В етнічній площині цінність діаспори виявляється в концепції етногенезу, яка поступово приходить на зміну ідеології держави-нації. По суті, на сьогодні складно знайти сучасну державу, яка могла б вважатися моноетнічною (виняток тут становить хіба що Японія). Міграційні процеси настільки вплинули на рух людей з одних держав в інші, що втрачається будь-який сенс у тому, аби розкривати сутність держав крізь призму їх формування на етнічній основі. Доволі цікавими та оригінальними в цьому контексті видаються судження М. Степико, якими він обґрунтовує екзистенційні концепції етногенезу, виходячи з пріоритетності суб'єктності життєдіяльності етносів [7].

Цю думку продовжує Ю. Лобода, акцентуючи увагу на тому, що етнічний характер права, який виражається за рахунок існування правової традиції, не обов'язково виявляється «намертво прикутим» до одержавленої спільноти. Етнічний характер правової традиції, коли вона формується та живе у свідомості колективу, дає їй змогу інституціоналізовуватися й у відриві від державних форм політичного та правового життя [8, с. 68-72]. Фактично, це означає, що частина соціуму, яка опинилася в силу низку причин відокремленою від основного геополітичного простору свого існування, може бути не лише носієм правової традиції, а і її охоронцем.

Як видається, діаспори відіграють чималу роль у збереженні національної правової традиції та правового менталітету, у чому виявляється етнічний аспект їх цінності для правової сфери. Слушною є позиція Ю. Оборотова, який підкреслює, що різноманіття форм недержавного права, які є основою для концепції правового плюралізму, безпосередньо пов'язані зі змістом права як інструментом запобігання й розв'язання правових конфліктів. Це означає, що правове мислення та правовий менталітет поряд із правосвідомістю є основними виявами етнічного характеру правових приписів та організації державної влади [9, с. 19]. Діаспори як носії правового менталітету, відмінного від того, який сформувався в державі їхнього перебування, є, виходячи з такої логіки, утвореннями, які можуть мати внутрішню ціннісно-нормативну регулятивну систему, основану на правових принципах. Таке неофіційне, недержавне право дозволяє діаспорам зберігати свою ідентичність і підтримувати зв'язок із державою походження.

Культурна характеристика ціннісного виміру діаспор безпосередньо стосується проблем їх етнічної специфіки, залишаючись при цьому змістовно відмінною. Ідеться про те, що діаспори відіграють важливу роль у формуванні правової культури суспільства, у якому вони перебувають. Як підкреслює А. Овчиннікова, сучасна концепція правової культури орієнтується на уявлення про неї як про певну мережу, простір кодів і смислів, що використовуються для пояснення та розкриття змісту тих чи інших правових явищ [10, с. 7].

Специфіка діаспор полягає в тому, що вони є «під'єднаними» одразу до кількох культурних просторів, що мають правовий зміст. Як результат, у них отримує своє вираження синтез кількох відмінних правових ідеологій. Це позначається на динаміці правової культури діаспоральних спільнот. Як зазначає С. Станік, стосовно правового менталітету та правової культури саме остання є динамічною складовою того змістового простору, який визначає характер правового впливу на свідомість і поведінку людей [11, с. 12].

Як можна переконатися, широкий спектр ціннісних інтерпретацій діаспор напряму впливає на їх сприйняття в сучасному гуманітарному дискурсі. Це зумовлює таку наукову ситуацію, коли концепт, набуваючи значення в одному полі дискурсу, неодмінно підвищує свій статус в іншому. Діаспори є переконливим прикладом цього процесу, адже їх концептуалізація конструює сприйняття істориками, політологами та юристами феномена національної ідентичності і збереження ментальності в умовах відмови від асиміляції в чужому правовому просторі.

Це дає змогу дійти висновку, що діаспори як предмет гуманітарного дискурсу мають досліджуватися в тому числі із застосуванням герменевтичного підходу. Тут слушною видається точка зору В. Дудченко, що предметом герменевтики права охоплюється тлумачення концепту права, основних правових понять, норм права і юридичних фактів з метою з'ясування їхнього сенсу [12, с. 28]. Як підкреслює вітчизняний правознавець А. Козловський, «... увесь правотвор- чий і правозастосовчий процес здійснюється через розв'язання низки пізнавальних проблем герменев- тичного плану: необхідність розуміння соціальної ситуації, з'ясування форм її правової регламентації, роз'яснення основних положень законодавчого проекту, офіційне тлумачення прийнятого закону, неофіційні інтерпретації окремих його приписів у процесі реалізації та застосування права тощо» [13, с. 5].

Ключову роль у правовому пізнанні діаспор мають відігравати ті соціальні факти, які дають змогу під кутом зору герменевтичних констант показати правовий зміст буття діаспор незалежно від його юридичного позитивного закріплення. Адже, на думку О. Овчиннікова, герменевтика надає можливість сприймати право в його безпосередній явле- ності, а не через опосередкованість його нормативною структурою правової системи [14, с. 13].

Перспективність юридичної герменевтики для дослідження правового виміру діаспор у сучасному суспільстві виражена в кількох аспектах. По-перше, за допомогою герменевтики можна продемонструвати культурну детермінованість правового статусу діаспор. Так, очевидно, що діаспори матимуть вищий рівень правової забезпеченості в тих суспільствах, де сформувалася тривала й міцна традиція міграції (зокрема це країни Західної та Північної Європи, а також Північної Америки). У літературі часто підкреслюється та важлива обставина, що за допомогою юридичної герменевтики відкриваються можливості для обґрунтування цінності традиції [15]. Якраз іммігрантська культура й іммігрантські традиції зумовлюють актуальність закріплення й інституціоналізації правового статусу діаспор у сучасних суспільствах. Необхідність установлення юридичних зв'язків між представниками різних культур, носіями різних правових традицій сформувала такі умови розвитку деяких правових систем, де неможливо було залишити проблему діаспор осторонь. Герменевтика цього феномена є доволі цікавою: чим більш багатонаціональним і мультикуль- турним є суспільство, тим більшою мірою в ньому отримують своє вираження компромісні механізми досягнення взаєморозуміння та правил співжиття.

До того ж юридична герменевтика дає змогу тлумачити діаспори не просто як етнонаціональні утворення, а як носіїв певних культурних кодів, пам'яті про право й державу, які були втрачені або стали недосяжними. Особливо яскраво це простежується на прикладі єврейської діаспори, котра зуміла пронести крізь тисячоліття своє право, культуру та релігію за відсутності державності й у стані розсіяності світом. Але, за великим рахунком, подібні висновки можна зробити стосовно будь-якої діаспори. Діаспора завжди зберігає та розвиває міфологізовану ідею права й держави, примножуючи та плекаючи її. З гер- меневтичної точки зору ця метафора починає жити своїм життям, і навіть якщо якась діаспора отримує можливість утворення держави чи повернення на історичну батьківщину, вона продовжує жити.

Висновки

Формування методологічного ракурсу осягнення діаспори як правового феномена проходить під знаком інституціоналізації некласичних інструментів осягнення й пояснення правової реальності. У цьому сенсі розуміння феноменології діаспор напряму залежить від обраного методологічного курсу, який не може обмежуватися сприйняттям діаспор із погляду нормативного закріплення їх правового статусу. Неможливість зведення права до норм передбачає вихід на ширші горизонти в усвідомленні ролі етносоціальних утворень в інституціоналізації правової системи та держави й формування нової парадигми взаємодії права, держави та суспільства у призмі міжетнічних відносин.

Список використаних джерел

Честнов И.Л. Постклассическое правопонимание / И.Л. Честнов // Общественные науки и современность. - 2010. - № 5. - С. 157-162.

Горобець К.В. Плюралізм джерел права у контексті системного підходу / К.В. Горобець // Джерела права України, інших країн та міжнародної спільноти: історія та сучасність : матер. ХхіХ Міжнар. істор.-прав. конф. (м. Феодосія, 19-22 вересня 2013 р.). - К. ; Сімферополь : Уіверсум, 2013. - С. 36-43.

Рулан Н. Юридическая антропология : [учеб. для вузов] / Н. Рулан ; пер. с франц. ; отв. ред. В.С. Нерсесянц. - М. : НОРМА, 2000. - 310 с.

Тишков В.А. Политическая антропология : [курс лекций] / В.А. Тишков. - NY : Lewiston : The E. Mellen Press, 2000. - 338 с.

Горобец К.В. Аксиосфера права: философский и юридический дискурс : [монограф.] / К.В. Горобец. - О. : Фенікс, 2013. -- 218 с.

Третьяков В. Конец диаспор? / В. Третьяков // НЛО : независимый филологический журнал. - 2014. - № 3 (127). - С. 32-50.

Степико М.Т. Українська ідентичність: феномен і засади формування : [монограф.] / М.Т. Степико. - К. : Національний інститут стратегічних досліджень, 2011. - 336 с.

Лобода Ю. Правова традиція українського народу (феномен та об'єкт загальнотеоретичного дискурсу) : [монограф.] / Ю. Лобода. - Л. : Світ, 2009. - 280 с.

Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс) : [экзаменац. справ.] / Ю.Н. Оборотов. -

О. : Юрид. л-ра, 2006. - 184 с.

Овчинникова А. Концепты правовой культуры: понятие, структура, содержание / А. Овчинникова // Юридичний вісник. - 2014. - № 3. -С. 6-11.

Станік С.Р Динаміка правової культури : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / С.Р Станік. - О., 1999. - 19 с.

Дудченко В.В. Герменевтика права: розвиток юриспруденції : [навч. посіб.] / В.В. Дудченко, М.Р Аракелян, В.В. За- вальнюк. - О. : Фенікс, 2014. - 184 с.

Козловський А.А. Герменевтичні константи правового пізнання / А.А. Козловський // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. - Чернівці : Рута, 1999. - Вип. 62 : Правознавство. - С. 5-10.

Овчинников А.И. Юридическая герменевтика как правопонимание / А.И. Овчинников // Известия высших учебных заведений : Правоведение. - 2004. - №4. - С. 160-169.

Оборотов Ю.Н. Герменевтика и метафора в правовой сфере / Ю.Н. Оборотов // Право и образование. - 2002. - № 6. - С. 4-16.