Академічний тлумачний словник української мови визначає поняття "брати участь" як "бути учасником чого-небудь" [5, с.228]. Там само, термін "учасник" тлумачиться як "той, хто бере або брав участь у чому-небудь" або "той, хто входить до складу якої-небудь організації', об'єднання і т. ін." [6, с.531]. Обидва викладені тлумачення відображають ситуацію, яка свідчить, що учасником має бути особа, на яку може бути покладено виконання частини певної роботи, обов'язків, повноважень, у той час як за виконання усього обсягу чого-небудь має відповідати хтось інший.

Натомість те саме джерело термін "проводити" тлумачить як "здійснювати, робити і т. ін. що-небудь" [7, с.140]. Тобто той, хто проводить що-небудь є його єдиним або відповідальним виконавцем у повному обсязі.

Враховуючи викладене, необхідно визнати, що терміни "брати участь" та "проводити" не є тотожними, останній за змістом внутрішніх повноважень є поняттям ширшим, яке може охоплювати перший термін.

Отже крім природньої для нього функції здійснення нагляду за дотриманням законності при прийнятті рішення та проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, прокурор виконує нехарактерні йому, але передбачені чинним КПК слідчі функції, що є прямим порушенням вимог Конституції' України, якою така функція для органів прокуратури взагалі не передбачена [8, с.57].

Виходячи з цього, можемо зробити такі висновки:

реалізація положень щодо застосування негласних слідчих (розшукових) дій передбачає виконання таких функцій: а) надання дозволу на їх проведення; б) прийняття рішення про їх проведення або клопотання про це; в) можливість доручення або надання вказівок щодо їх проведення; г) проведення таких дій; д) участь у них;

слідчий суддя не бере участі у безпосередньому проведенні цих дій;

для процесуального керівника не передбачене право проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

поняття "брати участь" та "проводити" не є тотожними, у зв'язку з чим особи, які мають право брати участь у проведенні таких дій мають бути підпорядкованими тим, хто уповноважений на їх проведення. У зв'язку з цим право процесуального керівника брати участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій може бути однією з форм здійснення нагляду за дотриманням законності.

Є очевидною наявність "понятійної незручності", тобто ситуації, яка склалася внаслідок недбалого використання термінів у законотворчій діяльності. У даному випадку вона проявляється у тому, що особа, яка "бере участь" (процесуальний керівник) має бути підпорядкована особі, яка "проводить" негласні слідчі (розшукові) дії (слідчому, оперативному працівнику, якому доручено їх проведення), що суперечить офіційному процесуальному статусу процесуального керівника. Більше того, чинне законодавство не передбачає процесуальні форми участі процесуального керівника в їх проведенні.

Необхідно зазначити й те, що законодавець надав право прокурору - процесуальному керівнику за потреби проводити процесуальні та слідчі (розшукові) дії, не зауваживши нічого щодо негласних слідчих (розшукових) дій (п.4 ч.2 ст.36 КПК).

Не будучи взагалі прибічниками наявності у вітчизняному кримінально-процесуальному законодавстві такого інституту, як процесуальне керівництво досудовим розслідуванням з боку прокурора - процесуального керівника, вважаємо, що з метою приведення правових норм до певної єдності законодавець має п.4 ч.2 ст.36 КПК викласти в одній із запропонованих редакцій:

а. "4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проводити у встановлений прокурором строк слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії, інші процесуальні дії або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом";

б. "4) з метою здійснення нагляду за дотриманням законності при проведенні слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій брати участь у них у порядку, визначеному цим Кодексом".

При цьому перший варіант очевидно порушує функціональний принцип взаємодії представників різних відомств у ході досудового розслідування, за яким обсяг їх повноважень визначається виключно видом та обсягом виконуваних ними функцій, і фактично знищує процесуальну самостійність слідчого як принцип.

Запровадження інституту негласних слідчих (розшукових) дій не є вирішенням проблеми використання результатів оперативно-розшукової діяльності в процесу доказування у кримінальному провадженні.

Чинне кримінально-процесуальне законодавство у частині регламентації призначення та проведення негласних слідчих (розшукових) дій не відповідає функціям прокуратури як органу, який здійснює нагляд за дотриманням законності при досудовому розслідуванні, порушує вимоги Конституції України, не забезпечує задекларований КПК принцип процесуальної незалежності слідчого. Усе викладене вимагає подальшої наукової розробки наявних проблем та внесення пропозицій щодо відповідних змін до законодавства.

1. Розовский Б.Г. Ненаучные заметки о некоторых научных проблемах уголовного процесса: Эссе. - Луганск: РИО ЛАВД, 2004. - 600 с.

2. Крушинский С. Представление и использование материалов оперативно-розыскной деятельности в уголовном судопроизводстве Украины / С. Крушинский // Legea єі уїаюа (Республика Молдова). 2013. N° 12/4 (264). - С. 19-22.

3. Лоскутов Т. Отраслевое регулирование негласных следственных (розыскных) действий / Т. Лоскутов // Legea єі уіаюа (Республика Молдова). - 2014. - № 1/3 (265). - С.60-63.

4. Кримінальний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар: у 2 т. / О.М. Бандурка, Є.М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін.; за заг. ред.В.Я. Тація, В.П. Пшонки, А.В. Портнова. - Т.1. - Х.: Право, 2012. - 768 с. Словник української мови. [Електронний ресурс]. / Білодід І.К. та ін.: [в 11 т.] (19701980). - Том 1. - К.: Наукова думка, 1970 - Режим доступу: http://sum. in.ua/s/

5. Словникукраїнсьюї мови [Електронний ресурс]. / Білодід І.К. та ін.: [в 11 т.] (1970-1980). - Том 10. - К.: Наукова думка, 1979. - Режим доступу: http://sum. in.ua/s/

6. Словник української мови / Білодід І.К. та ін.: [в 11 т.] (1970 - 1980). - Том 9. - К.: Наукова думка, 1977. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sum. in.ua/s/

7. Конституція України: текст відповідає офіц. станом на 10 груд. 2012 р. - К.: Видавництво "Майстер-клас", 2013. - 80 с.