Це роз'яснення є дуже важливим і доречним для суб'єктів господарювання. Враховуючи, що у нас бізнесові відносини далекі від ідеалу, певні особи нерідко йдуть на такі кроки, як написання різного роду заяв і листів до правоохоронних органів, щоб це спричинило перевірки їхніх конкурентів чи контрагентів. Такі кроки, як правило, негативно впливають на ділову репутацію господарюючого суб'єкта. Та, керуючись цими роз'ясненнями судових органів, він зможе захистити своє право на недоторканність ділової репутації у суді[9].

Як зазначається в п. 27 Постанови Верховного Суду України № 1 «способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної таким порушенням як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються відповідно до загальних підстав відповідальності за заподіяння шкоди»[18]. Щодо моральної шкоди, то право на її відшкодування прямо випливає із норм цивільного законодавства, оскільки згідно з п. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода якраз і полягає у приниженні ділової репутації фізичної або юридичної особи. А Верховний Суд України у п. 3 своєї Постанови № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» конкретизує це положення, зазначаючи, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності[17].

ВИСНОВКИ

Відповідно до поставлених завдань курсової роботи можна зробити наступні висновки.

Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Якщо говорити про способи захисту прав, застосування яких має на меті відновлення порушеного права та/або компенсацію збитків, що понесені у зв'язку з порушенням права, то такий результат може бути досягнутий шляхом відновлення становища, що існувало до порушення права; визнання оскаржуваної угоди недійсною та застосування наслідків ЇЇ недійсності, відшкодування збитків; компенсації моральної шкоди. Із указаних способів захисту прав найбільш універсальним є відшкодування шкоди, спричиненої порушенням права. Надаючи особі, чиє право було порушене, можливість вимагати від порушника відшкодування не тільки понесених втрат, а й витрат, які вона може здійснити для відновлення порушеного права як одного з елементів реальної шкоди, законодавець тим самим відкрив можливість для широкого використання абстрактного способу визначення збитків у зобов'язальних відносинах. Цей метод визначення збитків значно полегшує доказування їх обсягу, оскільки в його основі лежить порівняння договірної ціни невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання з ціною на товар (роботи, послуги), що існувала на ринку у встановлений момент, тобто поточною ціною. Від кредитора не вимагається пред'явлення доказів, що підтверджують укладання ними договору, який замінює договір, не виконаний боржником.

Відновлення становища, що існувало до порушення права, як самостійний спосіб захисту суб'єктів господарювання, застосовується у тих випадках, коли порушено суб'єктивне право внаслідок правопорушення, не зупиняє своє існування і може бути реально поновлене шляхом усунення наслідків правопорушення.