Інститут прокуратури і кримінальної юстиції

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА МІСЦЕ У НІЙ ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

Гук Г.В.

Анотація

міжнародний глобалізація право регулювання

Розглянуто питання взаємодії глобалізації та права на сучасному етапі розвитку суспільства. Обґрунтована необхідність державного регулювання в умовах глобалізації економіки. Визначені основні напрями державного регулювання на національному рівні та в міжнародній інтеграції. Досліджується поняття правової глобалізації та її вплив на міжнародно-правове регулювання відносин, а також місце та трансформація основних принципів міжнародного права в цьому процесі. Аналізується вплив держави, міжнародних організацій та міжнародного співтовариства в цілому на глобалізацію міжнародного правопорядку, а також на формування загальнокультурних принципів у міжнародному правопорядку.

Ключові слова: міжнародне право, правова глобалізація, глобалізація міжнародних відносин, безпека, злочинність.

Постановка проблеми

Процес глобалізації міжнародного співтовариства призводить до суттєвих змін, які помітні в кожній країні. Такі зміни не завжди мають позитивний характер, оскільки тісно пов'язані з втручанням в суверенітет окремих держав. Саме тому гостро постає питання теоретичного осмислення ролі процесу глобалізації в сучасних умовах. Комплексний аналіз існуючого досвіду та сучасних реалій дозволить сформувати ефективні шляхи вдосконалення міжнародного співробітництва.

Аналіз останніх досліджень

Питання міжнародного співробітництва та посилення його ролі в нашому життя часто ставало предметом дослідження багатьох вчених. Вивченням проблеми міжнародно-правової глобалізації, її сутності, позитивних та негативних тенденцій та ризиків займались як вітчизняні, так і зарубіжні вчені. Серед них можна назвати таких вчених як С.А. Щетинин, А.С. Блинов, І.І. Лукашук та ін. Окремі аспекти проблеми правової глобалізації можна знайти і в працях вітчизняних учених, зокрема Н.М. Пархоменко та Г.Г. Арутюнян. Не дивлячись на це залишаються до кінця не розкриті питання місця і ролі держав, міжнародних організацій та міжнародного співтовариства в цілому в процесі глобалізації відносин в світі.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми

Не дивлячись на досить детальну розробку питань глобалізації міжнародного співтовариства, ряд аспектів залишається не вирішеним. Так, в силу постійного активного розвитку міжнародних відносин проявляються нові негативні фактори глобалізації, аналіз яких дозволить виявити та усунути недоліки.

Метою наукової статті є аналіз місця і ролі процесів глобалізації в розвитку міжнародного співтовариства, дослідження її позитивних та негативних аспектів.

Виклад основного матеріалу

Сучасні глобалізаційні процеси призводять до оновлення як національних правових систем, так і всієї міжнародної системи в цілому.

З кожним днем у міжнародному просторі виникають нові механізми та елементи глобалізації, які покликані встановити режим колективної безпеки на засадах співробітництва. Вони створюються для координації зусиль всіх країну сфері протидії загрозам миру та безпечного співіснування. Всі наведені заходи спрямовані на створення безпечного соціального та геополітичного середовища для майбутніх поколінь. Кожна з існуючих сьогодні держав в той, чи іншій спосіб піклується про майбутнє свого народу.

Так, конституції багатьох країн містять положення про відповідальність перед майбутніми поколіннями, наприклад: Основний закон Німеччини (ст. 20-а), преамбули конституцій Швейцарської Конфедерації, Російської Федерації, України, Таджикистану, Молдови, Казахстану. В конституціях деяких держав зазначено про благо і захист інтересів майбутніх поколінь в сфері розвитку та навколишнього середовища: Грузії (ч. 4 ст. 37), Вірменії (п. 10 ст. 48), Албанії (ст. 59, 1 «е»), Польщі (преамбула, ч. 1 ст. 74), Німеччини (ст. 20 а). Конституції Ісламської республіки Іран (ст. 50) і Японії (ст. 11 і 97) конкретно говорять про права майбутніх поколінь [7, с. 22].

Ми можемо спостерігати тенденції до взаємовпливу та взаємопроникнення в усі важливі сфери людської діяльності. Все частіше виникає питання про демократизацію механізмів прийняття політичних рішень на глобальному рівні.

На думку А.С. Блінова, сучасні процеси демократизації характеризуються розширенням і реальною гарантованістю в транснаціональному масштабі прав і свобод індивідів, зростаючим значенням інтересів особистості; визнання в якості самостійного суб'єкта міжнародних відносин фізичних осіб. Принцип прав людини і досяжності (невідворотності) міжнародного правосуддя стає одним із факторів, легітимних підстав обмеження державного суверенітету, глобальної «прозорості» кордонів [6, с. 78].

Так, в епоху глобалізації найважливіший в контексті міжнародного права принцип невтручання у внутрішні справи держав поступово видозмінюється та становиться більш гнучким та відкритим.

Дотримання прав людини перестає бути виключно внутрішньою справою держав, при цьому, отримання базових принципів суверенітету і територіальної цілісності держав зберігає своє основне значення [2, с. 200].

Аналіз існуючих глобалізаційних процесів підводить до положення про взаємопов'язаність усіх складників глобалізації. До таких складників слід віднести питання глобальної економіки, міжнародної політики, світового інформаційного простору, соціально-економічного розвитку людства.

Внаслідок процесів глобалізації у міжнародній політичній системі формується новий світоустрій, який закріпить основні засади міжнародної стабільності та безпеки кожної країни.

Та потрібно відзначити, що процеси глобалізації мають подвійний характер, виступаючи як позитивними, так і негативними факторами розвитку людства.

Очевидним є те, що глобальні проблеми є наслідками глобалізації суспільства, до яких належать проблеми забезпечення соціальної та політичної стабільності та безпеки, особливо в аспекті терористичної та ядерної загрози, проблеми розвитку різних культур, забезпечення їхньої взаємодії в конкретних геополітичних умовах.

Головною характеристикою глобалізаційних процесів є протиріччя між глобальними потребами світового економічного та політичного розвитку та бажанням національних держав до збереження власного суверенітету. Міжнародне співтовариство в будь-якому разі здійснює контроль за діяльністю окремих держав через систему спеціально створених органів та конкретних актів міжнародного права.

Вплив міжнародного права на національні правові системи суттєво відрізняється за формами та темпами. Очевидним є те, що чим сильнішими стають процеси глобалізації, тим більше страждає незалежність окремих держав. І ця проблема потребує термінового втручання.

Процеси глобалізації особливо яскраво проявляються в діяльності міжнародних організацій.

Так, Організація Об'єднаних Націй (далі -- ООН) як організація, що виражає інтереси всього світового співтовариства, наділена широким колом повноважень, які були делеговані їй учасниками. Складні проблеми глобалізації неодноразово розглядалися Генеральною Асамблеєю ООН на її сесіях. Перший діалог на високому рівні, присвячений темі соціально-економічного впливу глобалізації та взаємозалежності їх наслідків для політики був проведений у 1998 році. Починаючи саме з цього часу ООН регулярно проводить зустрічі та конференції з даної тематики.

Держави-члени ООН наголошують на необхідності повної реалізації концепції глобального партнерства в цілях розвитку та посилення взаємодії.

Важливе місце у вирішенні даного питання відіграють міжнародні документи прийняті на ключових самітах та конференціях. Одним із таких заходів є Всесвітній саміт 2005 року, зокрема, положення що, міститься у пунктах 19 і 47 Підсумкового документа Всесвітнього саміту 2005 року щодо зобов'язання сприяти справедливій глобалізації та розвитку виробничих секторів країн, які розвиваються, з тим, щоб вони могли приймати більш дієву участь у процесі глобалізації та користуватися його благами.

Отже, в процесі глобалізації слід керуватися фундаментальними принципами міжнародного права на яких базується національне законодавство демократичних держав.

Створюючи подібні інтернаціональні інститути, держави наділяють їх особливими владними функціями, делегуючи частину своїх повноважень. Сучасна держава, підписуючи певні міжнародні угоди, бере на себе численні зобов'язання, які, зрештою, змінюють як окремі суспільні та державні інститути, так і всю систему публічного управління, сукупність державних політик відповідно до певних міжнародних стандартів [9, с. 117].

Основною причиною таких нарад виступає загроза впливу глобалізації на рівень захищеності прав та свобод людини. На думку А.С. Блінова, сучасні процеси демократизації характеризуються розширенням і реальною гарантованістю в транснаціональному масштабі прав і свобод індивідів, зростаючим значенням інтересів особистості; визнання в якості самостійного суб'єкта міжнародних відносин фізичних осіб [1, с. 78].

Права людини як загальнолюдська цінність закріплюються та захищаються як на національному, так і на міжнародному рівнях. Вказане зумовлює глобальність правового питання -- права людини в умовах глобалізаційних змін.

Генеральна Асамблея 19 грудня 2016 року прийняла резолюцію «Глобалізація і її вплив на здійснення в повному обсязі всіх прав людини» А/КЕ5/71/197.

На універсальному рівні права людини за доби глобалізації закріплені у Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права та багатьох інших актах міжнародного права.

Трансформація інституту прав людини є неминучою в сучасних умовах. Така трансформація проявляється перш за все у видозміненні змісту прав людини під натиском глобальних проблем сучасності, в універсалізації прав людини. Також ми можемо спостерігати ускладнення системи міжнародного правового регулювання прав людини, що проявляється у формуванні концептуально нових інститутів та напрямків діяльності міжнародних організацій та окремих держав.

Не менш важливе значення набуває процес глобалізації економічної сфери. Глобалізація світової економіки означає значне збільшення масштабів світової торгівлі, руху факторів виробництва та інших процесів міжнародного обміну в умовах інтегрованої світової економіки.

Слід зазначити, що процес глобалізації охоплює різні сфери світової економіки серед яких можна назвати: зовнішню, міжнародну, світову торгівлю; міжнародний рух факторів виробництва; виробниче, науково-технічне, технологічне, інжинірингове та інформаційне співробітництво. Особливого значення набувають інновації, які впроваджуються у всі галузі та сфери діяльності [3, с. 174].

Глобалізація економіки, як вища стадія наднаціональних стосунків у сфері господарської діяльності має виключний характер для вже сформованих та нових викликів людства.

У результаті глобалізації склався світовий ринок результатів та факторів виробництва. Проблемою виступає те, що формування такого ринку безпосередньо пов'язано зі значним розвитком економічно сильних країн та прискореним занепадом більш слабких учасників економічного співробітництва.