11

Національного університету державної податкової служби України

Взаємодія слідчого, прокурора та слідчого судді під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій

І.В. Канфуі,

аспірант кафедри кримінального процесу та криміналістики

Проаналізовано питання, пов'язані з взаємодією основних учасників досудового розслідування з боку обвинувачення і суду при підготовці та проведенні негласних слідчих (розшукових) дій. Виявлено у кримінально-процесуальному законодавстві певні суперечності та неузгодженості, якими фактично ліквідується процесуальна самостійність слідчого. Запропоновано внести зміни до Кримінального процесуального кодексу України.

Ключові слова: негласні слідчі (розшукові) дії, оперативно-розшукова діяльність, слідчий суддя, прокурор, слідчий, досудове розслідування.

Питання, пов'язані з використанням у ході досудового розслідування матеріалів і фактів, здобутих у процесі оперативно-розшукової діяльності, вивчають науковці протягом кількох десятків років. Цьому напряму приділяли значну увагу такі фахівці у галузі кримінального процесу та дослідники в сфері оперативно-розшукової діяльності, як А. Астапенко, Д. Бедняков, М. Громов, Ю. Грошевий, Е. Дідоренко, О. Долженков, Є. Доля, В. Зажицький, Д. Кленов, Ю. Кореневський, С. Крушинський, Т Лоскутов, Т Макарова, В. Нор, М. Погорецький, О. Пунда, Б. Розовський, І. Сервецький, С. Стаховський, С. Шейфер та багато інших.

Можливість використання результатів оперативно-розшукової діяльності як доказів у кримінальному процесі розглядалася в кількох напрямах. Досліджувалися теоретичні та правові підстави таких рішень, порядок надання та використання інформації, документів і предметів, здобутих оперативними підрозділами правоохоронних органів у процесі виконання ними покладених на них функцій, галузеве регулювання негласних слідчих (розшукових) дій тощо.

Незважаючи на увагу науковців до окресленої проблематики, до цього часу серед них не існує єдиної думки щодо досліджуваних питань, що знаходить відображення у науковій літературі.

Крім того, залишаються недослідженими питання правового регулювання підготовки та здійснення таких процесуальних дій у контексті рівня взаємовідносин при їх проведенні слідчого судді, прокурора та слідчого, відповідність при цьому їх правового статусу обсягу наданих чинним законодавством повноважень.

Запровадження у Кримінальному процесуальному кодексі України нового інституту негласних слідчих (розшукових) дій вимагає здійснення наукових досліджень зазначених проблем з урахуванням вимог і положень чинного кримінально-процесуального законодавства, які не є бездоганними.

Метою цієї статті є дослідження стану правового регулювання взаємовідносин слідчого, прокурора та слідчого судді при підготовці та здійсненні негласних слідчих (розшукових) дій на стадії досудового розслідування кримінального провадження.

Наукові дослідження проблем, пов'язаних з використанням результатів оперативно - розшукової діяльності, яка переважно здійснюється у негласних формах, у процесі доказування, здійснювалися десятиріччями. При цьому науково обґрунтовувалися проблеми, пов'язані з необхідністю дотримання передбаченої законом процесуальної форми при вирішенні питання щодо допустимості доказів [1, с.167-209], порядку надання та використання у кримінальному провадженні матеріалів оперативно-розшукової діяльності [2, с. 19-22], галузевого регулювання негласних слідчих (розшукових) дій [3, с.60-63].

Крім того, предметом практично всіх попередніх наукових досліджень було обґрунтування необхідності та можливості і порядок та форми залучення до доказової бази результатів оперативно-розшукової діяльності.

Запровадження інституту негласних слідчих (розшукових) дій, на нашу думку, не вирішують цієї проблеми навіть частково, оскільки зазначені дії за своєю природою є процесуальними, а не оперативно-розшуковими, що визначається їх регламентацією Кримінальним процесуальним кодексом. При цьому оперативно-розшукова діяльність, як така, продовжує існувати, як і пов'язані з процесом легалізації її результатів проблеми.

Разом з тим поява цієї новели створила новий, досить об'ємний об'єкт для наукових досліджень.

До цього часу практично не досліджувалися проблеми взаємодії основних суб'єктів негласних слідчих (розшукових) дій, якими залишаються слідчий, прокурор та слідчий суддя. Відповідно до п.18 ст.3 КПК слідчими суддями можуть бути дві категорії суддів:

судді суду першої інстанції, до повноважень яких належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, які обираються зборами суддів зі складу суддів цього суду;

голови чи за їх визначенням інші судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя у випадку, передбаченому ст.247 КПК України, тобто при розгляді клопотань слідчого, прокурора про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій [4, с.9-10, с.628, с.632-633].

Отже, до повноважень слідчого судді, що діє в апеляційному суді, належить лише розгляд клопотань слідчого, прокурора про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а повноважень слідчого судді, що діє в суді першої інстанції, входить розгляд питань, віднесених КПК до його компетенції, у повному обсязі. У такому випадку викликає здивування позиція Скулиша Є.Д. та Глушкова В.О., які вважають, що "до повноважень слідчого судді, що діє в суді першої інстанції, належить розгляд клопотань щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження" [4, с.632].

Складність цієї категорії процесуальних дій, а також та обставина, що при їх проведенні фактично порушуються права та свободи громадян, змусили законодавця покласти здійснення судового контролю за наданням дозволу на їх проведення на суди вищого, апеляційного, рівня. Тобто ми можемо вважати, що при наданні дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий суддя виконує свою основну функцію: здійснення судового контролю.

досудове розслідування слідча негласна дія

З іншого боку, щодо слідчих та прокурорів законодавець такої вимоги не ставить.

Відповідно до вимог п.2 та п.3 ст.40 КПК слідчий уповноважений проводити негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим законом, а також доручати їх проведення відповідним оперативним підрозділам [4, с.140].

Повноваження прокурора - процесуального керівника у цій частині є ширшими та відповідно до положень п.4 та п.5 ст.36 КПК передбачають можливість доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк негласних слідчих (розшукових) дій, давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а також доручати їх проведення відповідним оперативним підрозділам [4, с.117-118].

Відповідно до вимог ст.246 КПК виключно слідчим суддею надається дозвіл на проведення більшої кількості видів негласних слідчих (розшукових) дій (ч.2 ст.246 КПК) (за винятком двох випадків). Разом з тим, у ч.3 цієї норми КПК зазначено, що "рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або клопотанням слідчого, погодженого з прокурором" [4, с.628].

Отже,

а) слідчий суддя має право:

- надавати дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

- приймати рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій за клопотанням прокурора або клопотанням слідчого, погодженого з прокурором;

б) процесуальний керівник має право:

- приймати рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій; порушувати перед слідчим суддею клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

- погоджувати прийняття слідчим рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

- доручати проведення цих дій слідчому, органу досудового розслідування та відповідним оперативним підрозділам;

- забороняти або припиняти проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

- давати вказівки щодо їх проведення;

- брати участь у них;

в) слідчий уповноважений:

- приймати рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій за погодженням з прокурором;

- за погодженням з прокурором порушувати перед слідчим суддею клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

- проводити негласні слідчі (розшукові) дії;

- доручати їх проведення відповідним оперативним підрозділам;

- зобов'язаний повідомляти прокурору про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та їх результати.

У зв'язку з викладеним стає очевидним, що правові норми містять у собі багато суперечностей, які унеможливлюють однакове розуміння, трактування та застосування положень закону.

І якщо стосовно трактування повноважень слідчого судді особливих проблем не виникає, оскільки повноваження "надавати дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій" та "приймати рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій за клопотанням прокурора або клопотанням слідчого, погодженого з прокурором" і слідчими суддями, і прокурорами, і слідчими сприймаються як тотожні, то цього не можна сказати стосовно повноважень слідчого та прокурора.

Так, і слідчому, і прокурору надано право приймати рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що передбачається ч.4 ст.246 КПК (право прокурора на прийняття рішення про проведення контролю за вчиненням злочину) та ч.2 ст.264 КПК (відсутність обов'язкового рішення слідчого судді для здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту). В останньому випадку закон не забороняє прийняти рішення про проведення такої дії як слідчому, так і прокурору.

Проте, як прийняття рішення може сприйматися і порушення прокурором перед слідчим суддею клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, і погодження ним прийняття слідчим рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

На нашу думку, у цих випадках законодавець має на увазі три різні види повноважень, один з яких відображає реалізацію наданих йому законом прав прийняття рішень про проведення двох видів негласних слідчих (розшукових) дій: контролю за вчиненням злочину та здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, другий - самостійне порушення клопотання перед слідчим суддею про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (тобто проведення певної процесуальної дії), третій - погодження аналогічного клопотання слідчого, як реалізацію його функції нагляду за дотриманням законності.

Як тотожні, потрібно сприймати повноваження прокурора - процесуального керівника доручати проведення цих дій слідчому, органу досудового розслідування та відповідним оперативним підрозділам і давати вказівки щодо їх проведення.

У зв'язку з викладеним виникає питання щодо змісту понять "брати участь" та "проводити", їх можливої тотожності або відмінності.