Тобто таке право виникає у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно тощо, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано. Крім того, відповідно до норм цивільного законодавства держава повинна відшкодувати шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі. Для настання відповідальності за даною нормою необхідно встановити наявність в діях судді, який вплинув на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду. Необхідно зважати на те, що право на відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями судових та правоохоронних органів, виникає лише при наявності перелічених вище обставин. В інших випадках заподіяна шкода відшкодовується на підставах, прямо визначених законодавством.

Умови виникнення права на відшкодування шкоди - це обставини, за наявності яких починають діяти підстави, процесуальні акти, що містять у собі рішення відповідного органу чи посадової особи про невинуватість притягненого до відповідальності. Такими умовами є постановлення судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом досудового (досудового) слідства, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Тобто право на відшкодування виникає лише в разі повної реабілітації особи.

Потрібно розібратися що означає термін «реабілітація».

Тлумачення терміна "реабілітація" у правових нормах відсутнє, однак у

юридичній літературі він означає винесення процесуального рішення про невинуватість громадянина й одночасно вжиття заходів щодо поновлення майнових та інших прав реабілітованого громадянина.

Таким чином з'ясовано, що загальними умовами настання відповідальності по зобов'язанням відшкодування шкоди завданою працівниками, які працюють в правоохоронній сфері, є протиправна поведінка, наявність шкоди у потерпілого, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди і шкідливих наслідків, які настали, а також наявність вини заподіювача шкоди, яка може проявлятися як у протиправних діях, так і у протиправній бездіяльності. Також ми встановили за вчинення яких протиправних діянь правоохоронних і судових органів передбачається відшкодування шкоди та якими нормативно-правовими актами регулюється це питання.

Загальна характеристика зобов'язань за завдання шкоди незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду

Відшкодування шкоди носить компенсаційний характер. Виходячи із конституційної норми про відшкодування шкоди, яка міститься в ст. 56 Конституції України: "кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень".[1, ст. 56] Конституційний принцип права на відшкодування шкоди передбачає безперечне зобов'язання держави відшкодувати цю шкоду. Враховуючи особливості предмета регулювання, цивільне право деколи допускає відповідальність незалежно від вини, а також покладає обов'язки не на самого порушника.[2, с. 4] Так, ст. 1176 Цивільного кодексу України визначає підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями (бездіяльністю) судових та правоохоронних органів. На перший погляд здається, що заподіювач шкоди звільняється від відповідальності за вчинене. Органи досудового (досудового) слідства, прокуратури й суду є державними, і створюються нею для того, щоб успішно реалізовувати своє суверенне право на кримінальне переслідування винних і встановлення правосуддя. При цьому слід відзначити, що ці органи є носіями державних повноважень, реалізація яких відбувається в інтересах усього суспільства. За належне виконання посадовцями своїх обов'язків, за охорону прав і законних інтересів особи держава відповідає перед своїми громадянами.

Українська держава відшкодовує заподіяну шкоду за рахунок державного бюджету. Трапляються судові помилки щодо визначення суб'єкта відповідальності за шкоду, заподіяну незаконною діяльністю судових та правоохоронних органів. Для встановлення відповідальності за заподіяну шкоду слід визначити причинний зв'язок між незаконними діями службових осіб відповідних органів і шкодою. Такими є об'єктивні підстави відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок незаконних дій органу дізнання, прокуратури або суду. Щодо суб'єктивної підстави відповідальності, як зазначалося вище, відповідальність наступає незалежно від вини. Вважаємо таку позицію цілком виправданою. Обґрунтування відповідальності незалежно від вини вбачається:

1) в подальшому зміцненні законності в діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду;

2) в підсиленні захисту прав і законних інтересів громадян.[3, с.840]

Суб'єктами права на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду [4, с. 877]

Для визначення поняття зобов'язання із відшкодування шкоди, завданої незаконними діями правоохоронного органу насамперед слід з'ясувати характерні риси даного зобов'язання, такі, як:

а) їх дія поширюється як на майнові, так і на особисті немайнові відносини, незважаючи на те, що відшкодування шкоди має майновий характер;

б) виникають внаслідок порушення абсолютних прав;

в) мають недоговірний характер;

г) обов`язок відшкодувати шкоду покладений не на заподіювача шкоди, а на орган державної влади, в інтересах якого діяв заподіювач. [5, с. 495]

Можна зазначити, що особливостями даних зобов`язань є те, що сторони пов'язані між собою правами та обов`язками тільки з моменту завдання шкоди. [6, с. 38, 39], оскільки між потерпілим і заподіювачем шкоди до цього не існувало правовідносин.

Основна функція зобов`язань, повязаних з відшкодуванням шкоди, заподіяними незаконними діями правоохоронних органів полягає в тому, що вони мають на меті відновлення майнового стану потерпілого, який був до факту завдання шкоди. Слід мати на увазі, що функція відновлення, яка є основною, поєднана з виховним впливом на правопорушника;своєрідними є підстави виникнення зобов`язань: вони виникають за наявності передбачених законом умов і у будь-якому випадку лише тоді, коли шкоду завдано протиправними діями або бездіяльністю.

Відшкодування може полягати у відшкодуванні шкоди в натурі або в повному відшкодуванні завданих збитків.[7, с. 323,324].

Зазначимо деякі особливості дій, виконаних заподіювачем :

1) обов`язок заподіювача - це його новий обов`язок, який покладається на нього законом замість порушеного ним абсолютного обов`язку пасивного типу в абсолютних правовідносинах;

2) заподіювач зобов`язаний відшкодувати заподіяну шкоду шляхом відшкодування її заподіяних збитків;

3) обов`язок заподіювача спрямований на поновлення порушеного абсолютного права, а якщо це неможливо - на відшкодування заподіяних збитків;

Таким чином, характерними рисами зобов'язань із відшкодування шкоди є те, що вони:

виникають внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди;

настають у тому випадку, коли потерпілий і заподіювач шкоди не знаходилися в цивільних правовідносинах;

це завжди новий юридичний обов`язок, який покладається на правопорушника замість невиконаного;

регулюються імперативними нормами;

виступають тільки у формі відшкодування шкоди;

на розмір відшкодування впливає умисел і груба необережність заподіювача

шкоди в особі фізичної особи;

наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв`язку між шкодою і протиправно поведінкою заподіювача, вини є обов'язковими умовами виникнення даного виду відповідальності.

Джерелами регулювання деліктних зобов'язань є кодекси та спеціальні закони.

Зобов'язання із заподіяння шкоди вважаються деліктними, оскільки підставою їх виникнення є цивільне правопорушення. Зміст цих зобов'язань полягає в покладанні на боржника (заподіювача шкоди) обов'язку відшкодувати шкоду, завдану кредитору (потерпілому) неправомірними діями.

На мою думку слід вирішувати розмір компенсації, виділяючи такі деталі :

шкода, завдана майну чи особистості ;

протиправне діяння, яким заподіяно шкоду;

причинний зв'язок між протиправним діянням і шкодою;

вина як психічне ставлення заподіювача шкоди до вчиненого ним порушення та його наслідків.

Обсяг відповідальності може бути зменшено, якщо: є вина потерпілої особи, шкоду завдано душевнохворим громадянином; розмір компенсації занадто великий (суддя має право зменшити його); закон передбачає зменшення компенсації ; якщо платоспроможність відповідача є низькою.

Протиправні дії виявляються в порушенні норм об'єктивного права, яке захищає інтереси осіб, і в посяганні на чуже суб'єктивне право чи інтерес, зловживанні правом.

Зарубіжна цивілістика досить докладно розглядає різноманітні теорії причинного зв'язку як умови відповідальності за заподіяння шкоди (теорія необхідного причинного зв'язку, теорія еквівалентності, теорія адекватного зв'язку та ін.) [8]. У доктрині й судовій практиці встановлено правило, згідно з яким протиправна дія повинна бути необхідною умовою виникнення шкоди. Тільки така шкода підлягає відшкодуванню. Не відшкодовується шкода, що виникла без адекватного причинного зв'язку.

Одними з перших дослідників інституту зобов'язань із відшкодування шкоди, в тому числі і завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду були Б.С. Антимонов, О.О. Красавчиков та А.М. Бєлякова. Їхні праці є основним підґрунтям для науковців та практиків при вирішенні питань про відшкодування завданої шкоди. У роботах згаданих авторів аналіз зобов`язань із відшкодування шкоди був основним предметом дослідження. Однак питання про поняття зобов'язань із відшкодування шкоди є суперечливим, спірним в юридичній літературі. Оскільки, в чинному Цивільному кодексі України законодавець не дає визначення поняття відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, ми змушені досліджувати його правову природу через призму теорії інституту зобов'язань із відшкодування шкоди.

За чинним законодавством, шкода, що спричинена незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду відшкодовується за нормами: - Цивільного кодексу України, Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" ;

Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України;

Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового (досудового) слідства, прокуратури, а також судів, затвердженого Державним казначейством України;

Постанови Пленуму Верховного Суду України: "Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди", "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення".