Міністерство внутрішніх справ України

Національна академія внутрішніх справ

Кафедра цивільного права і процесу

Наукова робота

на тему :

«Відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду»

Виконав :

курсант 2-го курсу ФПЕК

ННІПСК НАВС

Савчук Олександр Якович

Київ 2012

План

Вступ

Правове забезпечення відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду

Загальна характеристика зобов'язань за завдання шкоди незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду

Форми, види, обсяги та відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду

Висновок

Список використаних джерел

відшкодування шкода незаконний слідство

Вступ

Обрана мною тема наукової роботи на сьогоднішній день є досить актуальною, оскільки в сучасному законодавстві не має чіткого, на мою думку, визначеної міри відшкодування збитків завданих працівниками міліції. Складність цієї проблеми полягає в тому, що для виконання покладених на міліцію обов'язків уникнути завдання шкоди неможливо. Відшкодуванням цих збитків займається держава і гроші ідуть з держ. бюджета, але це тільки в тому випадку коли ці дії, згідно Закону правомірні і законні, в іншому випадку - працівник міліції несе адміністративну або кримінальну відповідальність (ст.179 ЗУ «Про міліцію» від 20.12.1990 р.). Проте межі заподіяння шкоди не визначаються. Якщо відносно громадян, що не є державними службовцями то для них все набагато простіше тому, що вони можуть завдати шкоду матеріальним або нематеріальним цінностям свідомо і ця дія не пов'язана з виконанням службових обов'язків.

Про маcштаби вчинення неправомірних дій і значущість цього явища в наші дні свідчать тисячі виправдувальних вироків судів і рішень (постанов і ухвал) різних компетентних органів (в тому числі вищестоящих судів) про закриття провадження у кримінальних справах у зв'язку з так званими реабілітуючими обставинами.

Факт виправдування чи закриття кримінальної справи у зв'язку з обставинами такого характеру сам по собі є дуже важливим: їх репутація повністю поновлюється, вони знову набувають статусу чесних і законослухняних громадян. Але це далеко не все, на що мають право розраховувати потерпілі. Для повного поновлення їх прав і законних інтересів потрібна не тільки відміна незаконних рішень, що зганьбили добре ім'я, потрібно також усунути, по можливості, будь-які негативні наслідки рішень такого характеру. Це потрібно тому, кого реабілітовують, правосуддю, а також іншим правоохоронним органам, оскільки це є не тільки виразом справедливості, а й повинно послужити підтриманню престижу органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду органів на необхідному рівні.

Цим і зумовлюється актуальність теми відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Актуальність цієї теми обумовлена ще й тим, що численні наукові праці з даної тематики були створені ще в радянський час і в правовому сенсі вже значно застаріли для тлумачення діючої нормативно-правової бази, а висвітлення цього питання недостатньою мірою розкрите в літературі. В сучасному же цивільному праві недостатнє висвітлення цього питання пояснюється складністю самих правовідносин. Також, майже не приділяється увага проблемі відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Немає чіткого визначення сторін у цій категорії справ для відшкодування шкоди, не визначено в Законі граничного розміру моральної шкоди, яка відшкодовується, виникає складність при відновленні майнового стану потерпілого.

Також є актуальним визначення предмета доказування в справах про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, та окреслення орієнтовного переліку доказів та засобів доказування тощо. Такого теж немає. Хоча збільшується кількість прийнятих (опублікованих) актів законодавства, відсутність практики, навиків, виробленої системи, механізмів та розуміння суті самого поняття відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, її особливостей створює значні труднощі при правозастосуванні.

Не існує окремої навчальної дисципліни в навчальних закладах, яка б готувала юристів-професіоналів. Це б сприяло розвитку та вдосконаленню не тільки теорії відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. А тому, я вважаю, що саме дослідження поняття, сутності предмета відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, її особливостей, а також порядку відшкодування шкоди, стане основою для вирішення багатьох хиб у правозастосуванні, дасть змогу зрозуміти його недоліки, сприятиме правильному практичному використаню цих знань.

Об'єкт дослідження - інститут відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Предмет дослідження складає система правових норм, що регулюють відносини щодо відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Ціллю і метою написання роботи є дослідження поняття, порядку відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду; з'ясування підстав та умов відповідальності за шкоду, заподіяну незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Метою визначення цих понять є розкриття проблем, що виникають при відшкодуванні шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, недоліків. І звісно ж внесення своїх пропозицій щодо подальшого їх вдосконалення та застосування у практиці

Правове забезпечення відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду

Я розпочав розгляд даного питання з вивчення та аналізу нормативно-правої бази тому, що на мою думку вона є основою діяльності органів,які охороняють законні права і обов'язки громадян і держави у зв'язку з тим, що вони повинні керуватися нею.

Потрібно порівняти незаконні дії органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду з іншими злочинами і таким чином виявимо, які ознаки відрізняють незаконні дії органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду з іншим злочином.

Зазначу, наявність вини не є обов'язковою, бо відповідно до законодавства шкода відшкодовується незалежно від вини службових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду. Адже незаконність дій виражається у тому, що заподіювач шкоди діяв поза межами, встановленими для його правомірної поведінки правом (законом), і таким чином діяв проти законних прав інших осіб, порушуючи їх.

Обов'язковою підставою для відшкодування заподіяної шкоди є наявність взаємозв'язку між протиправною поведінкою того, хто заподіяв шкоду, і шкодою, що настала.

Для його встановлення слід довести, що:

1) протиправна поведінка передувала настанню шкідливих наслідків;

2) шкідливі наслідки є результатом протиправної поведінки.

Я не зустрічаю в жодному нормативному акті визначення: "протиправність", "протиправна поведінка", "протиправна бездіяльність" спробуємо з'ясувати, що ж це таке і в чому вона проявляється.

Отже:

Протиправність поведінки - це невиконання юридичного обов'язку, встановленого нормою права. Відповідно до форм юридичних обов'язків протиправність виступає у формі дії або бездіяльності. Якщо для виконання активного юридичного обов'язку необхідне вчинення зобов'язаною стороною певних дій, то пасивний юридичний обов'язок виконується шляхом утримання від вчинення заборонених дій.

Протиправна поведінка - це поведінка, заборонена законом. Протиправна бездіяльність - це не вчинення особою дії, до якої вона зобов'язувалася нормою права. Сама по собі пасивність не є протиправною, вона стає такою лише у випадку, коли норма права зобов'язує цю особу до вчинення відповідної дії.

Спробуємо визначити за вчинення яких протиправних діянь правоохоронних і судових органів передбачається відшкодування шкоди.

До таких діянь Цивільним кодексом України віднесено:

незаконне затримання;

незаконне притягнення до кримінальної відповідальності;

незаконне засудження;

незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

незаконне застосування як запобіжного заходу підписки про невиїзд;

незаконне застосування як запобіжного заходу тримання під вартою;

Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" майже дублює статтю 1176 Цивільного кодексу України, хоча більш її деталізує зокрема у статті 1 вказано, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від 7

роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність" та іншими актами законодавства. Новий Цивільний кодекс України значно розширив перелік незаконних дій службових осіб правоохоронних органів, які є елементом спеціального делікту. До них належать незаконне затримання і незаконне застосування підписки про невиїзд.

А тепер потрібно з'ясувати в яких випадках діяльність правоохоронних та судових органів є незаконною і, відповідно, буде підставою для відшкодування заподіяної шкоди. До підстав для відшкодування шкоди відносяться:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

2) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

3) відмова в порушенні кримінальної справи, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;