5) з лоцманської і льодової проводки, агентського та іншого обслуговування морських суден, а також суден внутрішнього плавання, оскільки відповідні операції пов'язані з плаванням таких суден морськими шляхами;

6) зв'язаних з використанням суден для здійснення наукових досліджень, видобування корисних копалин, гідротехнічних та інших робіт;

7) щодо рятування морських суден або морським судном судна внутрішнього плавання, а також щодо рятування в морських водах судном внутрішнього плавання іншого судна внутрішнього плавання;

8) зв'язаних з підніманням затонулих в морі суден та іншого майна;

9) зв'язаних із зіткненням морських суден, морського судна і судна внутрішнього плавання, суден внутрішнього плавання у морських водах, а також з заподіянням судном пошкоджень портовим спорудам, засобам навігаційної обстановки та іншим об'єктам.

Морська арбітражна комісія вирішує також спори, що виникають у зв'язку з плаванням морських суден і суден внутрішнього плавання по міжнародних ріках, у випадках, вказаних в цій статті, а також спори, зв'язані із здійсненням суднами внутрішнього плавання закордонних перевезень. По справах, що підлягають розгляду Морською арбітражною комісією, голова комісії може на прохання сторони встановити розмір і форму забезпечення вимоги і, зокрема, прийняти постанову про накладення арешту на судно або вантаж іншої сторони, які знаходяться в українському порту. Рішення Морської арбітражної комісії виконуються сторонами добровільно у встановлені нею строки. Не виконані в строк рішення виконуються відповідно до закону і міжнародних договорів.

У випадку, якщо боржник знаходиться в Україні, рішення МАК за письмовим клопотанням заявника приводиться у виконання відповідно до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" і цивільним процесуальним законодавством України шляхом звернення до компетентного державного суду за місцем знаходження боржника. Якщо боржник знаходиться за межами України, письмове клопотання заявник надсилає компетентному державному суду в країні знаходження боржника, і відповідно до ст. III Конвенції про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 рік) або міждержавним договором компетентний суд Договірної країни визнає і приводить у виконання рішення МАК відповідно до процесуального законодавства цієї країни. У компетентний державний суд сторона, клопотання про визнання і приведення у виконання арбітражного рішення, повинна представити належним чином завірений оригінал арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого, а також оригінал арбітражної угоди, або належним чином засвідчену копію такого [7, 198].

Глава 3. Повноваження органів дізнання тадосудового слідства, що здійснюють оперативно-розшукові заходи на морськоу транспорті

3.1 Транспортна міліція

Діяльність органів внутрішніх справ на транспорті поширюється на територію кількох областей, носить між територіальний характер. Вони забезпечують охорону громадського порядку та боротьбу зі злочинністю на залізничному, повітряному, морському й річковому транспорті; на території вокзалів і портів; на залізничному та водному транспорті, що рухається. Систему органів внутрішніх справ на залізничному транспорті підпорядковано Управлінню внутрішніх справ на транспорті МВС України. Забезпечення законності на транспорті досягається завдяки роботі відповідних лінійних відділів. Лінійні відділи (відділення) внутрішніх справ створюються, як правило, в масштабі відділень залізничних станцій, портів. Під час їх створення та розподілу дільниць обслуговування за основу частіше всього береться принцип виробничої структури залізниць, пароплавств і управлінь цивільної авіації, ніж адміністративно-територіальний розподіл країни. В цьому і полягає головна особливість органів транспортної міліції - їхнє розташування прив'язано безпосередньо до транспортного вузла (залізниці, авіаційного чи морського порту). У своїй діяльності лінійні відділи (відділення) внутрішніх справ на станціях, в портах та аеропортах підконтрольні відповідним управлінням (відділам) внутрішніх справ на транспорті [16, 89].

У складі лінійних відділів (відділень) є галузеві апарати (карного розшуку, ДСБЕЗ, ВЕЗПВ, охорони громадського порядку, слідства, дізнання, чергова частина, і канцелярія).

Транспортні органи внутрішніх справ, порівняно з територіальними, мають простішу побудову. До них входять усі основні служби, але вони не здійснюють такі функції, як нагляд за безпекою дорожнього руху та деякі інші. Департаментом МВС України на транспорті визначено наступні завдання органів міліції на транспорті. До завдань підрозділів кримінальної міліції на транспорті належить: а) розкриття злочинів, установлення та розшук осіб, які їх учинили, безвісти зниклих громадян, осіб невпізнаних трупів, а також осіб, які переховуються від слідства та суду, ухиляються від покарання;

б) запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів у сфері вантажних і пасажирських перевезень, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, економічної діяльності на об'єктах транспорту, які створюють загрозу економічній стабільності транспортній галузі;

в) запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів, пов'язаних з незаконним переміщенням через державний кордон підакцизних товарів, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, зброї та боєприпасів, коштів та інших предметів і матеріальних цінностей відносно яких визначено спеціальний порядок перевезення через державний кордон.

г) забезпечення документування злочинних дій та реалізації отриманої інформації; д) вдосконалення системи оперативного інформування, накопичення та використання баз даних про злочини та обставини їх учинення. До завдань підрозділів громадської безпеки на транспорті належить: а) забезпечення особистої безпеки громадян та охорону громадського порядку на об'єктах транспорту;

б) запобігання та припинення адміністративних правопорушень і забезпечення провадження в адміністративних справах про адмінправопорушення, розгляд яких законом покладено на ОВС на транспорті;

в) організації взаємодії ОВС на транспорті з громадськими формуваннями та трудовими колективами;

г) контролю за дотриманням установлених чинним законодавством правил на об'єктах дозвільної системи;

д) охорону і утримання затриманих і взятих під варту осіб.

е) забезпечення захисту життя, здоров'я та майнових прав пасажирів від незаконного втручання в діяльність транспортної галузі [13, 341].

3.2 Транспортна прокуратура України

Транспортна прокуратура як одна з структурних ланок прокуратури колишнього СРСР була заснована водночас з територіальними прокуратурами, а згодом у 1927 р. були створені лінійні суди по розгляду кримінальних справ, що розслідувалися транспортною прокуратурою. Однак Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 березня 1960 р. «Про скасування транспортних прокуратур» їх було ліквідовано. Функції транспортних прокуратур були передані територіальним прокурорам [14, 69].

Погіршення стану законності на транспорті, збільшення аварійності, зростання кількості розкрадань вантажів, особливо імпортних і експортних, які перевозилися транспортом, викликали необхідність створення транспортних прокуратур. Такі прокуратури були утворені наказом Генерального прокурора СРСР від 28 лютого 1977 р. № 9 «Про організацію роботи транспортних прокуратур». Ці прокуратури були підпорядковані безпосередньо прокурорам союзних республік, хоча і мали правовий статус районних прокуратур.

Новий період у діяльності транспортних прокуратур розпочався з прийняттям у 1991 р. Закону України «Про прокуратуру» [14, 81].

У теперішній час в Україні транспортні прокуратури діють на правах міських прокуратур з підпорядкуванням обласним територіальним прокуратурам (наприклад, прокуратурі Харківської області підпорядкована Харківська транспортна прокуратура, прокуратурі Полтавської області -- Кременчуцька транспортна прокуратура). Вони здійснюють нагляд за додержанням та правильним застосуванням законів підприємствами, установами, організаціями і посадовими особами залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, спрямованих на боротьбу з аварійністю, втратами вантажів, безгосподарним використанням транспортних засобів, забезпечення прав пасажирів, а також соціальних прав працівників залізничного, повітряного, морського та річкового транспорту. На транспортних прокурорів покладаються такі функціональні обов'язки:

-- брати участь у судовому розгляді кримінальних, справ, направлених транспортною прокуратурою, про крадіжки в особливо великих розмірах, порушення правил безпеки руху і експлуатації транспорту, правил охорони праці і техніки безпеки, умисні вбивства, зґвалтування, службові злочини працівників транспорту і органів внутрішніх справ на транспорті і справ, які мають істотне значення для забезпечення законності на транспорті;

-- брати участь в розгляді кримінальних і цивільних справ у касаційному порядку у випадках, коли вони підтримували обвинувачення або брали участь у суді першої інстанції, а також справ, щодо яких внесені касаційні чи окремі подання;

-- вносити вмотивовані подання відповідним прокурорам за наявності підстав для принесення протестів на рішення, вироки, ухвали чи постанови судів, які набрали законної сили.

На транспортні прокуратури покладено нагляд за додержанням законів органами транспортної міліції, органами дізнання та попереднього слідства при розслідуванні злочинів, учинених на залізничному, морському, річковому та повітряному транспорті, нагляд за додержанням адміністративного законодавства у галузі транспортних правопорушень. Транспортним прокурорам доручено проведення розслідування з кримінальних справ про злочини, вчинені на залізницях, вокзалах, станціях, у тому числі станційних будівлях, поїздах, у смугах відведення, відокремлених від населених пунктів, метрополітенах, повітряних та водних шляхах України, портах, причалах і пристанях, літальних апаратах та суднах, а також розслідування службових злочинів, учинених працівниками залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, співробітниками органів внутрішніх справ на транспорті. При виявленні порушень законів керівниками підприємств залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, що розташовані на піднаглядній прокурору області території, та необхідності вирішення питання про їх дисциплінарну чи матеріальну відповідальність перед вищестоящим органом управління, розташованим на території іншої області, прокурор області, на території якої виявлено порушення закону на транспорті, документи прокурорського реагування вносить безпосередньо керівнику органу управління транспорту незалежно від того, де він розташований [15, 196].