В сучасних реаліях нашого буття платіжні системи є невід'ємною частиною економічної, фінансової, банківської інфраструктури будь-якої країни. Високий рівень ефективного функціонування платіжних систем сприяє стабільному економічному розвитку держави в цілому. Надійність та безперервність функціонування платіжних систем ґрунтується на оверсайті, прозорій конкуренції, захисті прав усіх учасників ринку платежів і остаточних споживачів, зміцненні безпеки їх використання. Для забезпечення реалізації цих умов, одним із ключових факторів являється юридична відповідальності за порушення законодавства у сфері платіжних систем.

Практика законодавчого регулювання діяльності міжбанківських комісій (Interchange Fees), захисту персональних даних користувачів, державний нагляд за діяльністю платіжних систем та удосконалення юридичної відповідальності за порушення законодавства про платіжні системи у розвинутих країнах засвідчила свою ефективність. Гучні справи щодо антиконкурентних дій деяких компаній, порушень у діяльності платіжних систем, зокрема нав'язування додаткових послуг чи певного оператора, а також щодо завищення тарифів, затримки платежів, спільних емісій (кобрендингу) платіжних карток мали широкий резонанс у фінансових колах. Лише у США позивачам у судовому порядку було виплачено понад 15 млрд. доларів компенсацій. У різних країнах світу в судовому провадженні перебувають позови щодо різних порушень на мільярди доларів. Усі ці проблеми стали результатом автономного функціонування ринку, законодавці різних країн звернули увагу на проблеми, коли вони вже почали чинити негативний вплив на стан макроекономіки. Тому для України, як для держави з ринковою економікою, вкрай важливо розвивати вже наявне законодавство у даній сфері, використовуючи для цього прогресивний досвід інших країн, у тому числі і для удосконалення юридичної відповідальності всіх можливих суб'єктів у сфері функціонування платіжних систем.

На сьогоднішній день, для нашої держави, актуальним залишається питання адаптації законодавства України про платіжні системи і переказ коштів до законодавства Європейського Союзу. Проте поза увагою науковців лишається реальна проблема забезпечення належного рівня захисту прав саме користувачів платіжних систем та послуг, яке має здійснюватися шляхом реформування законодавства про відповідальність у платіжних системах.

Одним із важливих завдань для організації ефективного функціонування платіжних систем України, як засвідчив непоодинокий досвід зарубіжних країн, є необхідність їх убезпечення для основних споживачів і захисту діяльності самих платіжних систем та безпосередньо їх користувачів, від протиправних посягань. Юридична відповідальність, це саме та категорія яка забезпечує недопущення зростання порушень та виступає засобом забезпечення законності у цій сфері банківської діяльності. Розглянемо правову природу відповідальності. Як відмічає М.В. Старинський, у широкому (філософському) розумінні поняття відповідальності трактується як відношення особи до суспільства, держави, інших осіб з точки зору виконання певних вимог, усвідомлення і правильного розуміння громадянином своїх обов'язків щодо суспільства, держави та інших громадян. У вузькому (спеціально-юридичному) розумінні юридична відповідальність, як вид соціальної відповідальності, інтерпретується як реакція держави на здійснене правопорушення. Д.М. Лук'янець, дає більш уточнене визначення -- юридична відповідальність -- це регламентована правовими нормами реакція з боку уповноважених суб'єктів на діяння фізичних або юридичних осіб (колективних суб'єктів), що можуть мати вираз у недотриманні встановлених законом заборон, невиконанні встановлених законом обов'язків, порушенні цивільно-правових зобов'язань, нанесенні шкоди або завданні збитків і виражена у застосуванні до осіб, що вчинили такі діяння, засобів впливу, які тягнуть за собою позбавлення особистого, майнового або організаційного характеру.

Юридична відповідальність визначається такими ознаками:

а) зовнішнім характером;

б) застосуванням лише за здійснені правопорушення;

в) зв'язком з державним примусом у формі каральних і правовідновлюючих заходів;

г) визначеністю у нормах права.

З урахуванням специфіки правового регулювання діяльності платіжних систем в Україні, необхідно розглянути поняття «заходи впливу НБУ за порушення банківського законодавства», оскільки одним із способів впливу є адміністративна відповідальність. Дане поняття, В.Д. Чернадчук, визначив як обмеження або обтяження фінансового, організаційного або управлінського характеру, зміст і застосування яких регламентовано нормами банківського права: їх застосування здійснюється в процесі індивідуального правового регулювання спеціально уповноваженим органом -- Національним банком України шляхом видання правозастосовного акта в межах охоронних банківських правовідносин через механізм реалізації прав та обов'язків.

Отже, юридична відповідальність у сфері функціонування платіжних систем може розглядатися як застосування до порушника передбачених санкцією правової норми заходів державного примусу, що являють собою обмеження, зупинення чи припинення надання окремих видів послуг у платіжних системах в Україні, заборону здійснення діяльності в Україні або ж накладання штрафів на правопорушника, що спричиняють втрати його особистого, організаційного чи майнового характеру.

Оскільки Україна знаходиться на шляху розвитку законодавчих засад функціонування та нагляду за платіжними системами, доцільно проаналізувати сучасний стан вітчизняного законодавства у сфері нагляду за платіжними системами. юридичний відповідальність платіжний законність

В Україні етап впровадження міжнародної практики, щодо нагляду за платіжними системами, розпочався в 2010 році, зі схвалення Правлінням НБУ Концепції запровадження нагляду (оверсайту) за платіжними системами. А вже на законодавчому рівні оверсайт було визнано, як одну із основних функцій центрального банку лише в 2012 році. Наприкінці 20І4 р. Правління НБУ затвердило необхідне Положення про нагляд (оверсайт) платіжних систем та систем розрахунків в Україні, яке регулює саме порядок проведення нагляду (оверсайта) платіжних систем, які діють на території України. Це Положення визначає основні організаційні засади та порядок здійснення безвиїзного нагляду (оверсайта) платіжних систем, критерії та порядок визначення важливості платіжних систем, а також вимоги до значущих платіжних систем, що здійснюють діяльність на території України.

На початку 2016 року було затверджено зміни в Положенні про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення об'єктами нагляду (оверсайта) законодавства України з питань діяльності платіжних систем в Україні № 524. Зокрема, встановлено порядок пред'явлення Національним банком України вимог до об'єктів нагляду (оверсайта) щодо усунення порушень Закону, нормативно-правових актів Національного банку з питань діяльності в Україні платіжних систем та систем розрахунків, а також переказу коштів та застосування до них заходів впливу за порушення законодавства України. Відповідно до цього положення, до заходів впливу, належать:

1) проведення переговорів з особами, які є об'єктами нагляду (оверсайта), стосовно необхідності приведення їх діяльності у відповідність до встановлених законодавством України вимог;

2) письмове застереження щодо усунення порушень;

3) обмеження, зупинення чи припинення надання окремих видів послуг у платіжних системах в Україні;

4) накладання штрафів на посадових осіб юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців, які є об'єктами нагляду (оверсайта), відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку, визначеному Положенням про порядок накладення адміністративних штрафів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2001 року № 563, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 січня 2002 року за № 62/6350 (зі змінами);

5) виключення платіжної системи/учасника платіжної системи/оператора послуг платіжної інфраструктури з реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури (далі -- реєстр платіжних систем);

6) заборона здійснення діяльності в Україні.

Отже, в цьому Положенні закріплено адміністративну відповідальність посадових осіб юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців, які є об'єктами нагляду (оверсайта) за порушення в сфері функціонування платіжних систем, відповідно до ч. 3-5 ст. 166-5 КпАПУ. КпАПУ визначено за кожний вид порушення накладання відповідного штрафу, до таких порушень віднесено: порушення законів України та нормативно-правових актів Національного банку України, які регулюють переказ коштів в Україні; порушення встановлених Національним банком України загальних параметрів моніторингу з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів із застосуванням електронних платіжних засобів; порушення, що виникають у разі неповідомлення про помилкові/неналежні перекази та суб'єктів цих переказів інших членів/ учасників платіжної системи.

Таким чином, у разі виявлення порушень законодавства України в сфері діяльності платіжних систем Національний банк має право вимагати від об'єктів нагляду (оверсайта) усунення цих порушень, а також застосовувати до них передбачені законом заходи впливу. Крім цього, юридичні особи або фізичні особи-підприємці, які є об'єктами нагляду (оверсайта) за порушення в сфері функціонування платіжних систем несуть адміністративну відповідальність передбачену законодавством.

Діяльність платіжних систем в Україні регулюється Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі Закон про платіжні системи), розділ VII цього закону присвячено відповідальності при здійсненні переказу коштів. Найбільш актуальним питанням юридичної відповідальності залишається відповідальність саме платіжної системи перед клієнтом, оскільки для європейського простору, найважливішим в платіжних системах є захист прав та інтересів їх споживачів. Європейський союз дотримується цього принципу у своїй законотворчій діяльності неухильно. Так як наше законодавство адаптується до європейського законодавства, то логічно порівняти відповідні інститути про відповідальність в сфері функціонування платіжних систем -- Закон про платіжні системи і Директиву Європейського парламенту 2007/64/ЕС.

Слід відмітити, що Директива ЄС 2007/64/ЕС містить винятково точні та зрозумілі норми, що стосуються відповідальності платіжної системи перед клієнтом. Правова проблема, як визначив Т.К. Адабашев, полягає в тому, що будь-яка операція з переказу коштів включає в себе велику кількість учасників, які взаємодіють між собою і конфігурація яких залежить безпосередньо від цілей і виду платежу. Так, при здійсненні господарських операцій з переказу коштів можуть брати участь декілька груп учасників: банки та небанківські фінансові установи -- безпосередні суб'єкти правовідносин із користувачем платіжної системи, оператори послуг платіжної інфраструктури (клірингові, процесингові, еквайерінгові установи тощо), розрахунковий банк. У деяких випадках цей ланцюжок може збільшуватись, наприклад, у разі наданні платіжних послуг комерційними агентами банків, питання про відповідальність яких досі не вирішено однозначно. Отже, якщо не існує чіткого механізму розподілу відповідальності всередині платіжної системи перед клієнтом, якщо вона диверсифікована по різним суб'єктам, якщо клієнтові незрозуміло куди звертатися в кожному конкретному випадку, то в цьому випадку юридичні та технологічні проблеми платіжної системи будуть перекладатися на клієнта, що, на наш погляд, неприпустимо в розвиненій правовій системі.