АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ: ПРОБЛЕМИ ТА НОВІ ПІДХОДИ ДО ЇХ ВИРІШЕННЯ

Поляков І.С., здобувач

кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Статтю присвячено дослідженню проблемних питань щодо здійснення адміністративного судочинства в апеляційних інстанціях. У роботі наведено пропозиції щодо можливого вирішення окреслених правових завдань.

Ключові слова: апеляційне провадження, апеляційна інстанція, суд, адміністративне судочинство.

Статья посвящена исследованию проблемных вопросов относительно осуществления административного судопроизводства в апелляционных инстанциях. В работе приведены предложения относительно возможного решения очерченных правовых заданий.

Ключевые слова: апелляционное производство, апелляционная инстанция, суд, административное судопроизводство.

Polyakov I S. APPELLATE REALIZATION IN THE ADMINISTRATIVE LEGAL PROCEEDING: PROBLEMS AND NEW APPROACHES

The article is devoted to research of problem questions in relation to realization of the administrative legal proceeding in appellate instances. The author brought suggestions over the possible decision of the outlined legal blanks.

Key words: appellate realization, appellate instance, court, administrative legal proceeding.

Постановка проблеми. Міжнародно-правові стандарти правосуддя та прав людини передбачають можливість оскарження судового рішення та реалізацію такої можливості за правилами національного законодавства. Тому проблеми, пов'язані з колом суб'єктів права апеляційного оскарження судового рішення та порядком його реалізації, потребують дослідження та вдосконалення з урахуванням імплементації норм національного процесуального права до вимог європейських стандартів здійснення правосуддя. правосуддя адміністративний судочинство апеляційний

Ступінь розробленості проблеми. Слід відмітити, що різні аспекти перегляду судових рішень стали предметом досліджень вітчизняних учених Ю.В. Білоусова, Ю.М. Грошевого, Л.Є. Гузя, К.В. Гусарова, І.І. Ємельянової, С.Ю. Каца, В.В. Комарова, О.Ю. Кожемякіна, В.М. Коссака, В.А. Кройтора, Д.Д. Луспеника, Г.О. Світличної, В.В. Сердюка, О.М. Трач, О.І. Угртновської, Ю.М. Чуйкова, П.І. Шевчука, М.Й. Штефана та С.Я. Фурси, радянських учених І.М. Зайцева, В.С. Калмацького, К.І. Комісарова, В.К. Пучинського, П.Я. Трубнікова, Д.М. Чечота, російських процесуалістів Т.Є. Абової, О.О. Борисової, О.Т. Боннера, С.К. Загайнової, Л.Ф. Лесницької, М.Ш. Пацації, Л.О. Терехової, М.К. Треушнікова, В.В. Яркова та ін.

Віддаючи належне їх внеску в розробку проблем апеляційного провадження, доцільно зазначити, що всі вони переважно стосуються дослідження цивільного процесуального законодавства.

Метою статті є питання розгляду проблем апеляційного провадження в адміністративному судочинстві та виокремлення нових підходів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу. Відзначимо, що Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) змінивпорядок апеляційного провадження в адміністративних справах порівняно з Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України). Водночас велика кількість проблем, які вимагають від законодавця застосування належних заходів, так і залишилися невирішеними.

У статті проаналізуємо, чи дозволяє чинний процесуальний регламент забезпечити доступність правосуддя на стадії апеляційного виробництва. Під доступністю правосуддя розуміється гарантована законом можливість для зацікавлених осіб ініціювати судовий процес на будь-якій його стадії та отримати судовий захист за допомогою винесення законного й обґрунтованого судового рішення [1, с. 23-26].

По-перше, розглянемо питання стосовно осіб, які не брали участі у справі та мають право на апеляційне оскарження. Отже, право апеляційного оскарження належить не лише особам, які беруть участь у справі, але також особам, які не були задіяні в адміністративній справі, але питання про права і про обов'язки яких вирішив суд. Так, частина 1 ст. 185 КАС України зазначає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом [2]. Аналогічним чином це питання вирішується і в цивільному процесі (ст. 292 ЦПК України) [3].

Отож якщо ми говоримо про те, що суд у своєму акті вирішив питання про права й обов'язки особи, яка не приймала участі у справі, це передбачає, що така особа безпосередньо фігурує в тексті судового акта. Тобто в судовому акті безпосередньо вказано про права або обов'язки особи, не притягненої до участі у справі. Проте є випадки, коли права й обов'язки не притягненої до участі у справі особи фактично визначатимуться в результаті набуття законної сили і можливого виконання судового акта, зокрема, якщо суд визнає, що майно належить не відповідачеві, а позивачеві, тоді як особа, яка у справі не брала участі, вважає це майно своїм.

У зв'язку із цим вважаємо, що єдиним терміном для цієї категорії суб'єктів оскарження може бути: «Особи, які не брали участі у справі та які вважають, що їх права порушені оскаржуваним судовим актом».

По-друге, розглянемо питання про те, хто повідомляє інших осіб, які беруть участь у справі, про подачу апеляційної скарги.

Якщо особа подає апеляційну скаргу, про це потрібно сповістити інших осіб, які брали участь у справі. Це питання по-різному вирішувалося в цивільному й арбітражному процесах. У цивільному процесі особа подає апеляційну скаргу до суду з копіями за кількістю осіб, які беруть участь у справі, а потім уже суд сам розсилає ці копії зацікавленим особам. В арбітражному процесі цей обов'язок покладений не на суд, а на заявників, які до подання скарги до суду висилають копії скарги (за необхідності й інших документів) іншим особам, які беруть участь у справі, а до скарги, що направляється до суду, прикладають докази відповідного повідомлення інших учасників.

Натомість КАС України запропонував проміжний варіант. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів із дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів із дня проголошення ухвали. У разі, якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з ч. 3 ст. 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів із дня отримання копії ухвали (ст. 186 КАС України) [2].

Отже, запропонований варіант повідомлення інших осіб, що беруть участь у справі, про подачу апеляційної скарги - оптимальний, і цю новелу варто лише підтримати. Дійсно, громадянам це може бути важче, ніж суб'єктам владних повноважень, через зайнятість, неписьменність або з інших причин. Тому суд за необхідності зобов'язаний надати їм допомогу в цьому питанні. А суб'єкти владних повноважень зможуть повідомити інших осіб, які беруть участь у справі, про подачу апеляційної скарги самостійно, без допомоги суду.

По-третє, дослідимо порядок відновлення втраченого терміну на подачу апеляційної скарги.

Якщо особа пропустила з поважних причин термін на подачу апеляційної скарги, вона повинна мати можливість відновити цей термін. Проте який порядок відновлення втраченого процесуального терміну? Це питання по-різному вирішувалося в цивільному й арбітражному процесах.

У цивільному процесі відповідно до ст. 318 ЦПК України, якщо апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першої інстанції були подані в установлені цим Кодексом строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги у зв'язку із пропущенням їх із поважних причин були поновлені або продовжені й особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, апеляційний суд розглядає цю скаргу за правилами цієї глави. Залежно від обґрунтованості скарги, зазначеної в ч. 1 цієї статті, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до ст. 307 ЦПК України. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду [3].

Натомість в адміністративному судочинстві окреслене питання регулюється ч. 4 ст. 189 КАС України, у якій зазначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів із моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження [2]. Незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень подана через один рік із моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

По-четверте, доцільно розглянути питання щодо порядку розгляду апеляційної скарги.

Апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 Розділу IV КАС України.

Після відкриття судового засідання і вирішення клопотань осіб, які беруть участь у справі, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги та заперечень на неї.

Для надання пояснень, а також у судових дебатах насамперед надається слово особі, що подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач. За ними дають пояснення і виступають у дебатах особи, які приєдналися до апеляційної скарги, а потім - інші особи, які беруть участь у справі.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.