіки, яке включає сільськогосподарські ті інші специфічні утворення і функціонує на основі широко розвинених і урегульованих нормами права інтеграційних та коопераційних зв'язків 5, с. 293.

Агропромисловий комплекс покликаний забезпечувати суспільство продовольством та сировиною для промислового виробництва, охоплює виробництво сільськогосподарської продукції її заготівлю та переробку. З урахуванням виняткової значущості цієї сфери для господарства вона віднесена до пріоритетних.

Пріоритетність соціального розвитку агропромислового комплексу забезпечується державою шляхом організаційно-економічних і правових заходів 6, с. 327.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу забезпечується державою шляхом здійснення таких організаційно-економічних і правових заходів:

Надання агропромисловим товаровиробникам права вільного вибору форм власності і напрямів трудової та господарської діяльності, повної власності на результати своєї праці;

Створення необхідної ресурсної бази для всебічного задоволення виробничих потреб і розвитку соціальної інфраструктури;

Зміна державної інвестиційної політики зокрема спрямування інвестицій на першочергове створення матеріально-технічної бази по виробництву засобів механізації хімізації переробної промисловості будівельної індустрії для агропромислового комплексу з метою поліпшення цього соціально-економічного становища і наукового забезпечення та соціальних умов життєдіяльності трудових колективів;

Повного ресурсного забезпечення капітальних вкладень для соціально-економічного розвитку села та агропромислового комплексу;

Еквівалентного товарообміну між промисловістю та сільським господарством на основі паритетного ціноутворення на їх продукцію; регулювання відносин агропромислових товаровиробників і держави за допомогою системи бюджетного фінансування кредитування оподаткування страхування і з широким застосуванням комплексу пільг;

Формування належної соціальної інфраструктури села;

Спрямування демографічної політики на зміну міграційних процесів на користь села створення соціально-економічних умов для природного приросту сільського населення;

Підготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів та кадрів масових професій для всіх господарств і напрямів виробничої діяльності;

Створення рівних можливостей для всіх громадян які постійно проживають і працюють у сільській місцевості;

Створення систем аграрного законодавства 7.

1.3 Підприємства в сільському господарстві

Безпосередню діяльність у сфері виробництва, заготівлі і переробки сільськогосподарської продукції та сировини здійснюють різні державні, колективні, приватні підприємства та організації, кооперативи, товариства та громадяни.