Вбивство через необережність при злочинній недбалості, якщо виходити з ч. 3 ст. 25 КК, буває тоді, коли суб'єкт не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого, хоча повинен був і міг це передбачити, якби діяв більш обачливо. Отже, заподіюючи смерть потерпілому при злочинній недбалості, суб'єкт не усвідомлює суспільної небезпеки свого діяння. Порушення правил безпеки у випадку необережного вбивства через злочинну недбалість охоплюється свідомістю суб'єкта. Однак його свідоме ставлення до порушення цих правил не є свідченням бажання або свідомого припущення з його боку настання смерті потерпілого, що характерне відповідно для вбивства з прямим і непрямим умислом. Немає в цьому випадку і абстрактного передбачення можливості настання смерті людини як при вбивстві через злочинну самовпевненість. Наприклад, К., М. і Б. вживали у лісі спиртні напої. В процесі цього між К. і М. виникла сварка, в ході якої К. двічі вдарив М. рукою в обличчя. При цьому після першого удару потерпілий вдарився головою об дерево, а після другого - впав на землю. К. просив Б. відвести М. до комендатури, де той відбував покарання, але Б. відмовився, і вони залишили потерпілого в лісі. У судовому засіданні було встановлено, що черепно-мозкова травма, яка стала причиною смерті потерпілого, була не тільки результатом безпосередніх дій К., а й того, що М. ударився головою об дерево. Суд визнав, що К. не передбачав можливості заподіяння смерті М., хоча повинен був і міг це передбачити. Інший приклад: після виконання роботи Г. і Ш. поверталися на тракторі до тракторної бригади. Дорогою сталася поломка гусениці трактора і вони зупинилися, щоб її відремонтувати. Г., за командою К., неодноразово здавав трактор вперед і назад для того, щоб Ш. міг забити палець для з'єднання траків гусениці. У якийсь момент, Г., здаючи назад, своєчасно не зупинився, і в результаті вчинив наїзд на Ш., який був травмований і внаслідок цього помер Кузнецов В.В. Кримінальне право України : питання та задачі для підготовки до вступних, семестрових та державних екзаменів / В.В. Кузнецов, А.В. Савченко. - Вид. 2-ге доп. та перероб. - К. : Центр учбової літератури, 2011. - С. 131..

Від вбивства через необережність потрібно відрізняти невинне заподіяння смерті іншій людині (казус, об'єктивний випадок), що унеможливлює кримінальну відповідальність. Щодо його поняття в теорії кримінального права висловлені різні думки. Умовно можна виділити широке і вузьке розуміння казусу. Широке розуміння казусу знайшло своє обґрунтування в російській теорії кримінального права і, відповідно, закріплення в т.. 28 Кримінального кодексу Російської Федерації. Так, О.І. Коробеєв пише, що казус маємо тоді, «коли особа не лише не передбачає можливість настання смерті, але за обставинами справи не повинна була і не могла її передбачити. Казусом слід визнавати і ситуації, коли особа передбачає можливість заподіяння смерті іншій людині і приймає з належною обережністю, ґрунтовністю і передбаченням всі необхідні заходи для відвернення її настання, але смерть все ж таки настає з причин, що від неї не залежать. За цими ж правилами слід оцінювати випадки, коли особа, хоча й передбачала можливість настання смерті потерпілого, але не могла відвернути її настання через невідповідність своїх психофізичних якостей вимогам екстремальних умов або через нервово-психічне перевантаження» Бородин С.В. Преступления против жизни / С.В. Бородин - М. : Юристъ, 1999. - С. 159-160..

Вузьке розуміння казусу властиве для української кримінально-правової наукиКримінальне право України : Загальна частина : Підручник / За ред. М.І Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.-Х. : Юрінком Інтер-Право, 2002. - С. 159-160.. Зокрема, П.С. Матишевський пише, що для невинного заподіяння шкоди (казусу) характерним є те, що особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати суспільну небезпечність своєї дії (бездіяльності) або не передбачала і не повинна була чи не могла передбачити настання від свого діяння суспільно небезпечного наслідку Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина / П.С. Матишевський. - К. : Юрінком Інтер, 2000. - С. 121.. В.І. Борисов, звертаючи увагу на те, що випадок (казус) розглядається в юридичній літературі як самостійний вид психічного ставлення до суспільно небезпечних наслідків, підкреслює, що він буває тоді, коли наслідки, що настали, перебувають у причинному зв'язку з дією (або бездіяльністю) особи, котра, однак, не тільки не передбачала можливості їхнього настання, а й не могла їх передбачити Баулін Ю.В. Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар. / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш, С.В. Гізімчук та ін. - 4-те вид., перероб. та доповн. - X. : Одиссей, 2008. - С. 159..

Визначення невинного заподіяння шкоди (казусу), запропоноване П.С. Матишевським, перекликається з визначенням цього поняття в КК Республіки Білорусь, де в ст. 26 записано, що діяння «визнається вчиненим невинно, якщо особа, що його вчинила, не усвідомлювала і за обставинами справи не повинна була і не могла усвідомлювати суспільну небезпеку своєї дії чи бездіяльності або не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків і за обставинами справи не повинна була або не могла їх передбачити Хомич В.М. Уголовный кодекс Республики Беларусь 9 июля 1999 г. №275-З / В.М. Хомич. - Минск : Амалфея, 2010. - С. 47..

У кримінальних кодексах Республіки Болгарія і КНР закріплене ще вужче поняття казусу, в яких відсутня ознака не усвідомлення особою суспільної небезпеки свого діяння. В ст. 15 КК Республіки Болгарія вказується, що не є винним вчинене діяння, коли особа не повинна була або не могла передбачити настання суспільно небезпечних наслідків. Таке діяння називається тут випадковим Уголовный кодекс Республики Болгария / Науч. ред. А. И. Лукашов. - Минск : Тесей, 2000. - С. 20..

КК КНР (ст. 16) дещо інакше порівняно з наведеним розумінням казусу підходить до визначення поняття казусу: «…діяння, які об'єктивно хоча й привели до шкідливих наслідків, але не є наслідком умисної чи необережної вини, а викликані непереборною силою чи неможливістю їх передбачити, не є злочином» Ахметшин Х.М. Современное уголовное законодательство КНР : Уголовный кодекс КНР / Х.М. Ахметшин, Н.Х. Ахметшин, А.А. Петухов. - М. : Издательский Дом «Муравей», 2000. - С. 257..