Види програмних документів інститутів громадянського суспільства та їх вплив на стратегію розвитку держави

Берназюк І.М., к.ю.н., радник заступника Голови Національне агентство запобігання корупції

У статті досліджуються види програмних документів інститутів громадянського суспільства та визначається їх вплив на стратегію розвитку держави. охарактеризовано діяльність окремих інститутів громадянського суспільства. Проаналізовано види програмних документів, які приймають ці інститути, та виявлено характер їх впливу на формування стратегії розвитку України. розроблено пропозиції щодо подальшого вдосконалення взаємодії інститутів громадянського суспільства та державних органів.

Ключові слова: громадянське суспільство, програмний документ, державна стратегія.

В статье исследуются виды программных документов институтов гражданского общества и определяется их влияние на стратегию развития государства. охарактеризована деятельность отдельных институтов гражданского общества. Проанализированы виды программных документов, которые принимают эти институты, и выявлен характер их влияния на формирование стратегии развития украины. разработаны предложения по дальнейшему совершенствованию взаимодействия институтов гражданского общества и государственных органов.

Ключевые слова: гражданское общество, программный документ, государственная стратегия.

The article investigates the types of policy documents of civil society and determined their impact on strategy development. Described specific activities of civil society. Analyzed the types of policy documents that take these institutions, and revealed the nature of their impact on the development strategy of Ukraine. Proposals for further improvement of interaction between civil society and state.

Key words: civil society, policy document, government strategy.

Постановка проблеми. Конституційна основа діяльності інститутів громадянського суспільства ґрунтується на демократичних принципах державного управління, відповідно до яких кожен громадянин має право брати участь в управлінні державними справами в різних формах, а також об'єднуватись у політичні партії та громадські організації з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів. Політичні партії й громадські об'єднання складають базис громадянського суспільства.

Завдання та мета, а також результати діяльності інститутів громадянського суспільства визначаються в їхніх програмних документах, що мають значний вплив на формування стратегії розвитку держави. Однак у науковій літературі цьому питанню не приділяється належна увага, що зумовлює актуальність запропонованої теми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальні питання діяльності та взаємодії інститутів громадянського суспільства й державних органів розглядали такі науковці, як Е.А. Афонін, Л.В. Гонюкова, С.О. Кириченко, Г. Коваленко, А.Ф. Колодій, А.І. Кудряченко, П. Мороз, Р.В. Мошинський, М.Ю. Романов, В.О. Скворець та інші. Однак комплексні наукові дослідження, присвячені визначенню видів програмних документів інститутів громадянського суспільства та характеру їх впливу на формування стратегії розвитку України, наразі відсутні.

Основною метою статті є визначення видів програмних документів інститутів громадянського суспільства та їх впливу на стратегію розвитку держави.

Для виконання поставленої мети необхідно виконати такі завдання: 1) охарактеризувати діяльність окремих інститутів громадянського суспільства; 2) проаналізувати види програмних документів, які приймають ці інститути, та визначити характер їх впливу на формування стратегії розвитку України; 3) розробити пропозиції щодо подальшого вдосконалення взаємодії інститутів громадянського суспільства та державних органів.

Виклад основного матеріалу. Розвинене громадянське суспільство міжнародним співтовариством, науковцями, громадськими й політичними діячами визнано як неодмінний атрибут демократичної та правової держави, показник рівня її соціального розвитку й спрямованості діяльності на захист інтересів людини та громадянина, прояв високої суспільної свідомості й правосвідомості. Тому не випадково кожна держава, яка позиціонує себе як демократична та соціально спрямована, прагне сформувати таке громадянське суспільство, інститути якого братимуть активну участь у формуванні державної політики та в здійсненні управління державними справами в інших формах.

Із цього приводу необхідно погодитись із думкою С.П. Мороза, який зазначає, що громадянське суспільство є показником саме правового начала, у межах якого стає можливим визнання факту права суспільства на контроль за державною владою, дієвість якого залежить від рівня гарантованих прав людини (від мінімального рівня до максимального), а отже, і гарантій прав суспільства [1, с. 42].

В Україні процес становлення громадянського суспільства наразі триває, хоча справедливо вказати на зростання активності інститутів громадянського суспільства щодо участі в управлінні державними справами.

За статистичними даними в 2015 р. було зареєстровано 67 911 громадських організацій, членами яких стало більше 25 млн осіб. У 2015 р. проведено 240,4 тис. масових заходів [2]. У 2014 р. було зареєстровано 61 090 громадських організацій, учасниками яких стало 27 млн осіб. У цьому ж році громадськими організаціями всіх рівнів проведено 349,7 тис. масових заходів [3]. Отже, у 2015 р. дещо зросла кількість зареєстрованих громадських об'єднань (на 10%), однак зменшилась кількість проведених масових заходів за їх участю (на 30%).

Причиною цього, імовірно, є те, що діяльність громадських організацій та їх об'єднань набула більш предметного й цільового характеру, тобто така діяльність стала більшою мірою підпорядкованою певній меті, відповідно до якої ставляться завдання, саме на виконання яких спрямовуються зусилля організацій. Такий підхід показує досить високу ефективність, зокрема, порівняно з розрізненими акціями.

Наприклад, 7 березня 2014 р. презентовано Реанімаційний пакет реформ - коаліцію громадських активістів, експертів, журналістів і науковців, які об'єднались під час Революції гідності [4]. За час своєї діяльності коаліція досягла значних результатів, серед яких необхідно назвати запуск Національного агентства з питань запобігання корупції, запровадження системи державного фінансування політичних партій та громадського контролю за прозорістю партійних фінансів, запуск системи електронного декларування доходів і майна публічних службовців, розроблення законодавчої бази та супровід об'єднання територіальних громад, суттєве розширення їхніх фінансових та управлінських можливостей тощо.

Конкретні цілі,, завдання, стратегія й напрями діяльності інститутів громадянського суспільства визначаються в їхніх програмних документах (статуті, положенні, програмі).

Так, Реанімаційний пакет реформ розробив хартію - правила, які регулюють діяльність самої платформи, внутрішні відносини та управління між учасниками коаліції, а також стратегію. Відповідно до останнього програмного документа стратегічне завдання Реанімаційного пакету реформ - консолідувати зусилля громадськості, зробити її суб'єктомтворення політики, просувати та контролювати впровадження реформ, а також пояснювати ці трансформації українському суспільству й міжнародній спільноті [4].

Місією іншого об'єднання, що є учасником коаліції Реанімаційного пакета реформ, - Центру політико-правових реформ - є сприяння інституційній організації України як відповідальної перед громадянином держави, основною метою діяльності якої є забезпечення прав людини [5].

Отже, такі програмні документи є цільовою й стратегічною основою діяльності відповідних інститутів громадянського суспільства, що визначають її спрямованість, межі та напрями.

Іншим видом програмних документів інститутів громадянського суспільства є ті, які приймаються вже як результат роботи відповідних інститутів.

Зокрема, Реанімаційний пакет реформ щорічно приймає Дорожню карту реформ [6]; у результаті аналітичної роботи Центр економічної стратегії в 2016 р. розробив такі програмні документи: «План для України» [7], «Звільнити захоплену державу Україна» [8] тощо.

У Дорожній карті реформ на 2016-2017 рр. Реанімаційний пакет реформ пропонує органам влади та всім зацікавленим сторонам систематизоване викладення цілей і завдань реформ у різних сферах державної політики. У кожній сфері наведено перелік організацій громадянського суспільства, які глибоко досліджують проблематику та готові надавати експертну, адвокаційну й інформаційно-роз'яснювальну підтримку під час упровадження реформ [6].

У свою чергу «План для України» передбачає кардинальні перетворення в системі охорони здоров'я та вищої освіти, у сфері пенсійного забезпечення та науки [7]. У документі «Звільнити захоплену державу Україна» [8] зазначається, що під «захопленням України» мається на увазі поширення влади олігархів, які, переслідуючи власні корисливі цілі, створюють серйозні економічні, соціальні, екологічні та інші загрози для держави. Для їх усунення Центром економічної стратегії пропонується вдосконалити законодавство у сфері економічної конкуренції, антимоно- польне законодавство тощо.

Окреслені програмні документи можуть бути основою провадження реформ у державі; через них державні органи отримують орієнтири - сигнали від громадськості щодо того, у якому напрямі необхідно рухатись, щоб здійснювати перебудову в гармонічному зв'язку із суспільством та найбільш активними й прогресивними його представниками. До того ж учасниками та членами багатьох інститутів громадянського суспільства є експерти та спеціалісти в різних сферах, які можуть надавати реальну допомогу під час розроблення конкретних заходів, спрямованих на провадження відповідних реформ.

Крім того, необхідно зазначити, що інститути громадянського суспільства брали безпосередню участь у розробленні деяких стратегічних актів органів державної влади.

Наприклад, Центр політико-правових реформ брав участь у розробленні таких актів: Концепції створення адміністративних судів в Україні та Кодексу адміністративного судочинства, ухваленого Верховною Радою України 2005 р.; теорії адміністративних послуг та підготовці проекту Концепції реформування системи адміністративних послуг (ухвалено урядом у 2006 р.); концепцій та пакету законопроектів про адміністративно-територіальну реформу й децентралізацію (20082009 рр. та 2014 р.) тощо [5].

Таким чином, програмні документи інститутів громадянського суспільства можуть бути двох видів: а) ті, що приймаються під час створення громадського об'єднання та визначають його місію, цілі, завдання й межі діяльності; б) ті, які є результатом роботи відповідних інститутів. Обидва види програмних документів відіграють важливе значення в процесі розроблення стратегічних актів органів державної влади, про що свідчать активна робота інститутів у цьому напрямі та значні результати.

Однак постійний розвиток суспільних правовідносин, активні євроінтеграційні процеси, що тривають в Україні, зумовлюють необхідність подальшого вдосконалення форм і засад взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами державної влади.

Із цією метою Президент України в лютому 2016 р. видав Указ «Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні» [9], яким було скасовано попередній його Указ «Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації» [10]. Новим указом поставлено такі стратегічні завдання щодо унормування на законодавчому рівні: