- порядку ініціювання та проведення місцевих референдумів;

- порядку ініціювання, проведення загальних зборів (конференцій) членів територіальної громади за місцем проживання та реалізації їхніх рішень;

- сприяння запровадженню на рівні органів місцевого самоврядування публічних консультацій із громадськістю, громадської експертизи їхньої діяльності та діяльності їхніх виконавчих органів, посадових осіб, комунальних підприємств, організацій та установ;

- сприяння запровадженню обов'язкових публічних консультацій у процесі підготовки проектів Державного бюджету України та місцевих бюджетів тощо.

Для реалізації цих завдань Кабінетом Міністрів України розроблено й затверджено План заходів на 2016 рік з реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки [11]. У цьому плані, зокрема, поставлено завдання щодо забезпечення супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України «Про місцевий референдум» (реєстраційний № 2145а-2) [12], проекту Закону України «Про гарантії свободи мирних зібрань» (реєстраційний № 3587) [13] та інших актів. Відповідні законопроекти вже розроблені, однак потребують певного доопрацювання.

З метою інституційного забезпечення процесу вдосконалення законодавства в цій сфері утворена Координаційна рада сприяння розвитку громадянського суспільства, яка стала консультативно-дорадчим органом при Президентові України. Основними завданнями Координаційної ради сприяння розвитку громадянського суспільства названо такі:

напрацювання та внесення на розгляд Президентові України пропозицій стосовно сприяння налагодженню конструктивної взаємодії державних органів, органів місцевого самоврядування з організаціями громадянського суспільства тощо;

участь у підготовці послань Президента України до народу, щорічних і позачергових послань Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє й зовнішнє становище України;

участь у проведенні просвітницько-інформаційних заходів, спрямованих на залучення представників організацій громадянського суспільства до участі в роботі державних органів та органів місцевого самоврядування тощо [14].

Науковці також не залишаються осторонь проблеми подальшого формування громадянського суспільства в Україні та розвитку форм його взаємодії з органами державної влади.

Так, ученими Лабораторії законодавчих ініціатив пропонується прийняти окремий закон, який визначатиме форми, порядок, базові принципи й мінімальні стандарти залучення зацікавлених суб'єктів (фізичних і юридичних осіб) до участі у формуванні державної політики органами публічної влади, механізми взаємодії між зацікавленими суб'єктами та відповідними органами публічної влади [15, с. 22].

Т.В. Бугай вважає за доцільне посилити вплив інститутів громадянського суспільства на формування й реалізацію бюджетної політики держави, створити механізм забезпечення відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування на кожній зі стадій бюджетного процесу [16, с. 48].

Окреслені пропозиції заслуговують на підтримку, оскільки участь інститутів громадянського суспільства, зокрема, у формуванні бюджетної політики нині чинним законодавством не врегульована, так само як відсутній єдиний законодавчий акт, який унормовує правовідносини взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами державної влади.

Водночас необхідне внесення змін і доповнень до Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» та Регламенту Верховної Ради України. Так, у ст. 12 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» [17] лише згадується, що в реалізації засад державної політики беруть участь громадські організації, однак не уточнено форми такої участі, пріоритетні сфери державної політики, у яких врахування думки громадськості є обов'язковим. У свою чергу в Регламенті Верховної Ради України [18] також відсутні норми, якими визначались би засади участі інститутів громадянського суспільства у формуванні державної політики.

програмний документ громадянський державний

Висновки і перспективи подальших досліджень

Таким чином, програмні документи інститутів громадянського суспільства можуть бути двох видів: ті, що приймаються під час створення громадського об'єднання, та ті, які є результатом роботи відповідних інститутів.

Перші документи є цільовою й стратегічною основою діяльності відповідних інститутів громадянського суспільства, які визначають її спрямованість, межі та напрями, тобто легітимізують повноваження інститутів, у тому числі у відносинах з органами державної влади.

Друга група програмних документів є основою для провадження реформ у державі, орієнтиром щодо того, у якому напрямі необхідно рухатись, щоб перебувати в гармонійному зв'язку із суспільством та найбільш активними й прогресивними його представниками, а також способом надання реальної допомоги органам державної влади під час розроблення конкретних заходів, спрямованих на провадження відповідних реформ.

Для вдосконалення законодавчого регулювання участі інститутів громадянського суспільства у формуванні та реалізації державної політики необхідно здійснити такі заходи:

доповнити ст. 12 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» положенням, у якому визначити форми участі громадських об'єднань у формуванні й реалізації державної політики, пріоритетні сфери, у яких врахування думки громадськості є обов'язковим;

у Регламенті Верховної Ради України в окремій статті визначити засади участі інститутів громадянського суспільства у формуванні державної політики (передбачити їх право брати участь у роботі профільних комітетів Верховної Ради України, визначити законопроекти, які обов'язково виносяться на громадське обговорення, та порядок його організації й проведення тощо);

запровадити в Україні інститут лобіювання шляхом прийняття відповідного закону, розробленого на основі проекту Закону України «Про регулювання лобістської діяльності в Україні».

Література

1. Дорожня карта реформ (вересень 2016 - грудень 2017 рр.) / за ред. В.В. Міського. - К., 2016. - 72 с.

2. Участь громадськості у законодавчому процесі: проблеми та шляхи підвищення ефективності / Лабораторія законодавчих ініціатив. - К., 2009. - 23 с.

3. Бугай Т.В. Сучасні проблеми та вектори розвитку бюджетного процесу в Україні / Т.В. Бугай // Збірник наукових праць національного університету державної податкової служби України. - 2012. - № 2. - С. 40-49.