Зростаючий добробут та інтеграція окремих країн можуть збільшити політичну нестабільність, оскільки ведуть до значної економічної залежності інших країн, що породжує відчуття агресії.

Невірний підхід до глобалізації може призвести до руйнування самобутності культури та погіршення стану навколишнього середовища.

Та при цьому, глобалізація вплинула на подальший розвиток міжнародних економічних, особливо торговельних, відносин на світовому ринку. Саме глобалізація сприяє оптимізації розміщення ресурсів, розширенню асортименту товарів і підвищенню їх якості.

За умов технічного розвитку людства, поняття глобалізації почало тісно взаємодіяти з категорією інформаційного простору. Причиною цього може також виступати те, що глобалізація взагалі стала можливою завдяки створенню глобальних мереж і апаратних засобів передачі інформації.

На сучасному етапі зросла роль інформації у вирішенні глобальних міжнародних проблем, тобто вона стала складником інших глобальних проблем, таких як боротьба зі стихійними лихами, проблема біженців, проблема розподілу світових енергетичних ресурсів. З іншого боку, інформація перетворилася на глобальну проблему, вона має світовий, міжнародний характер [4, с. 28].

Позитивним аспектом інформатизації суспільства виступає прискорення процесу запозичення культурних та соціальних благ, що сприяє підвищенню рівня загального благополуччя людства.

Разом з цим, глобалізація інформаційного простору несе в собі проблему, пов'язану з пануванням мультинаціональних корпорацій, та проблему панування на внутрішніх ринках великих корпорацій -- національних чи міжнародних.

Отже, ми можемо говорити, що інформаційний простір в сучасних умовах стає предметом міжнародної боротьби за світове лідерство, за досягнення певних стратегічних і тактичних політичних цілей.

Бажання вирішення цих проблем повинно походити від окремих країн, оскільки тільки за умови врахування національних особливостей свідомості населення можна регулювати інформаційний вплив на їх світогляд.

Суттєвий вплив на посилення міжнародної співпраці здійснює культурна глобалізація. Міжнародна культурна співпраця як принцип культурної політики повинна сприяти взаєморозумінню народів та окремих етнічних груп.

Визначальну роль у виробленні сучасної культурної політики відіграє ЮНЕСКО -- Організація Об'єднаних Націй з питань освіти та культури. На Всесвітній конференції з політики в галузі культури, яку ЮНЕСКО провела у Мексиці 26 липня -- 6 серпня 1982 р., була прийнята Декларація Мехіко з політики в галузі культури. Даний акт визначив основні напрямки культурної політики та дозволив посилити глобалізаційні тенденції розвитку сучасного міжнародного права.

В сучасних умовах глобалізації важливим учасником політичних та економічних відносин стає інститут лобізму.

Лобізм, як правило, переслідує переважно соціально-економічними інтересами, пов'язані з вирішенням питань власності, надання прав на ведення конкретної діяльності, дотацій, кредитів, економічних і податкових пільг і фінансування соціальних програм [8].

Лобізм перш за все покликаний здійснювати вплив на органи законодавчої, виконавчої і судової влади. Коректуючи процес прийняття зазначеними органами важливих політичних рішень лобізм здійснює вплив на інші важливі сфери людського життя.

В основі лобізму завжди знаходиться певна етнічна група людей, політична або соціальна сила, яка здійснює захист своїх корпоративних прав.

Переходячи до більш очевидних та відкритих негативних факторів глобалізаційних процесів слід окремо, відзначити феномен міжнародного тероризму та інших проявів злочинності.

Міжнародний тероризм сьогодні становить загрозу не тільки окремим державам, а й усій міжнародній спільноті. Загрози міжнародного тероризму в даний час носять багатоплановий характер.

Терористичні організації в повній мірі використовують новітні розробки в області озброєнь, обладнання та засобів зв'язку. Це, зокрема, обумовлюється розширенням міжнародної економічної і культурної діяльності, а також продажем зброї державами-виробниками на основі конкуренції [5, с. 227].

Глобалізація міжнародного співробітництва повинна сприяти розробленню концепцій протидії тероризму та спрямовувати зусилля світового співтовариства на те, щоб зброя «масового ураження» не стала зброєю ведення активних бойових дій.

Проаналізувавши питання посилення глобалізаційних процесів в сучасному світі, ми можемо зробити висновок, що дані процеси принесли суспільству величезні блага в сфері економіки, освіти, культури та соціального розвитку, а також в характері відносин між державами.

Однак тенденції глобалізації, незважаючи на те, що знаходяться ще на початковій стадії свого розвитку, також призвели до цілком конкретних і відчутних негативних наслідків, які зачіпають інтереси всієї світової спільноти.

Негативні аспекти глобалізації пов'язують з потенційними конфліктами, імовірність яких не виключена, хоча їх можна пом'якшити шляхом розвитку глобального співробітництва на основі угод політичного характеру або створення нових міжнародних інституцій.

Таким чином, глобалізація повинна мати чіткий системний характер та бути спрямованою на досягнення позитивних цілей, в іншому ж випадку можливі несприятливі наслідки, як для окремих держав так і всього людства.

Розробка нормативно-правової бази кожної окремої держави не може забезпечити належного регулювання даного питання. Для сталого та ефективного розвитку світової економіки, інформаційного простору та міжнародного співтовариства в цілому, важливим є створення міждержавного регулювання, яке могло б забезпечити належний контроль за процесами глобалізації міжнародного співтовариства.

Список літератури

1. Блинов А. С. Национальное государство в условиях глобализации: контуры построения политико-правовой модели формирующегося глобального порядка. М.: МАКС Пресс, 2003. 150 с.

2. Иванов И. С. Внешняя политика в епоху глобализации: Дис.... доктора исторических наук: 07.00.03, 23.00.04 / Ин-т мировой экономики и междунар. отношений РАН. Москва, 2005. 379 с.

3. Міжнародні економічні відносини: навч. посібник / Ю. Г. Козак, М. А. Заєць. Н. В. Притула та інші. Одеса: «ТОВ.ПЛУТОН», 2016. 352 с.

4. Боднар I. Р. Стратегічні напрями державного регулювання національного інформаційного простору / І. Р. Боднар // БсіепсеІІІзе. 2015. № 3(3). С. 26-30. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ texc_2015_3%283%29 6.

5. Международный терроризм - геополитический вызов всему мировому сообществу / А. Д. Гулиев // Право і суспільство. 2011. № 3. С. 225-230.

6. Блинов А.С. Национальное государство в условиях глобализации: контуры построения политико-правовой модели формирующегося глобального порядка. М.: МАКС Пресс, 2003. 150 с.

7. Умнова И. А. Отрасли права нового поколения в условиях глобализации права и усиления взаимодействия международного публичного и конституционного права // Наука и образование: хозяйство и экономика; предпринимательство; право и управление. 2013. № 1(32). С. 16-29.

8. Смирнов В., Зотов С. Лоббизм в России: Политико-правовые проблемы // Государство и право. 1996. № 1.

9. Ковбасюк Ю. В. Державна політика [Тексті: підручник / Ю. В. Ковбасюк. К. О. Ващенко, Ю. П. Сурмін [та ін.]. К: НАДУ, 2014. 448 с.